Вищий господарський суд України у складі:

Головуючого судді

суддів

розглянув заяву Х-ської об'єднаної державної податкової інспекції у Х-ській області (далі - державна податкова інспекція) про перевірку у порядку нагляду рішення і постанови арбітражного суду Х-ської області зі справи № 000 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ХХХ", (далі - ТОВ "ХХХ") до державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення державної податкової інспекції від ХХ.ХХ.2000р. №8

Рішенням арбітражного суду Х-ської області від ХХ.ХХ.2001 позовні вимоги задоволене частково: рішення державної податкової інспекції від ХХ.ХХ.2000 № 8 визнано недійсним у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 2056 гривень і фінансових санкцій у сумі 2056 гривень. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем цей податок переплачено і відсутністю недоїмки.

Постановою заступника голови арбітражного суду від ХХ.ХХ.2001 рішення зі справи залишено без зміни з тих же підстав.

У заяві до Вищого господарського суду України державна податкова інспекція посилалася на неправильне застосування арбітражним судом норм матеріального права.

У відзиві на заяву ТОВ "ХХХ" пояснило, що вимоги державної податкової інспекції виконано шляхом подання скоригованої декларації з податку на додану вартість за березень 2001 року. Про час і місце розгляду заяви сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення заяви державної податкової інспекції з таких підстав.

Оспорюване рішення прийнято на підставі акта додаткової перевірки дотримання ТОВ "ХХХ" вимог податкового законодавства. За результатами перевірки позивачу донараховане податок на прибуток у сумі 2760 гривень і податок на додану вартість у сумі 2445 гривень і застосовано фінансові санкції. Рішенням державної податкової інспекції від ХХ.ХХ.2001 оспорюване рішення скасовано у частині нарахування податку на прибуток у сумі 1530 гривень, фінансових санкції з цього податку у сумі 459 гривень, пені у сумі 522 гривні і податку на додану вартість у сумі 389 гривень, фінансових санкцій з цього податку у сумі 389 гривень, пені у сумі 354 гривні.

Арбітражним судом встановлено факт порушення позивачем підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 та пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , у зв'язку з чим у визнанні недійсним рішення державної податкової інспекції у частині донарахування податку на прибуток та застосування відповідних фінансових санкцій відмовлено.

Донарахування податку на додану вартість здійснено державною податковою інспекцією у зв'язку із завищенням ТОВ "ХХХ" розміру податкового кредиту та саме: до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість за операцією купівлі - продажу, за якою товар фактично не було продано, а суму передоплати за цей товар повернуто позивачеві.

Задовольняючи позовні вимоги у відповідній частині з посиланням на наявність у позивача переплати з податку на додану вартість, арбітражним судом неправильно застосовано норми матеріального права з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Оскільки товар не продано, а передоплату за цей товар повернуто, ТОВ "ХХХ" безпідставно включило суму податку на додану вартість за цією операцією до податкового кредиту.

Законодавство України пов'язує застосування фінансових санкцій до платника податку з виявленням факту порушення законодавства про податки. Фінансові санкції не застосовуються у разі, коли підприємство до початку перевірки органом державної податкової служби самостійно виявило порушення в обчисленні податку, письмово повідомило про це податковий орган і здійснило відповідні розрахунки з бюджетом. Проте відповідні докази у матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищенаведене та керуючись п.7 Прикінцевих положень Закону України " Про внесення змін і доповнень до Арбітражно процесуального кодексу України" (2539-14) , ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і ст.ст. 111-7 - 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господский суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення від ХХ.ХХ.2001р. і постанову від 14.15.2001 арбітражного суду Х-ської області зі справи № 000 скасувати.

2. У позові відмовити.

3. У разі подання доказів виконання скасованого рішення в частині розподілу судових витрат видачу поворотного наказу доручити господарському суду Х-ської області.