Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2000
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ".
До Державної податкової інспекції у Н-ському р-ні М.Києва
Про визнання недійсним рішення ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва від
ХХ.ХХ.2000 №5
Представники
Від позивача Присутні
Від відповідача - Присутні
Обставини справи:
Рішення приймається ХХ.ХХ.2000 відповідно до ст.ст. 69, 77 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(за заявою сторін).
ТОВ "ХХХ" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Присутні р-ні
М.Києва про визннаня недійсним рішення від ХХ.ХХ.2000 №5.
Відповідач проти позову заперечує , посилаючись на те, що сума
курсових різниць по валютним кредитам не відноситься до складу
валових витрат підприємства.
Тому в порушення п.7.3.2 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат І
кварталу 2000р. віднесено суму курсових різниць по одержаним
кредитам в іноземній валюті у розмірі 5126, 76 грн., що призвело
до завищення валових витрат підприємства та заниження
оподаткованого прибутку підприємства (відзив на позовну заяву).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
Рішенням заступника начальника ДПІ у Н-ському районі м. Києва від
ХХ.ХХ.2000 до позивача застосовані фінансові санкції за порушення
законодавства про оподаткування.
Оскаржуване рішення винесене на підставі акту перевірки від
ХХ.ХХ.2000 №1 ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва.
Підстави для нарахування недоїмки по податку на прибуток та
фінсанкцій, викладені в акті перевірки, співпадають з підставами,
викладеними у відзиві на позовну заяву.
Однак, з висновками, викладеними ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва в
акті перевірки, суд не може погодитись з наступних підстав:
Спір між сторонами виник у зв`язку з різним застосуванням ними п.
7.3.6 ст.7 Закону " Про оподаткування прибутку підприємств "
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема ,в акті перевірки зазначено, що позивач
безпідставно відніс до валових витрат у І кв. 2000р. суми курсових
різниць за отриманими кредитами в іноземній валюті у розмірі 5126,
76 грн., що зазначені в тому ж акті та відзиві на позовну заяву
(копії яких залучені до матеріалів справи), чим порушив п.7.3.2
даного Закону України ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Однак, згідно п.7.3.6. ст.7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств"( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з метою оподаткування будь-яка
іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що
перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду,
перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом
Національного банку України, що діяв на останній робочий день
звітного періоду; при цьому позитивна або від ємна різниця між
результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної
валюти або заборгованості включається відповідно до валових
доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до
валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за
наслідками звітного періоду; для наступного податкового періоду
балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній
валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець
попереднього звітного періоду.
Валютні кредити, отримані позивачем, суд вважає таким, що
відносяться до поняття будь-якої іноземної валюти або
заборгованості в іноземній валюті про які йде мова в п. 7.3.6.
Враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування позивачем
курсових різниць на суму кредиту, отриманого в іноземній валюті є
правомірним. Суми нарахованих позивачем курсових різниць, у
зв`язку з зростанням курсу іноземної валюти у відношенні до
дебітора за наслідками звітного періоду мають позитивне значення,
а тому відповідно до п.7.3.6. вищезгаданого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
повинні відноситись до валових витрат такого платника - дебітора,
оскільки разом із зростанням курсу іноземної валюти зростає його
заборгованість, визначена у національній валюті України.
Будь-яких заперечень щодо розміру перерахованих сум відповідачем
не надано.
Правова позиція позивача не суперечить вимогам п. 7.9.1. Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
П.п. 7.9.1 та п.7.9.2 ст.7 Закону України Про оподаткування
прибутку підприємств стосується тільки податкового обліку
отриманої основної суми заборгованості в національній валюті
України без урахування курсових різниць та процентів, а податковий
облік курсових різниць по кредитам в іноземній валюті повинен
здійснюватися відповідно до вимог, передбачених у п.7.3.3 та п.7.3
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та
такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті держмита підлягають стягненню з відповідача на
користь позивача в сумі 85 грн.
Керуючись ст. 49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва №5 від
ХХ.ХХ.2000 по відношенню до Товариства з обмеженою
відповідальністю ХХХ.
Стягнути з рахунку ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю ХХХ 85 грн. витрат по
сплаті держмита.
Видати наказ.