Спір про визнання недійсним рішення органу ДПІ стосовно нарахування податку на додану вартість та пені за порушення податкового законодавства - Матеріали рішення 01/143

Рішенням Господарського суду м.Києва від ХХ.ХХ.2001 р. позов задоволене частково: визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.П-і №1 від ХХ.ХХ.2001 р. про нарахування податку на додану вартість та пені за порушення податкового законодавства. В частині визнання недійсним протокольного рішення правління НАК "УУУ" від ХХ.ХХ.2001 р. № 1 стосовно створення філії ДК "ХХХ" - Управління з переробки газу та газового конденсату в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що рішення НАК "УУУ" прийнято в межах його компетенції і не порушує прав позивача, оскільки не містить для нього обов'язкового припису, а спірне рішення ДПІ у м. П-і є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у м. П-і просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва в частині визнання недійсним рішення ДПІ від ХХ.ХХ.2001 р. як таке, що ухвалено з порушенням вимог п.п. 3.1.1,3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Судова колегія, перевіривши матеріали (фактичні обставини) справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом м.Києва та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а доводи скаржника відхиленню з наступних підстав.

ХХ.02.2001 р. правління НАК "УУУ" прийняло рішення (протокол №9) про створення Управління з переробки газу та газового конденсату на правах філії. Пунктом 2.2 цього рішення передбачено передачу майна новоствореній філії відповідно до вимог п. 3.2.9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

На підставі цього рішення та наказу Міністерства палива та енергетики України №104 від 01.03.2001 р. видано наказ ДК "ХХХ" № 8 від ХХ.03.2001 р., яким створено Управління з переробки газу та газового конденсату.

На виконання рішення правління НАК "УУУ" і наказу ДК "ХХХ" складені акти прийому-передачі активів та пасивів з ГПУ "П.-ХХХ" до ДК "ХХХ".

На підставі акту перевірки від ХХ.06.2001 р. "Про результати позапланової документальної перевірки по питанню своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при реорганізації ГПУ "П.-ХХХ" і виділенні із нього ТЦСК С. в УПГГК ДК "ХХХ" за період з ХХ.04.2001 р. по ХХ.05.2001 р. ДПІ у м. П-і ХХ.ХХ.2001 р. прийняла рішення № 1, яким визначила суму податкового зобов'язання і вирішила стягнути з ГПУ "П.-ХХХ" у вигляді донарахованого податку на додану вартість за квітень 2001 р. 1441580 грн. та застосовано фінансову санкцію в сумі 288316 грн. за порушення п. 1.4, 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Визнання вказаного рішення ДПІ у м.П-і недійсним касаційна інстанція вважає правомірним, оскільки:

ГПУ "П.-ХХХ" не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Дочірньої компанії "ХХХ".

Передача активів та пасивів відбулася в середині однієї юридичної особи, тому така передача не є угодою, оскільки відповідно до ст. 41 ЦК України (1540-06) угоди укладаються особами: громадянами або організаціями. Структурний підрозділ не може укладати договір з юридичною особою, до складу якої він входить. Структурний підрозділ не є і суб'єктом права власності (ст. 4 Закону України "Про власність" (697-12) ).

Згідно п. 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з продажу товарів на території України.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено "продаж товарів" як будь-які операції, що здійснюються згідно з договором купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають право власності на такі товари за компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Тобто, ознакою продажу товарів є перехід права власності на такі товари. Передача товарно-матеріальних цінностей від юридичної особи одному із її структурних підрозділів (філій) або передача з одного структурного підрозділу (філії) іншому структурному підрозділу (філії) цієї ж юридичної особи, а також передача юридичній особі від структурного підрозділу (філії) таких товарно-матеріальних цінностей для їх подальшого виробничого використання, що має місце у спірних правовідносинах, не пов'язана із зміною власника майна, оскільки здійснюється в межах однієї юридичної особи. Відповідно такі операції не є продажем і не можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість (лист Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 13.07.2001 р. №06-10/431).

З урахуванням викладеного та на підставі правової оцінки застосування Господарським судом м.Києва нормативних актів до встановлених ним фактів колегія суддів вважає оспорене скаржником рішення суду таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального права.

Враховуючи викладене, керуючись ст., ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від ХХ.ХХ.2001 р. у справі № 000 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. П-і - без задоволення.