Спір про повернення інноваційної позики, стягнення пені, втрат від інфляції, трьох відсотків річних в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення коштів - Матеріали рішення 02/397

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги. Відповідач проти позову заперечує, вважаючи, що зобов'язання вчасно не виконав з-за зміни цін на насіння соняшнику, однак прийняв заходів до погашення заборгованості перед Державною інноваційною компанією за участю інших осіб.

Посилаючись на договори поруки N Х від ХХ.10.2000 р. та N Х0 від ХХ.10.2000 р., за якими поручителями виконання відповідачем зобов'язань виступають "ZZZ" та ДП ДАК "YYY" хлібна база N Х5, позивач просить залучити цих осіб до участі у справі в якості відповідачів, оскільки відповідно до ст. 192 ЦК УРСР (1540-06) у випадку невиконання зобов'язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідач вказує, що за контрактом N ХХХ2 від ХХ.10.2000 р. "ZZZ" зобов'язалася сплатити Н-ському регіональному відділенню за фірму "ХХХ" заборгованість за інноваційною позикою в сумі 127710 грн. Листом N ХХХ5 від ХХ.07.2001 р. умови контракту узгоджено з позивачем, в зв'язку з чим відповідач вважає, що в позові до нього має бути відмовлено, так як відбувся перевід боргу.

Волевиявленням позивача вирішується - чи звертатися з позовом безпосередньо до боржника, чи до його поручителя, чи до одного та іншого разом з метою стягнення коштів солідарно. В залежності від кола осіб, до яких спрямовані вимоги, позивач у відповідності до ст. 22 ГПК України (1798-12) викладає, змінює предмет та підстави вимог. Суд не вправі за позивача змінювати, додавати підстави вимог; в якості підстав вимог не заявлено статтей 191-192 ЦК УРСР (1540-06) , відповідно суд не в змозі змінити підстави вимог та залучити до участі у справі в якості відповідачів Хлібну базу N Х5 ДП ДАК "YYY" та "ZZZ". За відсутністю достатніх підстав, передбачених ст. 24 ГПК України (1798-12) , при розгляді позову за визначеними позивачем предметом та підставами, суд відхиляє клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідачів названих осіб. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.30 ХХ.12.2003 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

За інноваційним договором N ХХХ8 від ХХ.08.1996 р. Н-ське регіональне відділення Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є позивач, зобов'язалось надати фірмі "ХХХ" (відповідач) 12621000000 крб. (126210 грн.) у реалізацію проекту "Організація експериментальної ділянки по відробленню прогресивної технології виробництва та розливу рафінованої рослинної олії з застосуванням установлення агрегатованої конструкції, що забезпечує створення виробничої площі, високої ремонтної придатності, збільшеного виходу олії", відповідач зобов'язався, використавши кошти на виконання проекту, повернути таку ж суму коштів позивачеві в строк до ХХ.03.1998 р. Додатковою угодою від ХХ.07.1998 р. до інноваційного договору від ХХ.08.1996 р. сторони змінили строк виконання відповідачем зобов'язань з повернення коштів, узгодивши його до ХХ.08.1999 р.

З позовною заявою до суду позивач звернувся ХХ.05.2002 р. Позивачем заявлено до стягнення 125210 грн. боргу при твердженні про відсутність спору щодо решти вимог - щодо 1000 грн. (126210 - 125210).

Відповідач не надав доказів оплати на користь позивача 125210 грн. На підставі ст. 161 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки відповідач не виконав зобов'язань з перерахування коштів належним чином і в установлений строк, 125210 грн. боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити на користь кредитора поряд з сумою боргу втрати від інфляції та три відсотки річних від суми заборгованості за весь період прострочки виконання зобов'язань. Позивачем заявлено до стягнення 52585 грн. 20 коп. втрат в зв'язку з інфляцією за період прострочки відповідачем зобов'язань з вересня 1999 р. по січень 2002 р., розрахунок цієї суми з виокремленням застосованих індексів інфляції, наведено в додатку до позовної заяви, судом перевірено. На підставі ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) 49454 грн. 95 коп. втрат в зв'язку з інфляцією за період прострочки з листопада 1999 р. по січень 2002 р. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо вимог про стягнення втрат в зв'язку з інфляцією за вересень-жовтень 1999 р. (3130,25 грн.) слід відмовити за необгрунтованістю, оскільки зазначена за позовом ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) почала передбачати стягнення втрат в зв'язку з інфляцією в редакції з листопада 1999 р., інших підстав вимог ніж за ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) щодо стягнення цієї суми в 3130,25 грн. позивачем не заявлено, відповідно, судом не розширюються підстави вимог.

За 956 днів прострочки виконання зобов'язань з ХХ.08.1999 р. по ХХ.04.2002 р. позивачем заявлено до стягнення 9576,06 грн. в якості 3% річних від суми боргу. Ця сума не перевищує дійсного результату арифметичних дій з отримання 3% річних від 125210 грн. за 956 днів прострочки (125210 х 0,03) (365 х 956 = 9838,42 грн.) 9576,06 грн. в якості 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) .

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 16682,09 грн. пені, нарахованої за період прострочки з ХХ.10.2001 р. по ХХ.04.2002 р.

При зверненні до суду з позовом ХХ.05.2002 р. необгрунтованими за ст. 80 ЦК УРСР (1540-06) в зв'язку з пропуском скороченого шестимісячного строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, передбаченого ст. 72 ЦК УРСР (1540-06) , є вимоги щодо пені за період до ХХ.11.2001 р.

Відповідальність боржника у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки передбачена п. 8.3 договору. Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені з врахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) (не більше подвійної облікової ставки НБУ). Обгрунтованими є вимоги про стягнення пені в межах скороченого строку позовної давності в сумі 10672,01 грн. за наступним розрахунком:

- з ХХ.11.2001 р. по ХХ.12.2001 р. - ставка НБУ - 15%, 11 днів 15% х 2 : 365 дн. х 125210 грн. : 100% х 11 дн. = 1132,04 грн.

- з ХХ.12.2001 р. по ХХ.03.2002 р. - ставка НБУ - 12,5%, 91 день 12,5% х 2 : 365 дн. х 125210 грн. : 100% х 91 дн. = 7804,18 грн. - з ХХ.03.2002 р. по ХХ.04.2002 р. - ставка НБУ - 11,5%, 22 днів 11,5% х 2 : 365 дн. х 125210 грн. : 100% х 22 дн. = 1735,79 грн. Всьго пені: 1132,04 + 7804,18 + 1735,79 = 10672,01 грн. Позов задовольняється на 95,52%

(125210 + 49454,95 + 9576,06 + 10672,01) / 204047,35

відповідно 95,52% судових витрат - з держмита та інформаційно- технічного забезпечення господарського процесу - відносяться на відповідача, решта на позивача.

Заперечення відповідача спростовуються викладеною оцінкою відносин сторін, а також наступним.

Контракт N ХХХ2 від ХХ.10.2000 р., укладений між відповідачем та "ZZZ", не є за правовою природою переводом боргу (ст. 201 ЦК УРСР (1540-06) ); поряд з іншими умовами контракту "ZZZ" за його змістом зобов'язалась перед фірмою "ХХХ" погасити борг перед Н-ським регіональним відділенням державної інноваційної компанії в сумі 127710 грн., фірма "ХХХ" зобов'язалась переоформити на асоціацію патент на реєстрацію дезінтегратора. Неналежне виконання "ZZZ" зобов'язань за контрактом N ХХХ2, про що стверджує відповідач, є підставою (за процесуальним змістом) для ініціювання фірмою "ХХХ" позову щодо стягнення збитків, т. і. (за наявності таких), але - ні таке неналежне виконання зобов'язань, ні саме існування контракту N ХХХ2 за його невиконання асоціацією, не звільняють відповідача від позовних вимог, що розглядаються.

Не може бути прийнятим в якості доказу узгодження позивачем зазначеного контракту як переводу боргу лист N ХХХ5 від ХХ.07.2001 р., датований через 10 місяців після контракту N ХХХ2, оскільки буквально за змістом листа позивач не має заперечень проти погашення боргу саме відповідачем у будь-який спосіб, з листа не слідує, що позивач давав згоду на перевід боргу у спірних відносинах.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 84 ГПК України (1798-12) , суд

1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ", м. Н-ськ, вул. К-ва, 88, кв. 99, на користь Державної інноваційної компанії в особі Н-ського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, м. Н-ськ, бул. К-ий, 111, 125210 грн. боргу, 49454 грн. 95 коп. втрат в зв'язку з інфляцією, 9576 грн. 06 коп. в якості відсотків річних, 10672 грн. 01 коп. пені, 1623 грн. 84 коп. витрат зі сплати держмита, 112 грн. 71 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законої сили.