Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про перевірку рішення в порядку нагляду
29.01.2001 р.
Перший заступник Голови Арбітражного суду м. Києва розглянув заяву
Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва та заяву
Приватного підприємця П. про перевірку рішення Арбітражного суду
м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. у справі № 00/000
за позовом Приватного підприємця П.
до Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва
про визнання недійсним рішення ДНІ у Харківському районі м. Києва
від ХХ.ХХ.2000 р. № 1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно
звинувачує позивача у приховуванні товару, тоді як частину
закупленого товару позивач використав для особистих потреб. Також
безпідставно донараховане акцизний збір, оскільки придбані
алкогольні напої були з акцизними марками і, в зв'язку з цим,
позивач не є платником акцизного з збору.
Рішенням арбітражного суду від ХХ.ХХ.2000 р. позовні вимоги
задоволене частково. Рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 1
від ХХ.ХХ.2000 р. визнано недійсним в частині донарахування ПДВ в
сумі 1636,24 грн. і в частині застосування 100 % фінансових
санкцій із вказаної суми ПДВ, а всього в сумі 3272,48 грн. В іншій
частині позову відмовлено.
Приватний підприємець П позивач у справі не погоджуючись з
рішенням суду в частині відмови від позовних вимог, просить його
змінити, рішення відповідача в частині нарахування акцизною збору
на алкогольні вироби та застосування фінансових санкцій визнати
недійсним. Позивач вважає, що суд невірно застосував норму
матеріального права - Указ Президента України "Про платників та
порядок сплати акцизного збору" ( 453/98 ) (453/98)
, оскільки частиною 2
пункту 1 даного Указу( 453/98 ) (453/98)
встановлено, що перелік платників
акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби
визначається Законом України " Про акцизний збір на алкогольні
напої та тютюнові вироби " ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
. Цим же Законом
встановлено, що марка акцизного збору - спеціальний знак, яким
маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби і її наявність на
цих товарах підтверджує сплату акцизного збору. В акті перевірки
немає жодного посилання на відсутність таких марок на товарах,
більш того, висновок про несплату акцизного збору на алкогольні
вироби було зроблено по відношенню до вже, нібито, реалізованого
товару. Ствердження працівників відповідача про подальшу
реалізацію зазначеного прихованого товару взагалі не можуть
розглядатись по суті, оскільки не мають ніякого документального
підтвердження.
Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Києва -
відповідач у справі - також, не погоджуючись з рішенням
арбітражного суду, просить його скасувати, оскільки вважає, що
судом не повно досліджено обставини справи, а саме: акт про і
результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства №
00-000, в якому зроблено розрахунки сум податку на додану вартість
з сум чистого прибутку, отриманого внаслідок приховування товару
та приховування реалізованого товару.
Розрахунок сум податку на додану вартість та фінансових санкцій
нарахованих на цей податок, також можна дослідити з розрахунку
акцизною збору, податку па додану вартість, прибуткового податку
та фінансових санкцій приватного підприємця П.
Перевіривши матеріали справи і враховуючи, що:
Рішенням № 1 від ХХ.ХХ.2000 р. заступника начальника ДПІ у
Н-ському районі м. Києва до позивача застосовані санкції за
порушення законодавства про оподаткування, згідно якого йому
донарахований податок на додану вартість в сумі 2334,24 гри.,
донарахований акцизний збір в сумі 1713,60 грн., а також
застосовані фінансові санкції з ПДВ в розмірі 100 % донарахованого
податку і в розмірі 100 % донарахованою акцизного збору. Крім того
позивачу була нарахована пеня по ПДВ в сумі 224,41 грн.
Оспорюване рішення прийняте на підставі акту перевірки № 00-000
від ХХ.ХХ.2000 р., в якому зазначеного, що приватним підприємцем
П. за 1999 рік приховано товару на суму 12966,56 грн., а за І кв.
2000 р. приховано товару на суму 1889,84 грн., тобто товар був
закуплений, але не проведений через книги обліку доходів та витрат
№ 2 та книги придбання товарів. На вказану суму товарів позивачу
були виписані податкові накладні. Позивачем було приховано
реалізованого товару на суму 6846,10 гри. (згідно акту
інвентаризації від ХХ.ХХ.2000 р. лікеро-горілчаних та тютюнових
виробів знаходилось в кіоску на суму 9825,60 грн. На ХХ.ХХ.2000 р.
залишок товарів по книзі обліку доходів та витрат склав - 2013,75
грн., а відповідно до журналу використання ЕККА - реалізовано
вказаних виробів на суму 965,75 грн.). Також у позивача, під час
проведення перевірки, були відсутні документи, що підтверджували
сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів
шампанського, які були реалізовані.
Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок застосування та
стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України від 20.04.95 р. і зареєстрованої в Мінюсті України
06.05.95 р. за № 127/663, ( z0127-95 ) (z0127-95)
(з подальшими змінами та
доповненнями) факти порушень податкового законодавства службова
особа органу державної податкової служби оформляє актом
документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст
порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчими актами та
вказуються конкретні їх пункти і статті.
Виходячи з вимог законодавства щодо акту документальної перевірки.
наглядова інстанція арбітражного суду вважає, що в процесі
перевірки податковою службою не доведений факт несплати акцизного
збору на 258 літрів горілки та 39 літрів шампанського, так як:
відповідач не надав ніяких доказів і відсутні такі посилання на ці
докази в акті перевірки; яким способом було встановлено несплату
акцизного збору при реалізованій вже горілці та шампанському?
Одним із доказів відсутності або сплати акцизного збору на
алкогольні напої та тютюнові вироби є наявність марки акцизного
збору. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби"( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
марка акцизного
збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та
тютюнові вироби, її наявність на цих товарах підтверджує сплату
акцизного збору, легальність ввезення і а реалізації на території
України цих виробів. З цього приводу відповідач ніяких пояснень та
доказів не надав.
Щодо посилання відповідача на факт приховування позивачем товару
за 1999 р. на суму 12966,56 грн. та за І кв. 2000 р. на суму
1889,84 гри., чим порушено п. 1-а ст. 19 Декрету КМУ "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та п. 2.1 ст. 2 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, то
наглядова інстанція арбітражного суду вважав таке посилання не
обгрунтованим. Не оспорюючи факту про те, що ст. 2 ЗУ "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає платника податку, а
пункт 1-а ст. 19 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
зобов'язує вести облік доходів,
але відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності
передбачена ст. 21 вищеназваного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, а не
вищеназваними статтями.
Пунктом 2 статті 21 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
передбачено, що громадяни, які займаються
підприємницькою діяльністю і винні у несвоєчасному поданні
декларації одержують від податкового органу платіжне повідомлення
на сплату податку в розмірі суми, сплаченої за попередній звітний
період, або у розмірі, розрахованому за оціночними доходами на
підставі відомостей, що має податковий орган.
У акті перевірки відсутня будь-яка інформація щодо неподання
приватним підприємцем декларації про доходи, а також докази
надсилання платіжного повідомлення на сплату податку, крім цього,
приховування товару не тотожне з приховуванням (заниженням)
доходів, оскільки на облік товару розповсюджується Положення {про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України під 03.04.93 р.
№ 250 ( 250-93-п ) (250-93-п)
, - за 1999 р., а з С 01.01.2000 р. - Закон
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні"( 996-14 ) (996-14)
, а на приховування (заниження) доходів -
податкове законодавство.
В зв'язку з цим, відповідач не довів належним чином вину позивача
в ухиленні від сплати податків та акцизного збору, через що його
рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій від
ХХ.ХХ.2000 р. № 1 слід визнати недійсним.
На підставі вищевикладеного, рішення арбітражного суду підлягає
зміні.
Державне мито, сплачене позивачем при подачі заяви про перевірку
рішення в порядку нагляду, відповідно до ст. 49 АПК України (
1798-12 ), покладається на ДПІ у Н-ському районі м. Києва.
Керуючись ст.ст. 49, 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. у справі №
00/000 змінити. Рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 1 від
ХХ.ХХ.2000 р. визнати недійсним у повному обсязі.
2. В поворот зміненого рішення достягнути з Державної податкової
інспекції у Н-ському районі м. Києва 42 грн. 50 коп. державного
мита.
Видати наказ.
3. Стягнути з рахунку Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Києва на користь Приватного підприємця П. 42 грн. 50
коп. - держмито по перевірці рішення суду в порядку нагляду.
Видати наказ.