Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

За позовом: Акціонерного товариства "ХХХ", м.Київ

до 1)Комунального підприємства по утриманню житлового господарства А-я району міста Києва (далі-відповідач 1)

2)А-я районної у місті Києві державної адміністрації (далі-відповідач 2)

про визнання частково недійсним договору

Представники :

Від позивача: присутні

Від відповідача 1: присутні

Від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним підпункту 9.1 пункту 9 договору оренди нежитлового приміщення № ХХХ1 укладенного ХХ.12.00 між позивачем та відповідачем 1 (далі-договір) на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (далі - Цивільний кодекс) та про та спонукання відповідача 1 внести зміни до вищезазначеного договору шляхом встановлення за погодженням з позивачем строку дії договору не менше, ніж до ХХ. 06. 06.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що підпункт 9. 1 пункту 9 названого договору суперечить вимогам пункту 5 Указу Президента "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" (827/94) .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від ХХ.06.03 було порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на ХХ.06.03.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечує та просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки підпункт 9. 1 пункту 9 договору № ХХХ1 від ХХ. 12. 00 не суперечить вимогам пункту 5 Указу Президента "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" (827/94) , та строк дії названого договору закінчився ХХ.12.01.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті заявлених вимог суду не надав, причини неявки представника у судове засідання суду невідомі.

Відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України) справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Із зібраних доказів у справі та пояснень представників позивача та відповідача 1, суд -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Фонду комунального майна в Б-ю районі м. Києва № ХХ6 від ХХ. 08. 94 позивача було визнано переможцем приватизаційного конкурсу з продажу майна магазину № ХХ3 ДКТВКЦ "ХХХ", розташованого за адресою: м. Київ, вул. А-я, 91-А.

Між позивачем та Комунальним підприємством по утриманню житла Б-ю району міста Києва (правонаступником якого згідно розпорядження А-я районної в міста Києві державної адміністрації від ХХ.01.01 № Х8 є відповідач 1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № ХХХ1 від ХХ.12.00, за яким позивачу було передано в оренду приміщення вищезазначеного магазину строком на один рік (з ХХ.12.00 по ХХ.12.01).

Відповідно до пункту 5 Указу Президента України від 30.12.94 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" (827/94) позивач мав право поза конкурсом викупити приміщення, в якому розташоване приватизоване ним майно, або, за власним бажання, взяти це приміщення в довгострокову оренду, а відповідні державні органи зобов'язані були продати приміщення магазину № ХХ3 або надати його у довгострокову оренду на строк не менше 10 років шляхом продажу патенту.

На момент укладення договору № ХХХ1 наказом Фонду державного майна України № 2459 від 24.11.00 "Про визнання такими, що втратили чинність, Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) та Положення про оцінку вартості патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень) (z0907-00) було скасовано порядок передачі в оренду державного майна шляхом продажу патентів. В той же час, норму, встановлену пунктом 5 Указу Президента України "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні" (827/94) стосовно імперативного обов'язку відповідних державних органів передавати приміщення, в яких розташоване приватизоване майно, в оренду на строк не менше 10 років, було підтверджено щорічними планами приватизації, в т. ч. п. 50 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 р. р. (1723-14) , що діяла на момент укладення договору № ХХХ1, в якому зазначено, що за наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або в разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу, зазначена будівля (споруда, приміщення) передається у встановленому порядку власнику приватизованого об'єкта в оренду на термін не менш як 10 років.

Таким чином, твердження позивача про те, що він має право на отримання приміщення магазину № ХХ3 в оренду на строк, не менший 10 років, а відповідач зобов'язаний передати це приміщення в оренду на такий строк є обгрунтованим, таким, що базується на чи ному законодавстві та підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача 1 на наявність у позивача заборгованості по орендній платі станом на ХХ.06.03 судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до частини першої статті 34 ГПК України (1798-12) факт наявності або відсутності у позивача заборгованості по орендній платі станом на ХХ.06.03 не має значення для справи.

Проте, вимоги позивача про визнання підпункту 9. 1 пункту договору оренди нежитлового приміщення № ХХХ1, укладенного ХХ.12.00 між позивачем та відповідачем 1 на підставі статті 48 Цивільного кодексу (1540-06) та про та спонукання відповідача 1 внести зміни до вищезазначеного договору шляхом встановлення за погодженням з позивачем строку дії договору не менше, ніж до ХХ.06.06. задоволенню не підлягають, оскільки за змістом статті 59 Цивільного кодексу (1540-06) договір оренди може бути визнаний недійсним тільки на майбутнє.

Оскільки, строк дії договору оренди № ХХХ1 від ХХ.12.00 закінчився на момент звернення позивача до суду з позовом про визнання його частково недійсним, відсутні підстави для визнання його частково недійсним на майбутнє та внесення змін до договору строк дії якого закінчився.

Позивач не позбавлений права звернутися з позовом про спонукання відповідачів до укладення договору оренди приміщення магазину № ХХ3 на строк, визначений чинним законодавством України.

При зверненні до суду позивач помилково сплатив до державного бюджету державне мито у розмірі 170, 00 грн. Оскільки, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.93 (7-93) державне мито з позовних заяв немайного характеру встановлено у розмірі 85, 00 грн., зайво сплачене державне мито у розмірі 85, 00 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України (1798-12) , суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "ХХХ", м. Київ державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.