П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Шицького I.Б.,
суддів:
Барбари В.П., Колесника П.I., Потильчака О.I.,
Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,
за участі представника
Генеральної прокуратури України -
Громадського С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського
суду України від 25 квітня 2007 року у справі №2-27/14547-2005
( rs606372 ) (rs606372)
за позовом закритого акціонерного товариства
"Укрпромпродуктсервіс" до відділу державної виконавчої служби
Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної
Республіки Крим, треті особи: товариство з обмеженою
відповідальністю "Дніпро агро", науково-виробниче
сільськогосподарське підприємство "Авис" ЛТД - про визнання права
власності, виключення майна з акта опису й арешту майна,
звільнення майна з-під арешту, визнання незаконним та скасування
акта опису й арешту майна,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року закрите акціонерне товариство
"Укрпромпродуктсервіс" звернулося до господарського суду з
вказаним позовом, мотивуючи його тим, що на виконання рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2003
року у справі №2-17/2640-03 ( rs606372 ) (rs606372)
(про стягнення з
товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро агро"
заборгованості) 14 жовтня 2005 року державним виконавцем відділу
державної виконавчої служби Красноперекопського міськрайонного
управління юстиції Автономної Республіки Крим проведено опис та
арешт майна зі складенням відповідного акта, до якого було
включено рис-сирець у кількості 550 тонн, що належить позивачу.
Оскільки вказана сільгосппродукція була безпідставно описана й
арештована з метою виконання вищезазначеного судового рішення,
закрите акціонерне товариство "Укрпромпродуктсервіс" просило суд
про задоволення своїх позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
12 грудня 2005 року позов задоволено частково. Визнано за
позивачем право власності на рис-сирець у кількості 1500 тонн та
насіння рису-сирцю в кількості 300 тонн, а також виключено з акта
опису й арешту майна відділу державної виконавчої служби
Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Автономної
Республіки Крим 550 тонн рису-сирцю, що належить закритому
акціонерному товариству "Укрпромпродуктсервіс". В іншій частині
позову провадження у справі припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня
2007 року вказане рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 19 липня
2007 року за касаційним поданням Генерального прокурора України
порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної
постанови Вищого господарського суду України.
У касаційному поданні ставиться питання про скасування
оскаржуваної постанови та передачу справи на новий розгляд. В
обгрунтування подання зроблено посилання на порушення судом
касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційного
подання та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що
касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, Господарський суд Автономної
Республіки Крим, з висновком якого погодився суд касаційної
інстанції, виходив із того, що рис-сирець у кількості 550 тонн,
який знаходився у складському приміщенні току товариства з
обмеженою відповідальністю "Дніпро агро", належав позивачу на
праві власності, у зв'язку з чим у державного виконавця були
відсутні підстави його описувати та арештовувати.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Під час розгляду спору місцевим господарським судом було
встановлено, що 14 квітня 2005 року між товариством з обмеженою
відповідальністю "Дніпро агро" (продавець) та закритим акціонерним
товариством "Укрпромпродуктсервіс" (покупець) було укладено
договір №14/04, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався
передати у власність покупцю 2500 тонн рису-сирцю і 300 тонн
насіння рису-сирцю, що еквівалентно 3 500 000 грн. 00 коп.
заборгованості, яка виникла перед позивачем у зв'язку з поставкою
останнім товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпро агро"
товарно-матеріальних цінностей і послуг за договором №01-СХ від 5
січня 2005 року.
Визнаючи за позивачем право власності на рис-сирець у
кількості 1500 тонн та насіння рису-сирцю в кількості 300 тонн,
суд першої інстанції послався на наявність накладних №266 та №267
від 1 жовтня 2005 року, а також довіреностей від 1 жовтня 2005
року серії ЯКС №170768 та серії ЯКС №170769, які підтверджують
передачу закритому акціонерному товариству "Укрпромпродуктсервіс"
від товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро агро" вказаної
сільгосппродукції.
Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України
право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів.
За умовами пунктів 2.3 та 2.4 договору №14/04 від 14 квітня
2005 року передача товару у власність покупця відбувається за
наявності довіреності покупця, яка підтверджує кількість та якість
товару, що передається. Датою поставки товару за цим договором є
дата оформлення товарної та податкової накладних.
Проте суд на вищезазначені умови договору уваги не звернув і
в порушення вимог статей 34, 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не витребував та не дослідив документи
податкової звітності, а також інші документи первинного обліку
позивача, які б свідчили про здійснення останнім операцій з
купівлі-продажу спірного майна та його збереження на складі
товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро агро".
Вказані порушення норм процесуального права також залишилися
поза увагою суду касаційної інстанції.
Оцінюючи вищезазначені докази, суду необхідно було з'ясувати,
чи належало спірне майно товариству з обмеженою відповідальністю
"Дніпро агро", а якщо так, то чи перейшло у встановленому порядку
від останнього право власності на це майно до закритого
акціонерного товариства "Укрпромпродуктсервіс".
Оскільки дослідження вказаних обставин зачіпає права і
обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро агро",
суд також повинен був притягнути вказану особу до участі у справі
в якості співвідповідача.
Слід зазначити, що Вищий господарський суд України, залишаючи
без змін рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим
від 12 грудня 2005 року щодо припинення провадження у справі в
частині позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, а також
визнання незаконним та скасування акта опису й арешту майна, не
обгрунтував такий свій висновок та в порушення пункту 7 частини 2
статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не навів мотиви, за якими було застосовано пункт 1
частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин ухвалені у даній справі судові рішення є
незаконними та необгрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно
до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17-111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційне подання Генерального прокурора України
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 25 квітня
2007 року ( rs606372 ) (rs606372)
та рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 12 грудня 2005 року скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий I.Б. Шицький
Судді: В.П. Барбара
П.I. Колесник
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
С.О. Щотка