22/326-03-9248 Спір про стягнення відповідача боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за проданий товар згідно з договором купівлі-продажу, а також пені та выдсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - Матеріали постанови апеляційного суду 02/469

У листопаді 2003 року ПП "ХХХ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з АТЗТ "УУУ" 226396,4 грн. боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за проданий за період з січня по жовтень 2002 року товар згідно з договором купівлі-продажу N 3 від ХХ.12.2001 р., 570,67 грн. пені та 3423,85 грн. річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В підтвердження передачі відповідачеві товару позивач надав суду видаткові накладні N 3447, N 3448, N 3449 від ХХ.01.2002 року, N 3439 та 3440 від ХХ.01.2002 р., N 14381 від ХХ.01.2002 р., N 3700 від ХХ.01.2002 р., N 4341 від ХХ.02.2002 р., N 4456 від ХХ.02.2002 р., N 4636 від ХХ.02.2002 р., N 12642 від ХХ.07.2002р., N 14448 від ХХ.08.2002 р., N 75159 від ХХ.10.2002 р. та N 75561 від ХХ.10.2002 р., N 76175 від ХХ.10.2002 р., N 76946 та N 76945 від ХХ.10.2002 р., N 77643 та N 77644 від ХХ.10.2002 р., N 78156, N 78152, N 78154, N 78155, N 78157, N 78151 та N 78153 від ХХ.10.2003 р., N 78373 та N 78376 від ХХ.10.2002 р.

ТОВ "УУУ", яке є правонаступником АТЗТ "УУУ", позов не визнало, стверджуючи, що згідно з договором купівлі-продажу N 3 від ХХ.12.2001 р. отримувало від ПП "ХХХ" товар за накладними N 191 від ХХ.12.2001 р. на суму 2285,52 грн., N 2451 від ХХ.12.2001 р. на суму 370,25 грн.; N 2607 від ХХ.12.2001 р. на суму 320,88 грн.; N 3447 від ХХ.01.2002 р. на суму 1402,80 грн.; N 3448 від ХХ.01.2002 р. на суму 2087,60 грн.; N 3449 від ХХ.01.2002 р. на суму 302,40 грн.; N 14381 від ХХ.01.2002 р. на суму 3360,00 грн.; N 3439 від ХХ.01.2002 р. на суму 2882,00 грн.; N 3440 від ХХ.01.2002 р. на суму 1365,00 грн.; N 3440 від ХХ.01.2002 р. на суму 1365,00 грн.; N 3700 від ХХ.01.2002 р. на суму 167,68 грн.; N 6626 від ХХ.03.2002 р. на суму 7014,00 грн.; N 7445 від ХХ.04.2002 р. на суму 22,72 грн.; N 7444 від ХХ.04.2002 р. на суму 159,55 грн.; N 37295 від ХХ.05.2002 р. на суму 3513,00 грн.; N 12642 від ХХ.07.2002 р. на суму 1162,00 грн. а всього загальною сумою 27780,40 грн., який ним був своєчасно оплачений на суму 28217 грн. В той же час відповідач не визнав боргові зобов'язання перед ПП "ХХХ" за видатковими накладними N 4341 від ХХ.02.2002 р. на суму 156,00 грн.; N 4456 від ХХ.02.2002 р. на суму 315,00 грн.; N 4636 від ХХ.02.2002 р. на суму 22720,00 грн.; N 14448 від ХХ.08.2002 р. на суму 11776,00 грн.; N 75159 від ХХ.10.2002 р. на суму 17854,8 грн.; N 75561 від ХХ.10.2002 р. на суму 25050,00 грн.; N 76175 від ХХ.10.2002 р. на суму 25050,00 грн.; N 76946 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 76945 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 77643 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 77644 від ХХ.10.2002 р. на суму 40080.00 грн.; N 78156 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78152 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78154 від ХХ.10.2002 р. па суму 10020,00 грн.; N 78155 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78157 від ХХ.10.2002 р. па суму 10020,00 грн.; N 78151 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78153 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78373 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78376 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн. а всього на загальну суму 263241,8 грн., і стверджував, що товар від позивача за вищезазначеними накладними не отримував і на цих накладних не міститься відбиток печатки, що належала АТЗТ "УУУ" до його реорганізації у ТОВ "УУУ", що відбулася ХХ.12.2002 року.

Ухвалою від ХХ.12.2003 р. у справі господарський суд Одеської області за клопотанням позивача в порядку ст. 66 ГПК України (1798-12) прийняв заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю, що знаходиться в м. Одесі, вул. Горького, 31 власником якої є ЗАТ "УУУ" та на грошові суми ЗАТ "ХХХ" в сумі 230390 грн.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою відповідач подав до Одеською апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати, як винесену з порушенням норм процесуального права. Вказану апеляційну скаргу було зареєстровано канцелярією господарського суду Одеської області ХХ.12.2003 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від ХХ.12.2003 р. у справі (суддя Т.) позовні вимоги ПП "ХХХ" задоволено в повному обсязі і на його користь з ТОВ "УУУ" стягнуто 226396 грн. 40 коп. основного боргу, та 570 грн. 54 коп. пені і 3423 грн. 85 коп. річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішення мотивовано тим, що згідно з укладеним між сторонами договором купівлі-продажу N 3 від ХХ.12.2001 р. позивач передав відповідачеві продукцію в асортименті загальною сумою 275971 грн. 28 коп., що підтверджується видатковими накладними поданими позивачем в обгрунтування заявлених вимог, яку останній зобов'язаний був оплатити протягом 14 календарних днів з дати її отримання. Але відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 45527 грн. 88коп., внаслідок чого в нього виникла прострочена заборгованість в сумі 226396 грн. 40 коп., а тому суд керуючись вимогами ст. 161 ЦК УРСР (1540-06) про те, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, позов задовольнив.

Доводи відповідача про те, що він не отримував від позивача товар за частиною накладних загальною сумою 263241 грн. 80 коп. і що в цих накладних не може бути відбитку дійсної печатки товариства не були прийняті судом до уваги з посиланням на те, що подані позивачем видаткові накладні на поставку товару мають всі необхідні реквізити і є відносними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують поставку товару покупцеві.

Одночасно при ухваленні рішення господарський суд в порядку ст. 68 ГПК України (1798-12) скасував заходи до забезпечення позову, що були вжиті ухвалою під ХХ.12.2003 р.

ТОВ "УУУ" у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального прана, та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "ХХХ" у задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на те, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу N 3 від ХХ.12.2001 р. з АТЗТ "УУУ", але суд не здійснивши належним чином правонаступництва відповідача стягнув заборгованість з ТОВ "УУУ". Крім того, суд не розглянув і не вирішив клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі в зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу від ХХ.12.2003 р. про вжиття заходів до забезпечення позову, не надіслав одержану апеляційну скаргу разом зі справою до апеляційного господарського суду, а розглянув справу по суті і ухвалив рішення. Оскаржуваним рішенням суд скасував заходи до забезпечення позову, але не зазначив обставини, що зумовили їх скасування.

ПП "УУУ" відзив на апеляційні скарги не надіслало, а його представник в усних поясненнях в засіданні суду заперечував проти їх задоволення вказуючи на безпідставність викладених у них доводів і просив оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим.

У судовому засіданні ХХ.02.2004 р. представник позивача заявив клопотання забезпечити позов по вказаній справі в порядку ст. 66 ГПК України (1798-12) шляхом накладення арешту на будівлю що знаходиться в м. Одесі, вул. Г-о, 1, власником якої є ТОВ "УУУ", та заборонити Одеському МБТІ видачу довідки-характеристики на цю будівлю.

Зазначене клопотання визнано судом необгрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не подано доказів того, що вказана будівля дійсно належить на праві власності відповідачеві, а крім того, предметом спору у справі є грошові вимоги.

В зв'язку з неподанням позивачем всіх витребуваних судом апеляційної інстанції матеріалів, справа в порядку статтей 75, 101 ГПК України (1798-12) переглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку встановленому ст.25 ГПК України (1798-12) господарський суд апеляційної інстанції на підставі Статуту ТОВ "УУУ", зареєстрованого Центральною районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради від ХХ.12.2002 р., здійснює процесуальну заміну відповідача - АТЗТ "УУУ" його правонаступником ТОВ "УУУ".

Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України (1798-12) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст. 67 ГПК України (1798-12) позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Але в порушення вищевикладених вимог процесуального закону в оскаржуваній судовій ухвалі не зазначено мотивовані обставини, на підставі яких клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягало задоволенню. Тобто, судом не дотримані вимоги ст. 66 ГПК України (1798-12) щодо наявності та обгрунтованості підстав застосування заходів до забезпечення позову, які є обов'язковою умовою застосування таких заходів. Спір між ПП "ХХХ" та ТОВ "УУУ" є грошовим.

Проте суд першої інстанції не з'ясував фінансово-майновий стан відповідача, не дослідив питання про наявність коштів на його рахунку та належність будівлі розташованої в м. Одесі по вул. Г-о, 3, на праві власності. Матеріали справи не містять доказів відсутності у відповідача суми грошових коштів необхідної для забезпечення позовних вимог, тобто підстав, які б могли зумовити застосування господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача. Таким чином, необгрунтованим вбачається застосування господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно боржника без встановлення факту відсутності у відповідача необхідної для забезпечення позову суми грошових коштів. Тим більше, не відповідає характеру і сумі позовних вимог одночасне застосування господарським судом двох видів заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, ухвала господарського суду Одеської області від ХХ.12.2003 року про вжиття заходів до забезпечення позову, як винесена за неповно з'ясованими обставинами справи та з неправильним застосуванням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а в задоволенні клопотання про вжиття таких заходів

слід відмовити. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ХХ.12.2001 року між ПП "ХХХ" (продавець) та АТЗТ "УУУ" (покупець), правонаступником якого на теперішній час є відповідач, було укладено договір купівлі-продажу N 3, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, обсягах і за ціною, згідно прайслистів і накладних, з наданням визначених чинним законодавством України документів, необхідних для здійснення господарської діяльності та довіреності на отримання товару. Сторони обумовили, що товар відпускається продавцем в асортименті згідно письмових чи усних заявок покупця; загальна сума договору складається з суми товару, отриманого за всіма накладними; оплата товару здійснюється покупцем протягом 14-ти днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, або в іншій формі та порядку погодженим сторонами; строк дії даного договору до ХХ.12.2001 р.

Відповідно до статтей 4, 151 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963 року (1540-06) , що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються (статті 5, 161, 162 ЦК УРСР (1540-06) ).

Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР (1540-06) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами у справі на підставі договору N 3 від ХХ.12.2001 р. склалися цивільно-правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов'язки щодо передачі товару від продавця покупцеві на підставі заявки і довіреності на його отримання та його приймання і оплати (статті 4, 151 ЦК УРСР (1540-06) ).

Звернувшись до господарського суду з цим позовом ПП "ХХХ" обгрунтовувало свої вимоги тим, що передача відповідно до договору N 3 відповідачеві товару загальною сумою 275971 грн. 28 коп. підтверджується, зокрема, видатковими накладними N 4341 від ХХ.02.2002 р. на суму 156,00 грн.; N 4456 від ХХ.02.2002 р. на суму 315,00 грн.; N 4636 від ХХ.02.2002 р. на суму 22720,00 грн.; N 14448 від ХХ.08.2002 р. на суму 11776,00 грн.; N 75159 від ХХ.10.2002 р. на суму 17854,8 грн.; N 75561 від ХХ.10.2002 р. на суму 25050,00 грн.; N 76175 від ХХ.10.2002 р. на суму 25050,00 грн.; N 76946 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 76945 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 77643 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 77644 від ХХ.10.2002 р. на суму 40080,00 грн.; N 78156 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78152 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78154 від ХХ.10.2002 р. на суму 10 020,00 грн.; N 78155 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78157 від ХХ.10.2002 р. па суму 10020,00 грн.; N 78151 під ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78153 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78373 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78376 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.

Відповідач заперечує отримання товару від позивача за зазначеними накладними па суму 263241 грн. 80 коп. і стверджує, що ці накладні підроблені, на них не міститься відбитку дійсної печатки, що належала АТЗТ "УУУ" до його реорганізації у ТОБ "УУУ", що відбулася ХХ.12.2002 року.

Місцевий господарський суд при ухваленні рішення визнав зазначені видаткові накладні відносними і допустимими доказами що підтверджують поставку товару з посиланням на те, що вони мають всі необхідні реквізити.

Але відповідно до ст. 41 ГПК України (1798-12) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. А тому з метою перевірки доводів відповідача щодо недійсності видаткових накладних наданих позивачем в підтвердження передачі товару на суму 263241 грн. 80 коп. судом апеляційної інстанції була призначена багатооб'єктна судово-технічна експертиза документів, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку N 3 від ХХ.05.2001 р. судово-технічної експертизи документів, відтиски печатки, розміщені у видаткових накладних, що були надані в оригіналах ПП "ХХХ" N 4341 від ХХ.02.2002 р. на суму 156,00 грн.; N 4456 від ХХ.02.2002 р. на суму. 315,00 грн.; N 4636 від ХХ.02.2002 р. на суму 22720,00 грн.; N 14448 від ХХ.08.2002 р. на суму 11776,00 грн.; N 75159 від ХХ.10.2002 р. на суму 17854,8 грн.; N 75561 від ХХ.10.2002 р. на суму 25050,00 грн.; N 76175 від ХХ.10.2002 р. на суму 25050,00 грн.; N 76946 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 76945 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 77643 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 77644 від ХХ.10.2002 р. на суму 40080,00 грн.; N 78156 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78152 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78154 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00, грн.; N 78155 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78157 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78151 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78153 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78373 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн.; N 78376 від ХХ.10.2002 р. на суму 10020,00 грн., нанесені не печаткою АТЗТ "УУУ", зразки выдтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Окремим питанням була досліджена видаткова накладна N 3440 від ХХ.01.2002 р. на суму 1365 грн., що була надана позивачем в обгрунтування заявлених вимог і поставку товару за якою відповідач визнає, оскільки обидва екземпляра цін накладної позивач видав відповідачу, в результаті чого вищевказана накладна була виготовлена позивачем і розміщений на ній відтиск печатки нанесений не печаткою АТЗТ "УУУ", зразки підтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Разом з тим, згідно даного висновку, відтиски печатки, розміщені у видаткових накладних наданих в оригіналах ТОВ "УУУ" і поставка товару за якими відповідачем визнається, а саме: N 191 від ХХ.12.2001 р. на суму 2285,52 грн., N 2451 від ХХ.12.2001 р. на суму 370,25 грн.; N 2607 від ХХ.12.2001 р. на суму 320,88 грн.; N 3447 від ХХ.01.2002 р. на суму 1402,80 грн.; N 3448 від ХХ.01.2002 р. на суму 2087,60 грн.; N 3449 від ХХ.01.2002 р. на суму 302,40 грн.; N 14381 від ХХ.01.2002 р. на суму 3360,00 грн.; N 3439 від ХХ.01.2002 р. на суму 2882,00 грн.; N 3440 від ХХ.10.2002 р. на суму 1365,00 грн.; N 3440 від ХХ.10.2002 р. на суму 1365,00 грн.; N 3700 від ХХ.01.2002 р. на суму 167,68 грн.; N 6626 від ХХ.03.2002 р. на суму 7014,00 грн.; N 7445 від 12.04.2002 р. на суму 22,72 грн.; N 7444 від ХХ.04.2002 р. на суму 159,55 грн.; N 37295 від ХХ.05.2002 р. на суму 3513,00 грн.; N 12642 від ХХ.07.2002 р. на суму 1162,00 грн., нанесені печаткою АТЗТ "УУУ", зразки відтисків якої надані для порівняння.

Таким чином, доводи відповідача в обгрунтування заперечень проти позову знайшли своє підтвердження в результаті експертного дослідження оспорюваних ним накладних, а висновок місцевого господарського суду в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні ХХ.06.2004 року представник позивача заявив клопотання не приймати до уваги вказаний висновок судовотехнічної експертизи як документ, що має доказову силу, в зв'язку з тим, що в нього є сумніви в кваліфікації експерта як спеціаліста, компетентного давати такі висновки, окрім того на вказаному висновку відсутній підпис експерта про попередження про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку згідно зі ст. 384 КК України (2341-14) .

Між тим, у судовій ухвалі від ХХ.03.2004 р. про призначення судово-технічної експертизи міститься запис про попередження експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України (2341-14) . У судовому засіданні ХХ.06.2004 року експерт ОНДІСЕ Т. пояснила, що їй була вручена судова ухвала про призначення експертизи і вона була ознайомлена з її змістом і в тому числі з попередженням про кримінальну відповідальність, але забула вчинити у відповідній графі свій підпис у зв'язку з великою завантаженістю по роботі. У судовому засіданні експерт Т., будучи попередженою судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України (2341-14) , повністю підтвердила правильність зробленого нею в результаті експертного дослідженим висновку N 3 та засвідчила це своїм підписом.

У суду не виникло сумнівів в достовірності висновку даної експертизи. Вона проведена в спеціалізованій експертній установі з дотриманням встановленого процесуального порядку особою, що володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед нею питань і має тривалий стаж експертної роботи. Експертному дослідженню був підданий необхідний і достатній матеріал, що містився в різних документах з відбитком печатки АТЗТ "УУУ" за період з серпня 1999 року по жовтень 2002 року. Методи, що були використані при експертному дослідженні і зроблені на його підставі висновки науково обгрунтовані.

У зв'язку з цим, заперечення представника позивача в цій частині колегія суддів до уваги не приймає і заявлене ним клопотання щодо неприйняття даного висновку в якості доказу у справі відхиляє як безпідставне. При цьому суд враховує вимоги встановлені ч. 2 ст. 43 ГПК України (1798-12) про те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, і оцінює експертний висновок у сукупності з іншими доказами наявними в справі.

Надана позивачем комп'ютерна роздруковка з журналу обліку продаж, що міститься в справі і була прийнята місцевим господарським судом в підтвердження відвантаження та передачі товару відповідачеві, посадовими особами ПП "ХХХ" не підписана, тобто відповідальність за достовірність цих даних ніхто з посадових осіб на себе не взяв. Доводи позивача про те, що у відповідача могло бути дві печатки АТЗТ "УУУ" мають характер припущення, оскільки нічим об'єктивно не підтверджені, а тому до уваги судом прийняті бути не можуть. Згідно повідомлення Управління адміністративної служби міліції УМВС України в Одеській області N 001 від ХХ.05.2004 р., матеріали, які стали підставою видачі на виготовлення печаток і штампів зберігаються один рік, після чого знищуються в зв'язку з закінченням терміну зберігання. Тому надання інформації щодо видачі дозволу на виготовлення печаток і штампів для АТЗТ "УУУ" не є можливим. Надані позивачем в процесі перегляду справи в апеляційному порядку витяги з книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) по ПП "ХХХ" та податкові накладні, на думку суду, не с доказом отримання відповідачем відображеного в них товару, тому що зазначена книга ведеться, а податкові накладні виписуються, одноособово однією стороною. Вказане підтверджується тим, що в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) по АТЗТ "УУУ" відображено придбання у ПП "ХХХ" товару лише за тими накладними, що відповідачем визнаються.

В той же час, заявки на відпуск товару та довіреності на отримання товару від АТЗТ "УУУ", як-то передбачено умовами договору N 3, у позивача відсутні, хоча з пояснень сторін випливає, що товар відпускався зі складу на умовах самовивозу відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України (1798-12) , обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В процесі перегляду справи суд зобов'язував позивача надати обгрунтований розрахунок заборгованості відповідача в сумі 226396,4 грн. за отриманий товар з урахуванням всіх видаткових накладних на поставку товару та платіжних документів на його оплату, але зазначена вимога позивачем виконана не була.

Статтею 33 ГПК України (1798-12) встановлено, що обов'язок доказування і подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги і заперечення.

Колегія суддів вважає, що позивач не зміг довести за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування наявність боргу відповідача за поставлений згідно з договором N 3 від ХХ.12.2001 р. товар у заявленій до стягнення сумі 226336,4 грн. і правові підстави для стягнення на його користь з відповідача вказаної суми відсутні. В зв'язку з відсутністю простроченого боргу не підлягає задоволенню також вимога про стягнення пені та річних.

Наявні у справі платіжні документи АТЗТ "УУУ" загальною сумою 28217 грн. свідчать про проведення розрахунку з позивачем за отриманий згідно з договором N 3 товар за накладними N 191 від ХХ.12.2001 р. на суму 2285,52 грн.; N 2451 від 21.12.2001 р. на суму 370,25 грн.; N 2607 від ХХ.12.2001 р. на суму 320,88 грн.; N 3447 від ХХ.01.2002 р. на суму 1402,80 грн.; N 3448 від ХХ.01.2002 р. на суму 2087,60 грн.; N 3449 від ХХ.01.2002 р. на суму 302,40 грн.; N 14381 від ХХ.01.2002 р. на суму 3360,00 грн.; N 3439 від ХХ.01.2002 р. на суму 2882,00 грн.; N 3440 від ХХ.10.2002 р. на суму 1365,00 грн.; N 3440 від ХХ.10.2002 р. на суму 1365,00 грн.; N 3700 від ХХ.01.2002 р. на суму 167,68 грн.; N 6626 від ХХ.03.2002 р. на суму 7014,00 грн.; N 7445 від ХХ.04.2002 р. на суму 22,72 грн.; N 7444 від ХХ.04.2002 р. на суму 159,55 грн.; N 37295 від ХХ.05.2002 р. на суму 3513,00 грн.; N 12642 від ХХ.07.2002 р. на суму 1162,00 грн., а всього на суму 27780,40 грн. Поставка іншого товару відповідачеві позивачем не доведена. Те, що в деяких платіжних документах зроблено посилання на договір N 381 від ХХ.02.2002 р. є технічною опискою, представники сторін пояснили, що крім договору N 3 від ХХ.12.2001 р., ПП "ХХХ" і АТЗТ "УУУ" інших договорів між собою не укладали.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржуване рішення не врахував вище викладені обставини та прийняв його з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "ХХХ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з АТЗТ "УУУ" заборгованості в сумі 230390,89 грн. згідно з договором купівлі-продажу N 3 від ХХ.12.2001 р. Оскаржуваним рішенням місцевий господарський суд заявлену до стягнення суму стягнув з ТОВ "УУУ" з посиланням статутні документи відповідача та наявність правонаступництва по справі. Але при цьому, господарським судом в порушення вимог ст. 25 ГПК України (1798-12) не було належним чином проведено правонаступництва відповідача по справі, оскільки у відповідності до зазначеної статті закону у разі вибуття однієї із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Але згідно наявної у справі ухвали господарського суду від ХХ.12.2003 року зазначене питання було вирішено судом в порядку встановленому ст. 89 ГПК України (1798-12) , як виправлення описки, а описання вищевикладених обставин у рішенні по справі не містить обгрунтування відповідно до ст. 25 ГПК України (1798-12) , що є порушенням норм процесуального права.

В порушення вимог ст. 79 ГПК України (1798-12) господарським судом Одеської області не було належним чином розглянуто питання наявності підстав для зупиненим провадження у справі за клопотанням ТОВ "УУУ", поданому до господарського суду ХХ.12.2003 р. та представленому безпосередньо у судовому засіданні ХХ.12.2003 р. представником відповідача. Так, не погоджуючись з висновками суду щодо наявності підстав для застосування заходів до забезпечення позову по справі, ТОВ "УУУ" ХХ.12.2003 р. звернулось до господарського суду з апеляційною скаргою за вх. N 000 на ухвалу господарського суду від ХХ.12.2003 р. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України (1798-12) , господарський суд повинен був зупинити провадження у справі до розгляду Одеським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "УУУ" на ухвалу господарського суду від ХХ.12.2003 р., а матеріали справи згідно з ч. 3 ст. 91 ГПК України (1798-12) - у п'ятиденний строк надіслати з одержаною апеляційною скаргою апеляційному господарському суду. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 79 ГПК України (1798-12) , питання зупинення провадження у справі за клопотанням сторони повинно вирішуватись ухвалою суду, як у разі задоволення так і у разі відмови у задоволенні такого клопотання. Але, в порушення вищевикладених вимог ні в рішенні, ні відповідною ухвалою господарським судом вказаного питання належним чином вирішено не було. Крім того, незважаючи на ті обставини, що ТОВ "УУУ" вже ХХ.12.2003 р. звернулось до господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду від ХХ.12.2003 р., судом ХХ.12.2003 р. позовні вимоги були розглянуті по суті з прийняттям рішення по справі.

Інші доводи відповідача, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, вони не впливають на остаточний висновок.

У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції та її повноваження (статті 101, 103 ГПК України (1798-12) ), рішення господарського суду Одеської області від ХХ.12.2003 р. у справі підлягає скасуванню, а в задоволенні позову маг бути відмовлено.