Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Текст матереалів перевірки рішення в порядку нагляду.
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про перевірку рішення в порядку нагляду
02.04.2001 р.
Голова Арбітражного суду м. Києва , розглянувши заяву Закритого
акціонерного товариства "ТТТ" про перевірку в порядку нагляду
рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000р. у справі N
0/000 за позовом Акціонерного комерційного банку "ХХХ"
(правонаступник Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) "ТТТ") до
Асоціації "УУУ" про стягнення 731039,98 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000р. (справа N
0/000) позовні вимоги задоволені в частині стягнення 3666,09 грн.
процентів річних за опротестованим векселям №№ 93, 94, 95, 96,
932,05 грн. пені, 600 грн. витрат на протест векселів та 681,98
грн держмита. В частині оплати номінальної вартості векселів NN
93, 94, 95, 96 в сумі 63000 грн. провадження у справі припинено у
зв'язку із сплатою цієї суми відповідачем. В решті позову позивачу
відмовлено. Зокрема суд відмовив поновити пропущений позивачем
строк пред'явлення позову по векселям №№ 90, 91, 92 та відмовив у
задоволенні вимог по оплаті пені, розрахованої позивачем в розмірі
3 % за кожен день прострочення.
Позивач подав заяву про перевірку зазначеного рішення від
ХХ.ХХ.2000р. в порядку нагляду, просить його скасувати в тій
частині, у якій у позові відмовлено та стягнути з відповідача
номінальну вартість векселів NN 90, 91, 92, проценти річні, пеню
та витрати на протест цих векселів, а також стягнути з відповідача
пеню по векселям №№ 93, 94, 95, 96 в розмірі 339267,95 грн. з
розрахунку 3% за кожен день прострочення. В своїй заяві позивач
посилається на те, що суд необгрунтоване відмовив у поновленні
строку на звернення з позовом про стягнення заборгованості по
векселям NN 90, 91, 92 оскільки строк був пропущений не з вини
позивача а з причин недосконалості чинного законодавства, що
регулює порядок оплати держмита банківськими установами.
Позивач також посилається на те, що судом невірно застосовано
Положення про переказний та простий вексель, затверджене
постановою ЦВК і РНК СРСР 1937р. ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, яке передбачає
сплату пені в розмірі трьох відсотків. На думку позивача пеня,
передбачена Положенням є щоденною ставкою та має нараховуватись на
суму заборгованості за кожен день прострочення, а відтак суд
невірно дійшов висновку про те, що в даному випадку пеня має
нараховуватись як річні відсотки.
Позивачем надані документи, що свідчать про реорганізацію АКБ
"ХХХ" в Закрите акціонерне товариство "ТТТ". яке стало
правонаступником АКБ "ХХХ".
Відповідач надав відзив у якому посилається на відсутність підстав
для поновлення позивач} 7 строку на пред'явлення позову з причин,
зазначених у відзиві. Відповідач стверджує, що передбачена
Положенням ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
пеня має нараховуватись як три відсотки
річні, а таму суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні його
вимог по стягненню пені, розрахованої в розмірі 3% за кожен день
прострочення.
Перевірка матеріалів справи показала наступне.
Між сторонами спору ХХ.ХХ.1999 року був укладений договір купівлі-
продажу цінних паперів N 0-00, відповідно до якого позивач придбав
прості векселі NN 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, емітентом яких є
ДПТФ "ААА".
Відповідач вчинив на вказаних векселях бланковий індосамент. На
дату оплати векселів векселедавець не здійснив платіж за
векселями, у зв'язку з чим векселі були опротестовані в
нотаріальному порядку, про що свідчать акти про протест векселів
про неоплату від ХХ.ХХ.99р. та ХХ.ХХ.99р.
Відповідно до ч. 2 п. 70 Положення про переказний і простий
вексель, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937р.
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
позовні вимоги векселедержателя проти індосанта
погашаються після закінчення одного року від дня протесту.
Протест векселів NN 90, 91, 92 вчинено ХХ.ХХ.1999р., про що
свідчать акти про протест вказаних векселів про неоплату та
відмітки про протест, вчинені на зворотній стороні векселів.
Належно оформлений позов подано позивачем до суду після спливу
річного строку, встановленого для звернення з позовом до
індосанта. Вперше позивач звернувся до арбітражного суду з
позовною заявою від ХХ.ХХ.2000р. про той же предмет та з тих же
підстав. Ухвалою від ХХ.ХХ.2000р. позовна заява була повернута
позивачеві без розгляду на підставі п.4 ст. 63 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки державне мито було сплачене позивачем не
платіжним дорученням, а меморіальним ордером.
Ухвала арбітражного суду від ХХ.ХХ.2000р. про повернення позовної
заяви без розгляду не оскаржувалась позивачем в порядку нагляду.
Таким чином, суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав
для поновлення позивачу строку на пред'явлення позову по стягненню
заборгованості за векселями NN 90, 91, 92.
П.48 Положення про переказний та простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
передбачає право векселедержателя вимагати від зобов'язаних за
векселем осіб сплати пені в розмірі 3% без вказівки про те, що
відповідальність у такому розмірі застосовується за кожен день
прострочення. Таким чином, слід виходити з того, що це є річна
ставка, оскільки вказана норма кореспондується з нормою ст. 214
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
. відповідно до якої боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
має сплатити суму боргу та три проценти річних з простроченої
суми.
Згідно з п.5 листа Вищого арбітражного суду України від
10.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування норм чинного
законодавства при вирішенні спорів" передбачена п. 48 Положення
про переказний та простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
пеня має
нараховуватись виходячи з того, що це є річна ставка.
Враховуючи викладене, наглядова інстанція приходить до висновку
про те, що постановлене арбітражним судом рішення відповідає
матеріалам справи та чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000р. у справі N
0/000 залишити без зміни.