2/273 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 16.03.2004 р. N 0000772350/1. - Текст документа

Львівський апеляційний господарський суд України розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рівненської ОДПІ на рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2004 р. у справі N 2/273 за позовом ТОВ "ТІ", до Рівненської ОДПІ Рівненської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 16.03.2004 р. N 0000772350/1.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.09.2004 р. у справі N 2/273 (v_273805-04) задоволено позов ТОВ "ТІ" та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 16.03.2004 р. N 0000772350/1, яким позивачу донараховано податку на прибуток у сумі 6600 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції щодо цього податку в розмірі 690 грн.

Вказане рішення мотивоване, зокрема, тим, що на підставі пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР (334/94-ВР) (у редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (283/97-ВР) з наступними змінами та доповненнями) позивач визначив балансову вартість іноземної валюти, витраченої на придбання імпортованого товару, а не балансову вартість заборгованості в іноземній валюті. Оскільки, отримавши товарно-матеріальні цінності, товариство мало право на валові витрати, але визначити суму таких валових витрат точно не могло з тієї причини, що не була відома балансова вартість іноземної валюти, то підприємство правомірно уточнило свої валові витрати у відповідних періодах після фактичного перерахування валюти нерезиденту.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 24.09.2004 р. N 2/273 (v_273805-04) , Рівненська ОДПІ подала апеляційну скаргу від 12.10.2004 р., в якій просить скасувати згадане рішення, оскільки останнє прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування своїх вимог скаржник, зокрема, зазначає, що господарським судом допущено підміну поняття "відображення витрат" та "визначення витрат", оскільки пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) застосовується виключно із пп. 7.3.1, 7.3.4 та 7.3.6 вказаної статті. Також відповідач вважає, що посилання суду першої інстанції на першу подію є доказом неправильного застосування норм матеріального права, оскільки "незнання балансової вартості валюти" спростовується нормами ст. 42 Господарського кодексу України (436-15) , де надано визначення "підприємництво".

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

ТОВ "ТІ" подало відзив від 06.01.2005 р. N 1 на апеляційну скаргу від 12.10.2004 р., в якому повністю заперечує доводи скаржника й просить апеляційний господарський суд залишити без змін рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2004 р. у справі N 2/273 (v_273805-04) , а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, Львівський апеляційний господарський суд В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Рівненському районі здійснено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "ТІ" за період з 01.11.2002 р. по 31.12.2003 р., про що складено акт від 26.02.2004 р. N 44/23/32226877. Перевіркою встановлено завищення валового доходу за III квартал 2003 року на 3731 грн., у результаті віднесення до доходу платника податку операцій за курсовими різницями. Також установлено, що позивачем завищені валові витрати на суму 25,6 тис. грн., оскільки платником податку віднесені на валові витрати різниці між вартістю імпортованих товарів за даними вантажних митних декларацій та перерахованою валютою за офіційним курсом на день перерахування коштів, що є неправомірним й не відповідає вимогам пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Так, у 2003 році нерезидент "Ц" поставив ТОВ "ТІ" товарно-матеріальні цінності на суму 331198,08 грн., або 5265,63 євро згідно із вантажною митною декларацією від 02.06.2003 р. N 202396 та 30719,39 грн., або 4872,48 євро згідно із вантажною митною декларацією від 02.06.2003 р. N 202396. У жовтні 2003 року позивачем перераховано на рахунок фірми "Ц" 10138,11 євро (60186,15 грн. за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату придбання валюти) за поставлений раніше товар згідно з вантажними митними деклараціями від 02.06.2003 р. N 202396 і N 202397 в рахунок погашення кредиторської заборгованості, яка станом на 01.09.2003 р. становила 10138,11 євро (63917,47 грн.).

Перевіркою також установлено, що позивачем отримано товарно-матеріальних цінностей на суму 98168,35 грн., або 16944,21 євро від нерезидента "А" згідно з вантажними митними деклараціями від 28.01.2003 р. N 200393, від 27.02.2003 р. N 200890, від 14.03.2003 р. N 201170 та від 23.04.2003 р. N 201802. У вересні 2003 року ТОВ "ТІ" перераховано на рахунок нерезидента 16944,21 євро (102950,56 грн. згідно із офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату придбання валюти).

У жовтні 2003 року товариство перерахувало на рахунок зазначеної компанії 36258,67 євро (226306,39 грн. згідно із офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату придбання валюти) в рахунок погашення кредиторської заборгованості за раніше отримані товари згідно з вантажними митними деклараціями від 20.01.2003 р. N 200254, від 29.01.2003 р. N 200420, від 06.03.2003 р. N 201004, від 04.04.2003 р. N 201506, від 10.04.2003 р. N 201614, від 30.04.2003 р. N 201876 та від 05.05.2003 р. на загальну суму 36258,67 євро (209836,32 грн. згідно із офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату оприбуткування товарів).

Крім цього, у жовтні 2003 року позивач перерахував на рахунок фірми "Ц" 27404,06 євро (170439,36 грн. за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату придбання валюти) за поставлені раніше товарно-матеріальні цінності згідно з вантажними митними деклараціями від 08.07.2003 р. N 202892, від 16.07.2003 р. N 203006, від 23.07.2003 р. N 203107, від 23.07.2003 р. N 203108 та від 25.07.2003 р. N 203148 на загальну суму 27404,06 євро (170439,36 грн. згідно із офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату оприбуткування товарів).

Отримані від зазначених операцій збитки ТОВ "ТІ" включило до складу валових витрат відповідних звітних періодів і відобразило у рядку 05.1 Декларацій з податку на прибуток: за III квартал 2003 року - 4,8 тис. грн., за IV квартал 2003 року - 20,8 тис. грн.

На думку Рівненської ОДПІ, позивачем неправомірно відносились на валові витрати різниці між вартістю імпортованих товарів за даними вантажних митних декларацій та перерахованими нерезиденту валютними коштами за офіційним курсом Національного банку України на день перерахування таких коштів.

За результатами розгляду скарги ТОВ "ТІ" на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 16.03.2004 р. N 0000772350/1 та рішення ДПА у Рівненській області від 21.05.2004 р. N 6963/25-16/100 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 01.03.2004 р. N 0000772350/0 (від 16.03.2004 р. N 0000772350/1) та рішення ДПА у Рівненській області від 21.05.2004 р. N 6963/25-16/100).

Податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2004 р. N 0000772350/1 позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, усього в сумі 7290 грн., у тому числі основний платіж 6600 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 690 грн.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "ТІ" здійснювало купівлю товарно-матеріальних цінностей у нерезидентів з наступним продажем таких цінностей. При цьому позивач збільшував свої валові витрати на дату фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей за їх вартістю згідно із вантажними митними деклараціями. Після перерахування валюти за кордон та визначення її фактичної балансової вартості позивач уточнював свої валові витрати.

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) датою збільшення валових витрат платника податку у разі здійснення операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів. Як уже зазначалося, перевіркою встановлено, що ТОВ "ТІ", керуючись вказаною нормою, збільшувало валові витрати на дату фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вантажних митних декларацій на вартість таких товарів згідно із курсом відповідної валюти, встановленої Національним банком України на момент здійснення митного оформлення.

Платником податку кредиторська заборгованість за поставлені товарно-матеріальні цінності нерезидентами погашалась в іноземній валюті, яка ним придбавалась на Міжбанківській валютній біржі. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) оподаткування операцій у разі здійснення розрахунків в іноземній валюті передбачено п. 7.3.

Так, згідно із пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 цього Закону (334/94-ВР) витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону балансовою вартістю іноземної валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку). На підставі наведених норм платник податку визначив балансову вартість іноземної валюти, яка підлягала сплаті нерезидентові за поставлені товарно-матеріальні цінності, а не балансову вартість, як вважає відповідач.

Таким чином, під час здійснення імпорту товарно-матеріальних цінностей платник податку відносив до валових витрат вартість таких цінностей відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) на дату фактичного отримання товару згідно із вантажними митними деклараціями відповідно до курсу Національного банку України, встановленого до відповідної валюти, а після перерахування валюти нерезидентам та встановлення її балансової вартості відповідно до пп. 7.3.2 та пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 цього Закону уточнив свої валові витрати у відповідних періодах.

Крім цього, Львівський апеляційний господарський суд наголошує, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) (з наступними змінами та доповненнями) у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податку. У цьому разі положення п. 11.2 ст. 11 та п. 7.3 ст. 7 припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податку щодо віднесення до валових витрат вартості імпортованих товарно-матеріальних цінностей та його права на уточнення валових витрат унаслідок визначення балансової вартості іноземної валюти після сплати кредиторської заборгованості.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, апеляційний господарський суд вважає рішення господарського суду Рівненської області від 24.09.2004 р. у справі N 2/273 (v_273805-04) обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.