7/6 /апеляційна інстанція/ Спір про стягнення суми заборгованості за поставлену продукцію із урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, на підставі ст. ст. 214, 245 Цивільного кодексу УРСР - Матеріали постанови апеляційного суду 02/473-2

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ЗАТ "УУУ" про стягнення 918261,55 грн., як зазначено у позовній заяві, суми заборгованості за поставлену продукцію із урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, всього на суму 918261,55 грн., на підставі ст. ст. 214, 245 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) .

Розглянувши справу по суті, суд своїм рішенням від ХХ.01.2004 року (суддя К.) у задоволенні позову відмовив. Рішення суду мотивоване тим, що Позивачем при поданні позовної заяви не дотримано строку позовної давності, який повинен рахуватись з дати поставки продукції. Пропущення строку позовної заяви, згідно ст. 80 ч. 1. ЦК Української РСР (1540-06) , є підставою для відмови у позові. В процесі розгляду справи судом, ухвалою від ХХ.01.2004 року (а. с. 46), в якості 3 особи, без самостійних вимог на стороні відповідача, залучено ВАТ "ААА".

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Корпорація "ХХХ", вважає, що рішення судом винесено з порушенням норм матеріального права, строк позовної давності не збіг, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач у своєму відзиві та представник у судовому засіданні вважає, що прийняте господарським судом Запорізької області рішення є законним і обгрунтованим. Просить залишити рішення від ХХ.01.04 р. по справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ВАТ "ААА", у судовому засіданні пояснив, що на його думку оскаржуване рішення прийнято з урахуванням обставин справи та підтверджено матеріалами справи. Просить апеляційну скаргу Корпорації "ХХХ", залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області по справі № 7/6 - без змін. Представник 3 особи пояснив, що за договором купівлі-продажу 14 ВАТ "ААА" за кран мостовий розрахувалось із ЗАТ "УУУ" векселем со строком погашення до 2010 р. Взаємних претензій сторони договору купівлі-продажу один до одного не мають.

За клопотанням сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від ХХ.04.2004 року № 9 справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючий - Х., суддів К., Р.

Сутність спору: Між ЗАТ "УУУ" (Покупець) і Корпорацією "ХХХ" (Постачальник) укладено договір № 2 від ХХ березня 2000 р. (далі Договір постачання). Відповідно до п. 1 Договору постачання, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар, сортамент, кількість і ціна якого вказані в протоколах узгодження цін і/або специфікаціях, оформлених в виді додатків до договору. Пунктом 4.1. Договору постачання передбачено, що умови, строк постачання Товару, перелік вантажовідправників, вантажоодержувачів і виготовників вказується в додатках до Договору. Пункт 5.2 Договору постачання передбачає складання актів прийомупередачі Товару. В п. 6.1 Договору постачання вказано, що розрахунки по договору здійснюються в національної валюті України шляхом 100% передплати перерахуванням на рахунок Постачальника. Пункт 10.5 Договору постачання передбачає, що будь-які зміни, доповнення і протоколи до Договору дійсні при умові, якщо вони викладені в письмової формі, підписані сторонами, і є його невід'ємною частиною, про що повинно бути вказано в цих документах. Позивачем в матеріали справи (а. с. 15) надано специфікацію, де вказано найменування металопродукції в кількості 366 тон на суму 911393 грн., зазначені реквізити утримувача та реквізити вантажовідправника - ВАТ "ААА".

Відповідно до залізничних квитанцій в прийомі вантажів №№ 0000059, 0000070, 00000071, 0000040, 0000041, 0000040, 0000079 в період з 23 квітня 2000 р. по 6 червня 2000 р. на адресу відповідача було відвантажено мело продукції в кількості 384,6 тн. на загальну суму 894414,32 грн. На оплату продукції було складені Рахунки-фактури від ХХ.04.2000 р., від ХХ.05.2000 р., від ХХ.05.2000 р., від ХХ.05.2000 р., від ХХ.06.2000 р. (а. с. 18 - 29).

Рекомендованим листом № 3 від ХХ.08.03 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за Договором постачання на суму 894414,32 грн. Стягнення цієї суми заборгованості є предметом спору.

Відповідач проти позову заперечує, вказує на те, що Договір постачання фактично не виконувався, акти прийому-передачі не складались, звертає увагу на пропущення строку позовної давності. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню у зв'язку із наступним:

Місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (1540-06) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до умов Договору постачання, ЗАТ "УУУ" повинен був здійснити попередню оплату продукції і лише після цього Корпорація "ХХХ" зобов'язана була відвантажить металеву продукцію. Корпорація "ХХХ" з урахуванням прохання органу влади відступила від умов Договору постачання і відвантажило продукцію відповідачу без попередньої оплати. Відповідач проти цього не заперечував, оскільки прийняв поставлену продукцію. Такими діями сторони Договору постачання фактично змінили строк розрахунків, однак відповідні зміни щодо встановлення нових строків розрахунків в Договір постачання не внесли. В результаті таких дій не було порушено будь-яких охоронюваних законом прав позивача, з якими ст. 76 ЦК УРСР (1540-06) пов'язує початок перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР (1540-06) , цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також із дій організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР (1540-06) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог Договору постачання відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію. Ст. 165 ЦК УРСР (1540-06) передбачено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник повинен провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Такою вимогою є лист позивача № 3 від ХХ.03.03 р. (а. с. 16), отримання якого відповідачем відбулося ХХ.03.03 р., відповідно до поштового повідомлення № 2.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 165 ЦК УРСР (1540-06) , відповідач повинен був розрахуватись до ХХ.08.03 р., і тільки після цієї дати було порушене право позивача на одержання розрахунку за продукцію, у позивача виникло право на позов, і відповідно почав перебіг строк позовної давності.

З таких підстав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 894414,32 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги на підставі ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) щодо стягнення 6736,92 грн. 3% річних за період із ХХ.08.03 р. по ХХ.11.03 р. за 92 дні прострочення. Фактично прострочення складає 85 днів за період з ХХ.08.03 р. по ХХ.11.03 р., і тому сума відсотків за цей період складає 6249,27 грн. В стягненні відсотків річних за період з ХХ.08.03 р. по ХХ.08.03 р. в розмірі 514,65 грн. позивачу слід відмовити.

Позивачем також заявлені вимоги на підставі ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) щодо стягнення 17053,31 грн. суми інфляції за період із ХХ.08.03 р. по ХХ.11.03 р. за 92 дні прострочення. Фактично прострочення складає 85 днів за період з ХХ.08.03 р. по ХХ.11.03 р., однак сума інфляції за цей період складає значно більшу суму, чим розраховано позивачем, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 17083,31 грн.

Зазначені обставини досліджені Запорізьким апеляційним господарським судом в процесі розгляду справи. Місцевим господарським судом неправильно було застосовано норму матеріального права, тому відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Корпорації "ХХХ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від ХХ.01.2004 року у справі № 7/6 скасувати.

Позов задовольнити частково. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "УУУ" на користь Корпорації "ХХХ" 894414,32 грн. основного боргу, 6249,27 грн. відсотків річних, 17083,31 грн. інфляційних витрат, 2550 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового пропесу. Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ. В решті позову відмовити.