Спір про визнання права власності на цінні папери (2001р.) - Матеріали постанови ВГСУ 05/020-1

про витребування акцій та анулювання передавального розпорядження Товариство з обмеженою відповідальністю "УУУ" пред'явило позов до дочірнього підприємства "ХХХ-Х", підприємства "ХХХ" про визнання права власності на 3 565 034 прості іменні акції ВАТ "ВВВ" номінальною вартістю 891 258,50 грн.,посилаючись на те, що таке право перейшло до нього на підставі договорів купівлі-продажу від ХХ.ХХ.2000р., однак відповідачі, яким до цього належали спірні акції, не здійснили необхідних дій по реєстрації переходу права власності.

До участі у справі як третя особа на стороні відповідачів арбітражним судом залучений АК АПБ "ААА".

В зустрічному позові відповідачі просили витребувати із володіння ТзОВ "УУУ" вказаний пакет акцій та анулювати передавальне розпорядження від ХХ.ХХ.2000р. підприємства "ХХХ" на ці акції, мотивуючи позовні вимоги тим, що право власності на спірні акції до товариства не перейшли, оскільки вони не були зараховані на його особовий рахунок зберігачем ЗАТ "ССС".

Рішенням від ХХ.ХХ.2000р. арбітражного суду м.Києва, залишеним без змін постановою від ХХ.ХХ.2001р. заступника голови цього ж арбітражного суду, в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

При цьому арбітражний суд виходив з того, що договори від ХХ.ХХ.2000р. купівлі-продажу акцій між ДП "УУУ" та ТзОВ "ХХХ-А" за своєю правовою природою є договорами комісії, і, як укладені з порушенням вимог ст.ст. 26, 27 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (1201-12) щодо обов'язкового спеціального дозволу на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 АПК України (1798-12) арбітражний суд визнав недійсними , укладені між підприємством "ХХХ" та ДП "ХХХ-А" угоду від ХХ.ХХ.99р. з вище вказаної підстави та договір купівлі - продажу спірного пакету акцій від ХХ.ХХ.99р., що не відповідає вимогам ч.З ст.62 ЦК України (1540-06) .

Стосовно зустрічного позову арбітражний суд вважав недоведеним факт передачі права на спірний пакет акцій ТзОВ "УУУ" в порядку, встановленому ст.5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) .

В заяві про перевірку постанови від ХХ.ХХ.2001р. ДП "ХХХ-А" просить скасувати постановлені у справді судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що при вирішенні спору арбітражний суд неправильно застосував ч.3 ст.62 ЦК України (1798-12) та ст.5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) , не взявши до уваги, що в подальшому договір від ХХ.ХХ.99р. та угода від ХХ.ХХ.99р. були схвалені новим керівництвом підприємства "ХХХ", а перехід права власності на цінні папери можливий і поза порядком, передбаченим ст.5 Закону України " Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні " (710/97-ВР) . Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місці розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Призначений постановою від ХХ.ХХ.2001р. господарського суду м. Києва у справі № 00/000 ліквідатором ДП "ХХХ-А", визнаного банкрутом, І. заявив клопотання про відзив заяви ДП "ХХХ-А" про перевірку постанови від ХХ.ХХ.2001р.

Клопотання не підлягає задоволенню, оскільки постанова від ХХ.ХХ.2001р. господарського суду м.Києва у справі № 00/000 на час засідання касаційної інстанції не набрала законної сили.

Заслухавши пояснення представника третьої особи К, яка вважала заяву необгрунтованою, перевіривши повноту встановлення обставин справи арбітражним судом, колегія суддів приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Аналіз текстів укладених підприємством "ХХХ" і ДП "ХХХ-А" договору від ХХ.ХХ.99р. та додаткової до нього угоди від ХХ.ХХ.99р., згідно пунктів 1, 2, 3 якої ДП "ХХХ-А" зобов'язувалося укласти з третіми особами договір купівлі-продажу зазначених в договорі від ХХ.ХХ.99р., акцій від свого імені та за рахунок підприємства "ХХХ" на якому лежав обов'язок безпосереднього виконання такого договору, зокрема, вчинення дій по передачі права власності на відчужені акції, підтверджує висновок арбітражного суду про відповідність правової природи вказаних угод договору комісії, визначеного ч.І ст.395 ЦК України (1540-06) . Це підтверджується також тим, що передавальні розпорядження від ХХ.ХХ.2000р. на 3 565 034 акції ВАТ "ВВВ" підприємством "ХХХ-Х" були видані на користь ТзОВ "УУУ", з яким ДП "ХХХ-А" ХХ.ХХ.2000р. уклало договори купівлі-продажу такої ж кількості акцій, яких стосувалися договір від ХХ.ХХ.99р. та угода від ХХ.ХХ.99р.

Відповідно до положень ст.ст. 26, 27 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (1201-12) , ч.І абз. 2 ст.4 Закону України " Про державне регулювання ринку цінних паперів " (448/96-ВР) здійснення цивільно - правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договору комісії за рахунок третіх осіб, є професійною діяльністю на ринку цінних паперів, яка потребує спеціального дозволу (ліцензії), що видається у встановленому чинним законодавством порядку.

Як встановлено арбітражним судом, ДП "ХХХ-А" такого дозволу не мало. В зв'язку з цим арбітражний суд прийшов до правильного висновку, що вказані угоди, як такі, що не відповідають вимогам закону, в силу ч.І ст.48 ЦК України (1798-12) є недійсними.

В зв'язку з цим правомірним є і висновок суду про відсутність підстав для визнання за ТзОВ "ХХХ" права власності на спірні акції.

Колегія суддів вважає помилковим висновок арбітражного суду про невідповідність договору від ХХ.ХХ.99р. та додаткової угоди до нього від ХХ.ХХ.99р. вимозі ч.3 ст.62 ЦК України (1540-06) з мотиву їх підписання від імені обох сторін однією особою - М. Вимога вказшіої правової норми стосується представника особи, від імені якої представник укладає угоду. Відповідно ж до ч.І ст 29 ЦК України (1540-06) юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням). Вказані договір від ХХ.ХХ.99р. та угода від ХХ.ХХ.99р. були укладені від імені підприємства "ХХХ-А" та "УУУ" генеральним директором кожного з них М., як органом їх управління.

Зазначена помилка арбітражного суду в правовій оцінці обставин справи з врахуванням вище наведених мотивів не вплинула, однак, на обгрунтованість висновку арбітражного суду стосовно позовних вимог ТзОВ "УУУ".

Матеріалами справи підтверджено, що спірні акції, були випущені в бездокументарній формі. Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Про те, що акції не були передані підприємством "ХХХ" зазначають і самі відповідачі в зустрічній позовній заяві. Передавальні ж розпорядження від ХХ.ХХ.2000р. правильно оцінені арбітражним судом як такі, що не підтверджують передачу спірних акцій. Виходячи з цього, колегія суддів вважає висновок арбітражного суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову таким, що відповідає обставинам справи та чинним нормам матеріального права. Керуючись п.7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України" (2539-14) , ст.ст. 111-5, 111-7, п.1 ст.111-9, ст.111-11 ГПК України (1798-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України