Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Шицького I.Б.

Суддів: Барбари В.П., Колесника П.I., Потильчака О.I.

Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

розглянувши за участю представників: Київської міської ради - Шинкаренко Я.В., Міністерства палива та енергетики України - Портянки С.П., Макаренко К.М., Міністерства юстиції України - Опанасенка А.В.,

касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 року у справі № 3/51 за позовом Київської міської ради до Міністерства палива та енергетики України, треті особи - Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація", Відкрите акціонерне товариство "Київкнига", Кабінет Міністрів України, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2006 року Київська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до Міністерства палива та енергетики України, в якому просила суд зобов'язати відповідача передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилі приміщення загальною площею 432 м. кв., які розташовані на першому поверсі в будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 30.

Пізніше позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача передати спірні приміщення до комунальної власності територіальної громади м. Києва на баланс Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

В обгрунтування позову позивач вказав на постанову Ради Міністрів УРСР № 311 (311-91-п) від 5 листопада 1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць", якою було затверджено перелік державного майна України, яке передавалось до власності адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до вказаної постанови спірні приміщення було віднесено до комунальної власності м. Києва.

Одночасно позивач вказав, що звертався до відповідача з листами з приводу передачі спірних приміщень, проте відповідач звернення проігнорував.

Рішенням господарського суду м. Києва від 3 квітня 2007 року позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 року вказане рішення скасовано, в позові відмовлено.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки про те, що господарським судом дана неправильна юридична оцінка обставинам справи.

У касаційній скарзі Київська міська рада просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 року з мотивів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 26 липня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 року у справі № 3/51.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що постановою Ради Міністрів УРСР № 1901 від 1 серпня 1951 року "Про часткову зміну постанови Ради міністрів УРСР № 3468 від 11 листопада 1950 року" зобов'язано виконком Київської міської ради депутатів трудящих передати торгове приміщення площею 314 кв.м. у будинку № 30 по вул. Хрещатик - Укркнигторгу Управління в справах поліграфічної промисловості, видавництв і книжкової торгівлі при Раді Міністрів УРСР для відкриття в ньому зразкового магазину по торгівлі книгами.

Одночасно господарським судом встановлено, що рішенням виконкому Київської міської ради № 1963 від 27 вересня 1951 року, у відповідності до Ради Міністрів УРСР № 1901 від 1 серпня 1951 року, постановлено передати спірне приміщення Облкнигторгу для організації зразкового книжкового магазину.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 10 квітня 1957 року № 305-р Київський Облкнигторг перейменовано у Київкнигторг.

Наказом Державного комітету УРСР у справах видавництва, поліграфії і книжкової торгівлі № 162 від 28 травня 1985 року Київкнигторг перейменовано на Київське об'єднання книжкової торгівлі "Київкнига".

Постановою Ради Міністрів УРСР № 311 (311-91-п) від 5 листопада 1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання постанови Ради Міністрів УРСР № 311 (311-91-п) від 5 листопада 1991 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 26 від 13 січня 1992 року "Про формування комунального майна міста та районів", пунктом 1 якого визначено затвердити перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста. У відповідності до додатку № 1 вказаного рішення, до переліку комунального майна увійшло майно об'єднання "Київкнига".

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, вказав на порушення порядку передачі майна, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. № 285 (285-80-п) "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд".

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (533-12) до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Господарський суд дійшов вірного висновку, що спірні приміщення Київського об'єднання книжкової торгівлі "Київкнига" перейшли до комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі виконання постанови Ради Міністрів УРСР № 311 (311-91-п) від 5 листопада 1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць".

Відсутність наказу Державного комітету УРСР у справах видавництва, поліграфії і книжкової торгівлі про передачу спірного приміщення до комунальної власності та неповідомлення органів державної статистики, податкових і фінансових органів не має правового значення за даних обставин для визначення власника майна.

Оскільки на момент передачі будинку № 30 по вул. Хрещатик в м. Києві в оперативне управління Міністерству палива та енергетики спірні приміщення належали до комунальної власності, посилання касаційного суду на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 року № 174-р (174-2000-р) є необгрунтованим.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва від 3 квітня 2007 року - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2007 року у справі № 3/51, а рішення господарського суду м. Києва від 3 квітня 2007 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Правова позиція (справа №3-2581к07).

Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (533-12) до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.