Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого:             Шицького І.Б.,

суддів:                  Барбари В.П.,

                         Карпечкіна П.Ф.,

                         Колесника П.І.,

                         Потильчака О.І.,

                         Черногуза Ф.Ф.,

                         Щотки С.О.,

за участю представників:

позивача -               Лакизи С.М.,

відповідача -            Стеценко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків" на постанову Вищого господарського суду України від 5 червня 2007 року у справі за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" (далі – АКПІБ) в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків" до відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" про стягнення 900 000 грн.,

У квітні 2006 року АКПІБ в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків" звернувся у господарський суд Харківської області з позовом до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" про стягнення штрафу в розмірі 900 000 грн., що нарахований у зв’язку з тим, що відповідач не повідомив банк в порушення умов договору про відкриття кредитної лінії № 11 від 31 березня 2004 року про порушення відносно нього справи про банкрутство. Тому, згідно 5.5 договору повинен сплатити 15% від суми отриманого кредиту за кожен випадок невиконання ним зобов’язання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 9 жовтня 2006 року в позові відмовлено у зв’язку із безпідставністю позовних вимог. При цьому суд виходив з того, що штрафні санкції нараховані позивачем під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що суперечить ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року рішення місцевого господарського суду у справі залишено без змін. Суд виходив з того, що п. 4.2.3. договору, щодо нарахування неустойки за ненадання інформації про порушення справи про банкрутство суперечить положенням Закону, а тому на підставі п. 4 ст. 203, п.2 ст. 215, ст. 217 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 5 червня 2007 року рішення місцевого та апеляційного господарських судів залишені без змін. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судових інстанцій і зазначив, що нараховані штрафні санкції не пов’язані з предметом зобов’язання за договором щодо повернення грошових коштів в сумі кредитної лінії.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав неправильного застосування та порушення судом норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 9 серпня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 5 червня 2007 року у справі № 37/132-06 (rs700448) .

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів, це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи зі змісту абз.2 ч.2 п. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов вірного висновку, що вимоги АКПІБ про стягнення штрафних санкцій заявлені під час дії мораторію, що суперечить ст. 12 Закону, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст. 111-18 ГПК України, Судова палата Верховного Суду України за результатами розгляду справи має, зокрема, право залишити постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України без змін, а скаргу – без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, якщо Судова палата визнає, що постанова суду касаційної інстанції постановлена з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, Судова палата не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови касаційного суду, оскільки остання є законною та обґрунтованою. Висновки оскарженої постанови відповідають матеріалам справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 111-19, ст. 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Харків" залишити без задоволення.

Постанову Вищого господарського суду України від 5 червня 2007 року у справі №37/132-06 (rs700448) залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.