ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2007 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі:
Головуючого:
Барбари В.П.,
Суддів:
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.I., Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Вольний вітер" на постанову Вищого
господарського суду України від 1 листопада 2007 року у справі №
39/207 пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Русь
Iнтернешнл" до приватного підприємства "Слав Консалтинг",
товариства з обмеженою відповідальністю "Селл", закритого
акціонерного товариства "ТАС-Iнвестбанк", товариства з обмеженою
відповідальністю "Вольний вітер", закритого акціонерного
товариства "Туристичний комплекс "Либідь" про визнання договорів
недійсними,
в с т а н о в и л а:
У червні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю
(далі - ТОВ) "Русь Iнтернешнл" звернувся у господарський суд з
позовом до приватного підприємства (далі - ПП) "Слав Консалтинг",
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Селл",
закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "ТАС-Iнвестбанк",
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вольний
вітер", закритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс
"Либідь" про визнання недійсними: іпотечного договору від 30
жовтня 2006 року, укладеного між ТОВ "Селл" та ЗАТ
"ТАС-Iнвестбанк" (далі - Договір іпотеки); договору суборенди від
24 листопада 2006 року та додаткової угоди до нього від 11 грудня
2006 року укладеного між ТОВ "Селл", ТОВ "Русь Iнтернешнл" та ПП
"Слав Консалтинг" (далі - Договір суборенди); договору від 12
грудня 2006 року про відступлення прав за іпотечним договором від
30 жовтня 2006 року укладеного між ЗАТ "ТАС-Iнвестбанк" та ТОВ
"Вольний вітер" (далі - Договір про відступлення прав за іпотечним
договором); договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22
грудня 2006 року укладеного між ТОВ "Вольний вітер" та ЗАТ
"Туристичний комплекс "Либідь" (далі - Договір купівлі-продажу).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Договір іпотеки, ТОВ
"Селл" не мало права укладати, оскільки придбало майно готельного
комплексу "Русь" за угодою, яка рішенням третейського суду визнана
недійсною, а отже, ТОВ "Селл" не може вважатися власником спірного
майна. Крім того, Договір іпотеки укладено в період дії судової
заборони на реалізацію спірного майна, що суперечить приписам ст.
6 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
, а також при відсутності
реєстрації його укладення за ТОВ "Селл" права власності на
готельний комплекс. Ця обставина свідчить про порушення сторонами
спірної угоди положення ст. 182 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, частини 6 ст. 3 Закону України "Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"
( 1952-15 ) (1952-15)
.
Договір про відступлення прав за іпотечним договором позивач
просить визнати недійсним з огляду на недійсність самого Договору
іпотеки.
Дійсність Договору купівлі-продажу позивачем оспорена з тих
підстав, що він укладений на виконання інших протизаконних угод,
зокрема, Договору іпотеки та Договору про відступлення прав за
іпотечним договором. Крім того, Договір купівлі-продажу укладено
всупереч вимогам ст. ст. 36, 38 Закону України "Про іпотеку"
( 898-15 ) (898-15)
, а саме - без повідомлення про відчуження
іпотекодавця -Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл".
Договір суборенди позивач вважає незаконними з огляду на те,
що передача ТОВ "Селл" майна в оренду ТОВ "Русь Iнтернешнл"
здійснена не власником майна, а особою, яка придбала майно за
недійсним правочином. Відтак, угода про передачу майна в суборенду
ПП "Слав Консалтинг" є недійсною в силу ст.ст.203, 215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
Рішенням господарського суду Донецької області від 25 липня
2007 року позов задоволено. Визнано недійсними іпотечний договір,
договір про відступлення прав за іпотечним договором, договір
купівлі-продажу нерухомого майна та договір суборенди.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20
серпня 2007 року рішення господарського суду Донецької області від
25 липня 2007 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 1 листопада
2007 року постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 20 серпня 2007 року залишено без змін.
22 листопада 2007 року Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою
відповідальністю "Вольний вітер" про скасування постанови Вищого
господарського суду України від 1 листопада 2007 року. В
обгрунтування касаційної скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без змін судові рішення у справі, Вищий
господарський суд України погодився з висновками судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що недійсність оспорюваних договорів
обумовлена недійсністю договору купівлі - продажу нерухомого
майна - готельного комплексу "Русь" (м. Київ, вул. Госпітальна, 4
(літ. А), укладеного 30 жовтня 2006 року між ТОВ "Русь Iнтернешнл"
і ТОВ "Селл" (далі - Договір від 30.10.2006 р.) та визнаного
таким, згідно рішення постійно діючого третейського суду при
асоціації "Реалізація та захист прав і законних інтересів
юридичних та фізичних осіб" від 14 червня 2007 року, яке набрало
законної сили.
За висновками господарських судів усіх інстанцій вказане
рішення третейського суду в силу ч.2 ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є преюдиціальним, а отже недійсність Договору від
30.10.2006 р. не підлягала доведенню під час розгляду зазначеної
господарської справи.
Водночас, відповідно до положень ст.4 Закону України "Про
третейські суди" ( 1701-15 ) (1701-15)
рішення третейського суду є
обов'язковим лише для сторін у справі, яка ним розглянута, і не
поширюється на інших фізичних та юридичних осіб.
Крім того, склад сторін у справах, розглянутих третейським та
господарськими судами не є тотожним, в зв'язку з чим висновок про
преюдиціальність рішення третейського суду зроблений без достатніх
підстав.
Вирішуючи господарський спір суди всіх інстанцій
припустилися, також, порушення норм процесуального права.
Так, предметом позову в зазначеній справі є
матеріально-правова вимога ТОВ "Русь Iнтернешнл" про визнання
недійсними договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, справи у
спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні
господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів
недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням
сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої
сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу,
надати послуги, сплатити гроші тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, особи, які є
зобов'язаними за спірними договорами знаходяться в м. Києві.
Відтак, за правилами територіальної підсудності вказана справа
підлягала розгляду господарським судом м. Києва, а отже визначення
господарської справи як такої, що підсудна господарському суду
Донецької області є помилковим.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає
підстави для скасування або зміни Вищим господарським судом
України рішення або постанови, порушення норм процесуального права
є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення
прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або
територіальної підсудності, крім випадків, передбачених ч. 4 ст.
17 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене постанова суду касаційної інстанції
не може вважатись законною. Усі постановлені у справі судові
рішення підлягають скасуванню з направленням справи на розгляд до
господарського суду м. Києва.
При новому вирішенні спору суду слід всебічно, повно та
об'єктивно розглянути всі обставини справи та постановити рішення
у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального
права.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України, судова палата
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Вольний вітер" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 1 листопада
2007 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 20 серпня 2007 року та рішення господарського суду Донецької
області від 25 липня 2007 року скасувати.
Справу направити на нови й розгляд до господарського суду м.
Києва.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.П. Барбара
Судді: В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.I. Колесник
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
С.О. Щотка