3-2767к07 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України (rs800712) від 7 листопада 2006 року у справі за позовом першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта", третя особа - Фонд державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2005 року перший заступник прокурора Одеської області звернувся у господарський суд Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №51131764/2002-37 від 9 грудня 2002 року будівель та споруд пансіонату "Мирний", загальною площею 1 180, 3 кв.м., що знаходяться за адресою : м.Одеса, Фонтанська дорога, 71-А, укладеного між відповідачами.

Позов мотивований тим, що спірне майно було передано Міністерством охорони здоров'я на виконання Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 (606-60-п) від 23 квітня 1960 року "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" у відання Українській республіканській раді профспілок, яке згідно ст. 86 ЦК УРСР (1540-06) , передбачає право останньої лише на володіння, користування цим державним майном. За таких обставин, передача у грудні 1991 року Радою федерації профспілок України ( правонаступника Ради федерації незалежних профспілок України) вказаного майна до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", в якості статутного внеску, є неправомірною, і, відповідно, спірний договір купівлі-продажу, укладений відповідачами внаслідок незаконного вилучення з державної власності майна з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є порушенням вимог ст. 228 ЦК України (435-15) , має бути визнаний недійсним згідно ч.1 ст. 207 ГК України (436-15) .

Третя особа - Фонд державного майна України - підтримала позовні вимоги, посилаючись на те, що спірне майно є державною власністю.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись, що спірне майно з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося. Право профспілок на володіння, користування та розпорядження цим майном не оспорено, а тому є правомірним. Підтвердженням цього на думку відповідачів, є рішення Вищого арбітражного суду України від 20 січня 1997 року у справі за позовом Фонду державного майна України до Федерації незалежних профспілок України, Фонду соціального страхування та АТ "Укрпрофоздоровниця", яким встановлено, що АТ "Укрпрофоздоровниця" створено на базі майна, переданого радою Міністрів УРСР Укрпрофраді, правонаступником якого є Рада Федерації незалежних профспілок України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 9 березня 2006 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 червня 2006 року, в позові відмовлено.

Суди виходили з того, що спірний договір укладений у 2002 році та виконаний, а тому і правові підстави для застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 207, 208 ГК України (436-15) відсутні.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 листопада 2006 року судові рішення попередніх судових інстанцій у справі залишені без змін.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 2 серпня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 7 листопада 2006 року у справі № 30/475-05-11719.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Генеральної прокуратури України, відповідача, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін судові рішення у справі, Вищий господарський суд України визнав їх обгрунтованими і законними.

Але з таким висновком погодитися не можна.

Господарськими судами встановлено, що на виконання Постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР № 606 (606-60-п) від 23 квітня 1960 року " Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п.2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим органам у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва № 9971 від 23 грудня 1991 року зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд Товариства, становить 92, 92 % розміру статутного фонду.

9 грудня 2002 року між ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та ТОВ "Кварта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передав у власність покупцю будівлі та споруди пансіонату "Мирний" літери "Е", "С", "Р", "О", "Т", "У", загальною площею 1 180 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 71-а, ціна об'єкта склала 730 000 грн.

Вирішуючи даний спір, господарські суди не врахували наступне. Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 (506-12) введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" (1540-12) від 10 вересня 1991 року № 1540- ХII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Згідно зі ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Таким чином майно передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

Статтею 225 ЦК УРСР (1540-06) встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Господарські суди не надали належної оцінки вказаним обставинам, не з'ясували питання про правовий режим спірного майна, яке перебувало у володінні і користуванні ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", а також чи має ЗАТ право розпоряджатися ним як власник.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року за № 11 (v0011700-76) (зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1981 року за №4, від 25 грудня 1992 року за № 13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року за № 15 (v0015700-98) ) "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs800712) від 7 листопада 2006 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 червня 2006 року та рішення господарського суду Одеської області від 9 березня 2006 року у справі №30/475-05-11719 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.