Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України у складі:

заступника Голови Вищого арбітражного суду України

судді

розглянула заяву Державної податкової інспекції у П-ському районі м. Києва

про перевірку рішення від ХХ.05.99 року та постанови

від ХХ.07.99 року арбітражного суду м. Києва у справі № 000

за позовом приватного підприємства "ХХХ"

до ДПІ у П-ському районі м. Києва

про визнання недійсним рішення № 1 від ХХ.ХХ.99 року Державної податкової інспекції у П-ському районі м. Києва про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.

Рішенням арбітражного суду м. Києва від ХХ.05.99 року позовні вимоги позивача задоволене, визнано недійсним рішення № 1 від ХХ.03.99 року Державної податкової інспекції у П-ському районі м. Києва , з посиланням на те, що в діях позивача відсутні ознаки порушень податкового законодавства.

Заступник голови арбітражного суду м. Києва постановою від ХХ.07.99 року перевірив рішення в порядку нагляду і залишив його без змін з тих самих підстав.

ДПІ у П-ському районі м. Києва , не погоджуючись з рішенням та постановою арбітражного суду м. Києва у даній справі ,у заяві про перевірку Постанови в порядку нагляду просить її скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що арбітражний суд м. Києва не в повному обсязі оцінив представлені докази. Заява про перевірку Постанови мотивована тим, що рахунки - фактури з додатками, які виписувались підприємством за розміщення реклами в газеті "ККК", не відповідають вимогам п.1.2."Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні" (250-93-п) , у зв'язку з чим, немає можливості встановити фактично надані розміри знижок та націнок за розміщення реклами в газеті по наданим до перевірки документам. При зазначені бази оподаткування по податку на додану вартість порушено п.4.1.,п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (168/97-ВР) та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж закону при визначені податкових зобов'язань.

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України перевірила матеріали справи і доводи заявника і встановила таке:

ДПІ у П-ському районі м. Києва було проведено тематичну перевірку правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ПП "ХХХ" за період з ХХ.01.99 року по ХХ.02.99 року. За результатами перевірки складено акт від ХХ.ХХ.99 року № 2, згідно якого встановлено неправильне визначення бази оподаткування з надання ПП "ХХХ" послуг по розміщенню реклами в рекламно - інформаційній газеті "ХХХ". Як вбачається із акту перевірки фінансові санкції застосовані до позивача у зв'язку із неможливістю встановити фактично надані розміри знижок та націнок за розміщення реклами в газеті та відсутністю в первинних документах натуральних виразів розміщення реклами. У зв'язку з тим, що на підставі документів , наданих до перевірки ПП "ХХХ" об'єктивно визначити валовий доход за січень 1999 року не можливо, для його визначення були застосовані непрямі методи перевірки, у відповідності до Порядку застосування непрямих методів визначення обсягів операцій , що обкладаються ПДВ (затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 18.12.98р. № 1997 (1997-98-п) ).

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у П-ському районі м.Києва було прийняте рішення № 1 від ХХ.ХХ.99 року про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування у вигляді донарахованого ПДВ у сумі 51850 грн, фінансових санкцій у сумі 51850 грн, та пені в сумі 2903,6 грн., з позовом про визнання якого недійсним і звернулось підприємство до арбітражного суду .

Враховуючи викладене, інші обставини справи, судова колегія підстав для задоволення вимог заявника не вбачає, оскільки :

Посилання відповідача на те , що рахунки - фактури з додатками, які виписувались підприємством за розміщення реклами в газеті "ХХХ" ,не відповідають вимогам п. 12."Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні" (250-93-п) , та ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку" (z0168-95) є безпідставними. Так в п.2.4. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку" (z0168-95) зазначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Надані арбітражному суду примірники первинних документів, відповідають вимогам вищезазначених нормативних актів.

Пунктом 18 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) передбачена можливість застосування непрямих методів визначення обсягу оподаткування операцій по ПДВ у випадках, коли визначення бази оподаткування є неможливим: у разі виявлення порушення вимог до ведення бухгалтерського та податкового обліку, знищення, втрати, чи неподання бухгалтерських документів, відсутності ведення обліку фактичних витрат виробництва. В акті перевірки не наведені дані, використані для визначення доходу з застосування непрямих методів, відсутні посилання на джерела для визначення бази оподаткування непрямими методами, не вказано яким шляхом проводилось обчислення податку на додану вартість. Окрім того, заявником (відповідачем) не врахована і та обставина , що Кабінет Міністрів Постановою від 01.06.99 (937-99-п) призупинив дію Постанови Кабінету Міністрів 18.12.98 №1997 "Про затвердження порядку застосування непрямих методів визначення обсягів операцій , що обкладаються податком на додану вартість" (1997-98-п) .

Висновок ДПІ про приховування позивачем податку, як правомірно визначив арбітражний суд, не грунтується на матеріалах справи в яких відсутні дані про одержання позивачем від рекламоодержувачів сум від розміщенню реклам в більших розмірах, ніж ті, які підтверджуються платіжними документами.

За наведених обставин доводи заявника, викладені в заяві, не є підставою для скасування рішення і постанови арбітражного суду м. Києва, які вважаються судовою колегією такими, що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.106 - 108 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення від ХХ.05.98 р. та постанову від ХХ.07.99 р. арбітражного суду м. Києва зі справи № 000 залишити без змін.