Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2001 р.
За позовом Приватного підприємства "ХХХ"
До Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва
Про визнання недійсним рішення ДПІ у Н-ському районі М.Києва від
ХХ.ХХ.2001 р. №1 та визнання інкасових доручень (розпоряджень) №2
від ХХ.ХХ.2001р. та № 50 від ХХ.ХХ.2001р. такими, що не підлягають
виконанню
Представники:
від позивача Присутні
від відповідача Присутні
Рішення приймається ХХ.ХХ.2001 р. в зв'язку з оголошеною в
судовому засіданні ХХ.ХХ.2001 р. перервою відповідно до ст. 77 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Обставини справи:
Приватне підприємство "ХХХ" звернулося до суду з позовом до ДПІ у
Н-ському районі м. Києва визнання недійсним рішення ДПІ у Н-ському
районі м.Києва від ХХ.ХХ.2001 р. № 1 та визнання інкасових
доручень (розпоряджень) №2 від ХХ.ХХ.2001р. та № 50 від
ХХ.ХХ.2001р. такими, що не підлягають виконанню.
Позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог і
просить, і зв'язку з його відмовою від позовних вимог (ст.78 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) в частині визнанню інкасових доручень
(розпоряджень) №2 від ХХ.ХХ.2001р. та № 50 від ХХ.ХХ.2001р такими,
що не підлягають виконанню припинити провадження у справі в цій
частині, оскільки вищезазначені інкасові доручення виконані.
Наслідки відмови позивача від позову відповідно до ст.78 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом роз'яснені.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність
позовних вимог (відзив на повну заяву).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Рішенням заступника начальника ДПІ у Н-ському районі М.Києва від
ХХ.ХХ.2001р. до позивача застосовані фінансові санкції за
порушення законодавства про оподаткування. Позивачу донараховане
податок на прибуток в сумі 129960 грн. та застосовані фінансові
санкції по податку на прибуток в сумі 38988 грн.
Оспорюване рішення прийнято на підставі акту документальної
перевірки ПП "ХХХ" з питань дотримання вимог законодавства з
ХХ.ХХ.2000р. по ХХ.ХХ.2001р. ДПА у М.Києві від ХХ.ХХ.2001р.
№00/00-00.
Підстави для донарахування податку на прибуток в сумі 129960 грн.
та застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в сумі
38988 грн. викладені в акті перевірки співпадають з підставами,
викладеними у відзиві на позовну заяву.
На підставі вищезазначеного рішення на р/рахунок позивача були
виставлені інкасові доручення (розпорядження) №2 від ХХ.ХХ.2001р.
та № 50 від ХХ.ХХ.2001р.
Однак, з висновками, викладеними ДПА у М.Києві в акті перевірки
суд не може погодитись з наступних підстав:
В акті перевірки від ХХ.ХХ.2001 р., зокрема, зазначено:
в порушення п. 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств"( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових доходів з інших джерел
та від позареалізаційних операцій не включено суми коштів,
отриманих згідно Договору про надання фінансової допомоги
(позики); зазначена кошти не є фінансовим кредитом; дана угода має
наслідком виникнення борговим зобов'язань, а тому повинна
відображатися в податковому обліку відповідно до п.7.9.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
оскільки залучення коштів позику не передбачено п.п. 7.9.1 Закону
України "Про оподаткування підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, то так
кошти включаються до валового доходу згідно із п. 4.1.6 цього ж
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як доходи від позареалізаційних операцій ;
під позареалізаційними операціями слід розуміти діяльність
підприємств, що безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції
та іншого майна.
Позивачем надано до справи засвідчену копію Договору №00/00 від
ХХ.ХХ.2000р. За яким приватна особа надає позивачу тимчасову
фінансову допомогу (позику) (п.1.1 договір} додаткова угода до
договору №00/00 від ХХ.ХХ.2000р. від ХХ.ХХ.2000р.) у розмірі 1 600
000грн.. а позивач в свою чергу зобов'язується повернути тимчасову
фінансову допомогу (позику) у строки, зазначені в даному договорі
(п. 1.2 договору).
Всього підприємством отримано фінансова допомога (позика) на суму
1 560 500грн (засвідчені копія картки рахунків та ордерів,
залучені до матеріалів справи).
Згідно пл. доручень (засвідчені копії яких залучені до матеріалів
справи) ,грошові кошти частково повернуті.
Відповідно до ст. 374 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором позики
позикодавець передає позичальнику у власність (оперативне
управління) гроші або речі, визначені родовимі ознаками, а
позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей або таку ж
кількість речей того ж роду та якості.
Відповідно до п. 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход - це загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за їх межами.
Термін "доход" законодавче не визначений. Із змісту наведеної вище
ст. 372 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
випливає, що позика не може
розцінюватися як доход, оскільки отримання позики передбачає
обов'язок щодо її повернення.
Щодо твердження відповідача про те, що отримання коштів за
договором позики є позареалізаційними доходами, суд також не
погоджується з цим, оскільки термін "позареалізаційна операція"
також не визначений Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, але із загальних принципів цього
Закону суд вважає, що доходом можуть бути надходження, які
утворилися у платника податків у зв'язку з його господарською
діяльністю або внаслідок приросту його власності. Для отримання
позики позичальник не здійснює господарської діяльності в
розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, отримання коштів у власність не пов'язано з
приростом його майна. Сам по собі факт отримання коштів у
власність не є ознакою отримання доходу, оскільки ці надходження
обтяжені зобов'язанням щодо їх повернення.
Посилання відповідача на п. 7.9.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суд також не
приймає, оскільки ця норма є спеціальною і передбачає випадки
виключення з валового доходу при здійсненні операцій з борговими
вимогами та зобов'язаннями. Але оскільки суд дійшов висновку, що
отримані за договорами позики кошти взагалі не є доходом
позичальника, то вони не включаються до валового доходу відповідно
до п. 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За таких умов суд вважає, що позивачу безпідставно донарахований
податок на прибуток в сумі 129960 грн. та застосовані фінансові
санкції по податку на прибуток в сум 38988 грн.
Вищенаведене свідчить про те, що висновки і мотивація відповідача
є безпідставними і такими, що не випливають з норм права, а
оспорюване рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва є таким, що не
відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва №1 від
ХХ.ХХ.2001р. підлягає визнанню недійсним.
В частині визнання інкасових доручень (розпоряджень) №2 від
ХХ.ХХ.2001р. № 50 від ХХ.ХХ.2001р. такими, що не підлягають
виконанню провадження у справ підлягає припиненню відповідно до
п.4 ст.80 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. підлягають стягненню з
відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49. 78, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРІШИВ:
В частині визнання інкасових доручень (розпоряджень) №2 від
ХХ.ХХ.2001р. та № 50 від ХХ.ХХ.2001р. такими, що не підлягають
виконанню провадження у справі припинити.
Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Києва № 1 від ХХ.ХХ.2001р. по відношенню до
Приватного підприємства "ХХХ".
Стягнути з рахунку Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Києь на користь Приватного підприємства "ХХХ" 85 грн.
витрат по сплаті держмита.
Видати наказ.