ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
постанова
Іменем україни
11 вересня 2007 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі:
Головуючого: Шицького I.Б.,
Суддів: Барбари В.П.,Колесника П.I.,
Потильчака О. I., Черногуза Ф. Ф.,
Щотки С. О.,
розглянувши касаційну скаргу регіонального відділення Фонду
державного майна України по Тернопільській області на постанову
Вищого господарського суду України від 31 травня 2007 року у
справі № 1/151-3079 ( rs800778 ) (rs800778)
за позовом приватного
підприємства "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" до регіонального відділення
Фонду державного майна України по Тернопільській області про
визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового
комплексу від 9 червня 2006 року та за зустрічним позовом
регіонального відділення Фонду державного майна України по
Тернопільській області до приватного підприємства "СЦ-Сервіс-Центр
Стрий", третя особа - Тернопільська обласна рада про розірвання
договору купівлі-продажу від 9 червня 2006 року та стягнення
неустойки в розмірі 5 401 036 грн.,
в с т а н о в и л а:
Приватне підприємство "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" (далі - ПП
"СЦ-Сервіс-Центр Стрий") звернулося у господарський суд
Тернопільської області з позовом до регіонального відділення Фонду
державного майна України по Тернопільській області
.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладений з
порушенням встановленого законодавством порядку приватизації, а
також з порушенням прав покупця, яке полягає у тому, що останній
не був повідомлений про необхідність сплати збільшеної суми
продажу майна на суму кредиторської заборгованості, витрат на
проведення оцінки об'єкта приватизації та екологічної експертизи.
РВ ФДМУ по Тернопільській області подано зустрічний позов до
ПП "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" про розірвання Договору через
невиконання його умов та стягнення з відповідача за зустрічним
позовом неустойки у розмірі 5 401 036 грн.
Зустрічний позов мотивований тим, що покупець в порушення
умов договору не виконав своїх обов'язків щодо оплати придбаного
майна, а відтак договір підлягає розірванню з наслідками
передбаченими статтею 29 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
(далі - Закон) та пунктом 7.2
Договору.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21
вересня 2006 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року у
задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов
задоволено: Договір розірвано, стягнуто з ПП "СЦ-Сервіс-Центр
Стрий" на користь РВ ФДМУ по Тернопільській області 5 401 036 грн.
неустойки.
Судові рішення мотивовані тим, що в порушення умов Договору
покупець не оплатив придбаний об'єкт приватизації, а відтак
Договір підлягає розірванню з наслідками передбаченими Законом,
постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 р. N 910
( 910-97-п ) (910-97-п)
"Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або
часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації"
(далі - постанова КМУ №910) та пунктом 7.2 Договору. Крім того,
суди дійшли висновку про безпідставність первісного позову, з
огляду на те, що у процесі приватизації спірного майна, здійсненої
шляхом продажу його на аукціоні, дотримано вимоги законодавства,
позивач був обізнаний з умовами проведення аукціону, погодився з
ними, подавши відповідну заяву та прийнявши участь в аукціоні, був
ознайомлений з умовами договору купівлі-продажу і також погодився
з ними підписавши Договір.
Постановою Вищого господарського суду України від 31 травня
2007 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23 січня 2007 року та рішення господарського суду
Тернопільської області від 21 вересня 2006 року скасовано, справу
направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим,
що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили
чи був повідомлений позивач за первісним позовом про збільшення
остаточної суми продажу майна, оскільки саме на цю обставину
вказує скаржник як на порушення його прав покупця.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 7 серпня
2007 року за касаційною скаргою РВ ФДМУ по Тернопільській області
порушено провадження у справі з перегляду в касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 31 травня 2007
року.
Касаційна скарга обгрунтовується невідповідністю оскарженої
постанови нормам матеріального права, а також різним застосуванням
Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону
у аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що за результатами торгів з продажу цілісного
майнового комплексу Тернопільського обласного комунального
підприємства "Тернопільавіаавтотранс" на якому позивач за
первісним позовом став переможцем аукціону, запропонувавши за лот
найбільшу суму у розмірі 32000000 грн., між РВ ФДМУ по
Тернопільській області та ПП "СЦ- Сервіс-Центр Стрий" укладено
Договір.
Відповідно до умов Договору, РВ ФДМУ по Тернопільській
області зобов'язалося передати у власність покупцю цілісний
майновий комплекс Тернопільського обласного комунального
підприємства "Тернопільавіаавтотранс", а ПП "СЦ-Сервіс-Центр
Стрий" в свою чергу зобов'язалося сплатити 32 000 000 грн.
вартості майна, 750 300 грн. кредиторської заборгованості, 20 000
грн. витрат на проведення незалежної оцінки на користь оцінювача
та 7 575 грн. на відшкодування витрат по проведенню екологічного
аудиту.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції також
встановлено, що покупець був ознайомлений з умовами проведення
аукціону, погодився з ними, подавши відповідну заяву та прийнявши
участь в аукціоні. Крім того, підписавши без зауважень Договір
позивач за первісним позовом погодився з його умовами, які містять
зобов'язання покупця погасити кредиторську заборгованість,
сплатити вартість проведення незалежної оцінки об'єкта продажу та
екологічного аудиту, а також відповідальність за невиконання
зобов'язання щодо оплати приватизованого майна (п.п.2.1, 5.1.2,
5.2.3, 5.2.9, 5.2.10, 7.2 Договору).
Враховуючи наведене, господарські суди дійшли правомірного
висновку про те, що покупець був обізнаний з усіма умовами
купівлі-продажу об'єкту приватизації, у тому числі й про
збільшення остаточної суми продажу об'єкта за рахунок включення в
неї суми кредиторської заборгованості, витрат по проведенню оцінки
об'єкта продажу та екологічного аудиту, а тому його позовна вимога
є безпідставною.
Відтак, висновок Вищого господарського суду України про те,
що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили
чи був повідомлений позивач за первісним позовом про збільшення
остаточної суми продажу майна є помилковим та таким, що свідчить
про переоцінку Вищим господарським судом України встановлених
господарськими судами першої та апеляційної інстанції з достатньою
повнотою обставин справи та наявних доказів.
Проте, згідно імперативних приписів частини 2 статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пунктах 2, 12 постанови від 28 квітня 1978 року №3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з
наслідками, передбаченими законом. Отже в кожній справ і про
визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих
обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і
настання певних юридичних наслідків.
Водночас, судами першої та апеляційної інстанції під час
розгляду справи не встановлено обставин, з якими закон пов'язує
можливість визнання спірного Договору недійсним. Враховуючи
наведене, рішення господарських судів першої та апеляційної
інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову про визнання
недійсним Договору є обгрунтованим, та зроблений з дотриманням
вимог матеріального права.
Задовольняючи зустрічний позов про розірвання Договору та
стягнення неустойки, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій правильно вказали про те, що у відповідності до умов
Договору покупець зобов'язався внести повну суму вартості об'єкту
приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального
посвідчення та державної реєстрації Договору. Строк оплати може
бути подовжено ще на 30 календарних днів за умови внесення
покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта
приватизації. Разом з тим, покупець впродовж передбаченого
Договором строку не розрахувався за придбаний об'єкт приватизації.
Виходячи із змісту ст. 29 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 23 Закону України "Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"
( 2171-12 ) (2171-12)
, постанови КМУ №910 ( 910-97-п ) (910-97-п)
та пункту 7.2
Договору, господарські суди дійшли висновку про законність та
обгрунтованість вимоги РВ ФДМУ по Тернопільській області щодо
розірвання Договору та стягнення з покупця неустойки у розмірі 20
відсотків від ціни продажу об'єкта, що становить 5 401 036 грн.
Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином
встановили всі обставини справи та дійшли обгрунтованого висновку
про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.
Враховуючи неправильне застосування Вищим господарським судом
України норм матеріального права, оскаржену постанову слід
скасувати, а законну й обгрунтовану постанову суду апеляційної
інстанції - залишити в силі.
Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б
положенням статті 125 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей
2, 39 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
щодо
визначення статусу Верховного Суду України та його завдання
забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б
конституційно недопустиму необхідність скасування законних У
рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з цим
наведений у статті 111-18 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
перелік наслідків розгляду касаційної скарги
на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною
перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах
Верховного Суду України зазначеного рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного
майна України по Тернопільській області задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 31 травня
2007 року скасувати, постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 23 січня 2007 року у справі № 1/151-3079
( rs800778 ) (rs800778)
залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий: I.Б. Шицький
Судді: В.П. Барбара
П.I. Колесник
О.I.Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
С.О. Щотка
Правові позиції
1. Відсутність обставин з якими закон пов'язує визнання
угоди недійсною є підставою для відмови у задоволенні позовних
вимог про визнання угоди недійсною;
2. Невиконання покупцем істотних умов договору в частині
несплати у визначений договором строк коштів за викуплений об'єкт
приватизації, є підставою для розірвання договору купівлі-продажу
цілісного майнового комплексу та стягнення неустойки, передбаченої
законодавством та договором.
Суддя С.О. Щотка