Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
                   АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
 
                          ПОСТАНОВА
 
                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
          про перевірку рішення в порядку нагляду
 
    12.02.2001 р.
 
Голова Арбітражного суду м. Києва,
 
Розглянувши  заяву  Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ)
"ХХХ"
 
про          перевірку в порядку нагляду рішення Арбітражного суду
             м. Києва від ХХ.11.2000 року
 
у справі     N 000
 
за позовом   ЗАТ "ХХХ"
 
до           Державної податкової інспекції  (далі - ДПІ)  у  Ж-му
             районі м. Києва
 
про визнання  недійсними  рішень  та визнання інкасового доручення
таким, що не підлягає виконанню
 
                            Встановив:
 
Рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.11.2000 позов ЗАТ "ХХХ"
був  задоволений частково у вигляді визнання недійсним рішення ДПІ
у  Ж-му районі м. Києва  N ХХХХ-04  від  ХХ.09.2000 р.  в  частині
застосування  фінансової  санкції шляхом донарахування і стягнення
пені в сумі 1197,18 грн.  і фінансової санкції в сумі 5086,80 грн.
на  донараховану  суму ПДВ;  визнання недійсним рішення ДПІ у Ж-му
районі м. Києва N ХХ-04 від ХХ.09.2000 р.  в  частині застосування
фінансової  санкції  шляхом  донарахування і стягнення пені в сумі
1459,91 грн.  і  фінансової  санкції   в   сумі  1137,00 грн.   на
донараховану  суму  податку  на  прибуток;  визнання таким,  що не
підлягає виконанню інкасового доручення ДПІ у Ж-му районі м. Києва
N ХХ9 від ХХ.10.2000 року.
 
ЗАТ "ХХХ"  звернулося  з  заявою  про  перевірку в порядку нагляду
рішення Арбітражного суду м.  Києва від ХХ.11.2000 р.  у справі  N
000,  в  якій  просить дане судове рішення змінити,  задовольнивши
позовні вимоги у повному обсязі.  Заява про  перевірку  в  порядку
нагляду  мотивована  тим,  що  дане  судове  рішення не відповідає
обставинам  справи  та  прийняте   з   порушенням   норм   чинного
законодавства про оподаткування.
 
Перевіркою матеріалів справи встановлено:
 
ДПІ у  Ж-му районі м. Києва  були прийняті рішення Києва N ХХХХ-04
від ХХ.09.2000 р.  та  N ХХ-04 від ХХ.09.2000 р.,  що  оспорюються
позивачем.
 
Згідно рішення  N ХХХХ-04  від ХХ.09.2000 р.  з позивача підлягали
стягненню донарахований податок на додану вартість (далі - ПДВ)  у
сумі  2543,40 грн.,  пеня  у  розмірі 1197,18 грн.  та застосовані
фінансові санкції у  розмірі  5086,80 грн.  (двократний   розмір).
Згідно  рішення  N ХХ-04  від ХХ.09.2000 р.  з  позивача підлягали
стягненню донарахований податок на прибуток у сумі 3790 грн., пеня
у розмірі 1459,91 грн.  та застосовані фінансові санкції у розмірі
1137 грн.
 
Дані рішення відповідача були прийняті останнім на  підставі  акту
перевірки від ХХ.08.2000 року N ХХ3, в якому зазначено, що позивач
безпідставно відніс в 1999 році до складу валових витрат  витрати,
пов'язані   з   оплатою   приватному   підприємству  "YYY"  послуг
(розміщення реклами в засобах масової інформації) і  у  зв'язку  з
чим  безпідставно  відніс  до  податкового  кредиту суми ПДВ,  які
входили до складу вартості  послуг  ЗАТ  "ХХХ"  мало  господарські
правовідносини  з  Приватним  підприємством  (далі  -  ПП)  "YYY",
пов'язані з необхідністю  розміщення  реклами  в  засобах  масової
інформації.
 
ПП "YYY"  виставило  позивачеві  рахунок N ХХ4 від ХХ.03.99 р.  на
суму 15260,40 грн. в тому числі ПДВ (2543,40 грн.)  за  рекламу  в
ЗМІ.
 
Позивач сплатив  вказану  у зазначеному вище рахунку суму ПП "YYY"
платіжним  дорученням  N ХХ44  від  ХХ.03.99 р.  В  цю  суму  були
включена  вартість  реклами  та ПДВ.  ПП "YYY" виписало позивачеві
податкову накладну N ХХ8 від ХХ.03.99 р.
 
ПП "YYY" було зареєстровано як платник ПДВ і на підставі оригіналу
податкової  накладної  N ХХ8  від ХХ.03.99 р.  позивач  включив до
податкового кредиту суму ПДВ(2543,40 грн.).
 
До заяви про перевірку в порядку нагляду позивач додав Акт прийому
робіт (датований квітнем 1999 року), складений між позивачем та ПП
"YYY",  в якому  зазначено,  останнє  виконало  для  позивача  усі
замовлені   позивачем   роботи   якісно  та  в  строк,  а  позивач
розрахувався з ПП "YYY" у повному  обсязі.  Відносно  даного  акту
прийому  робіт  позивач  як  в  позовній заяві,  так і в заяві про
перевірку в  порядку  нагляду  зазначає  про  допущення  позивачем
помилки  при його складанні.  В підтвердження фактичного виконання
приватним підприємством "YYY" робіт для позивача,  останній  надав
копію сторінки газети "ААА", на якій опублікована реклама клієнтів
позивача, розміщення якої замовляв позивач у ПП "YYY".
 
Вищевикладене свідчить  про  те,  що  у  позивача,  з  урахуванням
зазначених   документів  та  доказів  (рахунок-фактура,  податкова
накладна тощо) були підстави для віднесення витрат,  пов'язаних  з
оплатою   виконаних   приватним  підприємством  "YYY"  робіт  щодо
розміщення замовленої позивачем реклами, до валових витрат.
 
За таких обставин, у разі наявності у позивача виписаної приватним
підприємством  "YYY"  податкової  накладної  та доказів здійснення
позивачем оплати за отриману ним  послугу  (розміщення  реклами  у
засобах  ЗМІ),  позивач  правомірно,  у  відповідності до статті 7
Закону України "Про  податок  на додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,
відніс  до  податкового  кредиту  суми  ПДВ,  сплачені  приватному
підприємству "YYY" у складі вартості робіт.
 
Враховуючи викладене,  підстави  для   донарахування   (стягнення)
відповідачем   позивачеві   податку  на  прибуток,  ПДВ,  пені  та
застосування   фінансових   санкцій   не   вбачаються.    Висновки
відповідача,  викладені  в акті перевірки та рішеннях відповідача,
що оспорюються позивачем,  є безпідставними,  оскільки  суперечать
наданим  позивачем  доказам - первинним бухгалтерським документам,
що  підтверджують  отримання  позивачем  від  ПП  "YYY"  послуг  з
розміщення реклами.
 
Враховуючи   викладене,  керуючись  ст. 106, 108    АПК    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , -
 
                           Постановив:
 
Рішення Арбітражного суду м. Києва від ХХ.11.2000 у  справі N  000
змінити, виклавши його резолютивну частину наступного змісту.
 
"Позов задовольнити.
 
Визнати недійсними  рішення  ДПІ у  Ж-му районі м. Києва N ХХХХ-04
від ХХ.09.2000 р. та рішення ДПІ у Ж-му районі міста Києва N ХХ-04
від ХХ.09.2000 р.
 
Визнати таким,  що  не підлягає виконанню інкасове доручення ДПІ у
Ж-му районі м. Києва від ХХ.10.2000 року N ХХ9.
 
Стягнути з Державної податкової інспекції  у Ж-му районі  м. Києва
на   користь  Закритого   акціонерного  товариства  "ХХХ"  85 грн.
державного мита. Видати наказ.