П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 року м.Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого:
Барбари В.П.,
суддів:
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,
Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф.,
розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою
відповідальністю "Краматорська ювелірна фабрика "Укрзолото" та
закритого акціонерного товариства "Отіс" на постанову Вищого
господарського суду України від 25.09.2007 року у справі за
позовом закритого акціонерного товариства "Отіс" в особі
Спеціалізованого ліфтового управління №2 м. Донецька до товариства
з обмеженою відповідальністю "Краматорська ювелірна фабрика
"Укрзолото"; третя особа - комунальне підприємство "Бюро технічної
інвентаризації м. Слов'янська" про визнання права власності,
в с т а н о в и л а :
У січні 2007 року ЗАТ "Отіс" в особі Спеціалізованого
ліфтового управління №2 м. Донецька (далі - ЗАТ "Отіс") звернулось
до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю "Краматорська ювелірна фабрика
"Укрзолото" - (далі - Фабрика) про визнання права власності на два
будинки інв. №№ 787, 786, розташовані на території бази відпочинку
"Берегова" в с. Щурове Краснолиманського району Донецької області.
В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і просив
скасувати право власності на спірні будинки за ТОВ "Краматорська
ювелірна фабрика "Укрзолото", зобов'язати БТI м Слов'янська внести
зміни в державний реєстр прав власності на нерухоме майно та
визнати за ЗАТ "Отіс" право власності на спірні будинки.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірні будинки були
побудовані за рахунок коштів Спеціалізованого
ремонтно-будівельного управління "Донецькліфт" (правонаступник -
ЗАТ "Отіс") за згодою Тресту "Краматорськжилбуд" на території бази
відпочинку "Берегова" і обліковуються на балансі ЗАТ "Отіс".
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на
безпідставність позовних вимог та зазначив, що спірні будинки
побудовані позивачем самовільно.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.04.2007
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 06.06.2007 року позов задоволено повністю.
Рішення обгрунтовані тим, що листом № 329 від 08.04.1987 року
Трест "Краматорськжилбуд" дав згоду на виділення земельної ділянки
на території бази відпочинку "Берегова" СРБУ "Донецькліфт" під
будівництво двох будинків літнього відпочинку працівників, на якій
позивач за власний рахунок побудував два спірні будинки.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2007
року постанова Донецького апеляційного господарського суду від
06.06.2007 року та рішення господарського суду Донецької області
від 05.04.2007 року в частині скасування права власності та
зобов'язання КП "Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янська"
внести відповідні зміни до реєстру прав власності на нерухоме
майно скасовано і провадження у справі щодо вказаних вимог
припинено. В іншій частині постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 06.06.2007 року залишено без змін.
Свою постанову касаційний суд обгрунтував п.7 ч.1 ст.3 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підпунктом "б" ч.1 ст. 30 Закону України "Про
місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, вказавши, що КП "БТI" м.
Славянська є комунальним підприємством, якому делеговані
повноваження в частині обліку та реєстрації об'єктів нерухомого
майна, які згідно з нормами чинного законодавства віднесені до
повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, тому
відповідно до п.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
спір не підлягає
вирішенню в господарських судах України. Право власності на два
спірні будинки для літнього відпочинку під літ. "И" і "К"
правильно визнано господарськими судами за позивачем, оскільки
збудовані за його кошти та з дозволу Тресту "Краматорськжилбуд".
01.11.2007 року Верховним Судом України порушено касаційне
провадження за касаційними скаргами ТОВ "Краматорська ювелірна
фабрика "Укрзолото" та ЗАТ "Отіс" з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 25.09.2007 року з мотивів різного
застосування одного й того ж положення закону в аналогічних
справах.
Заслухавши суддю-доповідача представників сторін, обговоривши
доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи Верховний
Суд України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 19.03.1987 року
Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Донецькліфт"
звернулось з листом до Тресту "Краматорськжилбуд" про виділення
земельної ділянки на території бази відпочинку "Берегова",
розташованої у с. Щурово Краснолиманського району Донецької
області під будівництво двох будинків літнього відпочинку на що
отримали згоду землекористувача у листі № 329 від 08.04.1987 року.
Протягом 1989 року будівництво цих будинків завершено.
У зв'язку із податковою заборгованістю ВАТ
"Краматорськжилбуд" перед бюджетом база відпочинку "Берегова", за
дорученням ДПI у м. Краматорську, Донецькою товарною біржою
26.01.2004 року, за результатами аукціону, продана Краматорській
ювелірній фабриці "Укрзолото" з укладенням договору
купівлі-продажу № 06Н.
Рішенням постійно діючого третейського суду при ТОВ
"Донецькагроконсалт" від 28.01.2004 року за ТОВ "Краматорська
ювелірна фабрика "Укрзолото" визнано право власності на базу
"Берегова"
Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" м.
Славянськ, на підставі рішення третейського суду, здійснено
державну реєстрацію прав власності на базу відпочинку за ТОВ
"Краматорська ювелірна фабрика "Укрзолото".
Землекористувачами, згідно зі ст. 13 Земельного кодексу
( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР, в редакції 1971 року, чинного на час виникнення
спору, зокрема є промислові транспортні, інші
несільськогосподарські державні, інші несільськогосподарські
державні, кооперативні, громадські підприємства, організації і
установи.
Статтею 16 ЗК УРСР встановлено, що відведення земельних
ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або
рішень виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної
і сільської Рад депутатів трудящих в порядку встановленому
законодавством Союзу РСР і Української РСР.
У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок
вказується мета, для якої вони надаються і основні умови
користування землею.
Надання в землекористування іншому землекористувачеві
провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку
передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.
Земельним кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР (ст. 24) не передбачено
право землекористувача передати частину земельної ділянки іншому
землекористувачеві під будівництво.
Касаційний суд не звернув увагу, що господарські суди питання
про надання земельної ділянки позивачу в установленому законом
порядку не з'ясовували.
Поза увагою господарських судів залишились вимоги ст. 9, п. 3
ст. 14 та п. 7 ст. 19 Закону України "Про району Раду народних
депутатів Української РСР", чинних на час виникнення спірних
правовідносин, які не дослідили питання про надання позивачу
дозволу на будівництво двох будинків для літнього відпочинку
працівників, на виготовлення проектно-кошторисної документації та
затвердження державного акта по прийманню в експлуатацію
закінчених будівництвом об'єктів житлового цивільного призначення,
та не визначили правовий статус будівництва цих будинків.
Пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав
власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення),
затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003
року № 6/5 ( z0066-03 ) (z0066-03)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 28.01.2003 року № 66/7387 ( z0066-03 ) (z0066-03)
та п. 10 Додатку №
1 до вказаного пункту, передбачено, що для реєстрації виникнення,
існування, припинення прав власності на нерухоме майно та
оформлення прав власності на нерухоме майно до БТI разом із заявою
про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі
документи, зокрема: рішення судів, третейських судів про визнання
права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення
факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Предметом позову є спір про право власності на нерухоме майно
між господарюючими суб'єктами, а рішення господарського суду про
визнання права власності на нерухоме майно є підставою для
прийняття рішення КП "БТI" м. Слов'янська про реєстрацію прав
власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право
власності власнику у відповідності з пунктами 2.1, 3.1 Тимчасового
положення.
Отже, у відповідності з ч.1 ст.12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
справа підвідомча господарським судам і правильно розглянута за
правилами ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вказані обставини і вимоги законодавства касаційний суд не
врахував і безпідставно припинив провадження у справі в частині
зобов'язання БТI провести державну реєстрацію прав власності за
непідсудністю його розгляду господарськими судами.
За таких обставин незаконні судові рішення у справі
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розг ляд.
Керуючись ст.ст. 111-17 - 111-19 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
п о с т а н о в и л а:
касаційні скарги ТОВ "Краматорська ювелірна фабрика
"Укрзолото" та ЗАТ "Отіс" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 25.09.2007
року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від
06.06.2007 року та рішення господарського суду Донецької області
від 05.04.2007 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.П. Барбара Судді: В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.I. Колесник
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз