( Із змінами, внесеними згідно з Постановою Київського апеляційного госпордарського суду

від 15.09.2003)

За позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу до

ДПАУ, 3-тя особа Мін'юст України, про визнання акта недійсним в частині Обставини справи: Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним п. 4.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПАУ від 14.03.2001 р. Позовні вимоги мотивовано тим, що в цій частині спірний Порядок Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що пунктом 18.2 ст. 18 Закону Третя особа проти позову заперечує, посилаючись на те, що розроблений порядок відповідає чинному законодавству. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд В С Т А Н О В И В:

Наказом відповідача - ДПАУ з метою забезпечення практичного провадження п. 18.2 ст. 18 Закону N 2181 (2181-14) затверджено Порядок N 103 (z0016-02) .

Зазначений наказ зареєстровано у Мін'юсті України 10.01.2002 р. N 16/6304. На момент розгляду спірний Порядок чинний.

Законом N 2181 (2181-14) передбачається, що податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з МФУ (пп. 18.2.3 ст. 18 Закону N 2181).

До справи додано документи, що підтверджують погодження спірного Порядку з третьою особою МФУ.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) держоргани та їх посадові особи повинні діяти у межах повноважень, у спосіб та на підставах, визначених Конституцією та законами України.

У підпункті 18.2.1 ст. 18 Закону N 2181 (2181-14) йдеться про списання безнадійного податкового боргу, у тому числі пені, нарахованої на такий податковий борг, а також штрафних санкцій (частина перша). У цьому підпункті дається визначення терміна "безнадійний" у розумінні Закону N 2181.

Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форсмажорних обставин) (підпункт "г").

Із змісту цієї норми вбачається, що безнадійним є податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили, тобто податковий борг виникає після існування обставин непереборної сили.

Порядок N 103 (z0016-02) у розділі 3 зазначає, що під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, серед іншого, також "податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань" (п. 3.4). У частині другій цього ж підпункту зазначено організації, які підтверджують факт непереборної сили. Цей перелік не є вичерпним.

Розділ 4 Порядку N 103 (z0016-02) регулює питання визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню.

У п. 4.2 Порядку N 103 (z0016-02) зазначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, передбаченому в п. 3.4 цього Порядку, - дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Із змісту цієї підзаконної норми вбачається, що для визнання податкового боргу безнадійним внаслідок дії обставин непереборної сили, такий податковий борг вже повинен існувати на момент дії обставин непереборної сили.

У судовому засіданні представник відповідача ДПАУ пояснив, що непереборна сила лише впливає на можливість погашення, тобто сплати податкового боргу.

Із пояснень позивача випливає, що в результаті складних погодних умов у Нижньогірському районі АР Крим у 2002 році були ушкоджені та загинули сільгоспкультури, вирощування та реалізація яких є основним видом господарської діяльності позивача - сільськогосподарського виробничого кооперативу. Так, узимку (грудень 2001 р. - січень 2002 р.) було зафіксовано надзвичайно низьку для даного регіону температуру. У березні - квітні 2002 року мали місце заморозки. У травні місяці умови були близькими до суховіїв, з 24.05.2002 р. по 26.05.2002 р. відзначено суховії. Внаслідок цих обставин загинули посіви озимої пшениці, яровий ячмінь, вимерзли зерняткові (яблуні), виноград. Збитки за результатами діяльності позивача у 2002 році складають більш ніж 1700 тис. грн.

Перелічені обставини розцінюються судом як обставини непереборної сили (форс-мажор).

Відсутність врожаю виключає можливість позивача отримати доходи від здійснення господарської діяльності.

Оскільки позивач є платником фіксованого сільгоспподатку, в нього виникають податкові зобов'язання зі сплати такого податку незалежно від результатів господарської діяльності.

Відсутність доходів виключає можливість сплати податків позивачем внаслідок браку коштів.

Несплачені своєчасно позивачем податкові зобов'язання за фіксованим сільгоспподатком відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 2181 (2181-14) перетворюються на податковий борг.

Суд вважає обгрунтованими твердження позивача про те, що податковий борг зі сплати фіксованого сільгоспподатку виник саме внаслідок дії обставин непереборної сили.

Відповідно до абзацу "г" пп. 18.2.1 ст. 18 Закону N 2181 (2181-14) такий податковий борг є безнадійним, а тому, враховуючи частину першу цього ж пункту, підлягає списанню.

Отже, відповідно до п. 18.2 зазначеного Закону (2181-14) позивач мав право списати податковий борг з фіксованого сільгоспподатку, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили у 2002 році.

Позивачем до справи додано Ухвалу господарського суду АР Крим від 13.02. - 19.02.2003 р. у справі N 2-4/1922-2003, з якої вбачається, що між позивачем - сільськогосподарським виробничим кооперативом Нижньогірського району та ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим існує спір щодо списання боргу в сумі 62907,72 грн. у зв'язку з форс-мажорними обставинами 2002 року.

Із пояснень позивача випливає, що причиною виникнення спору є застосування ДПі у Нижньогірському районі АР Крим до позивача спірного пункту Порядку N 103 (z0016-02) , внаслідок чого органом ДПС робиться висновок про те, що податковий борг не є безнадійним, оскільки він не існував на дату дії форс-мажорних обставин, як це передбачено п. 4.2 Порядку N 103.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірний пункт Порядку N 103 (z0016-02) порушує права позивача, зокрема право на списання безнадійного податкового боргу, оскільки таке право у позивача як платника податку випливає із змісту Закону N 2181 (2181-14) (п. 18.2), але заперечується підзаконним актом - п. 4.2 Порядку N 103.

Отже, спірний пункт Порядку (z0016-02) не відповідає змісту Закону (2181-14) , а тому підлягає визнанню недійсним, і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також суд вважає, що визначення дати виникнення безнадійного боргу внаслідок дії форс-мажорних обставин з точки зору нормативно-правового регулювання не належить до компетенції господарського суду, а при вирішенні спорів як органи ДПС, так і господарські суди, виходячи з фактичних обставин справи і поданих доказів, повинні зробити висновок, чи виник податковий борг внаслідок обставин непереборної сили, як це передбачено п. 18.2 Закону N 2181 (2181-14) . Крім того, із змісту пп. 18.2.3 ст. 18 Закону N 2181 вбачається, що центральний податковий орган повинен був визначити лише порядок списання. Саме визначення податкового боргу міститься у Законі N 2181 (пп. 18.2.1), і Порядок N 103 (z0016-02) не може ані визначати податковий борг інакше, ніж Закон, ані встановлювати будь-які додаткові обмеження, в тому числі дату виникнення податкового боргу, що призведе до звуження змісту норми частини другої пп. 18.2.1 ст. 18 Закону N 2181.

Оскільки предметом спору є окремі положення нормативного акта, який має обов'язковий характер для невизначеного кола платників податків, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача оприлюднити резолютивну частину рішення суду протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК (1798-12) України судові витрати покладаються на відповідача. До складу судових витрат включаються витрати позивача зі сплати держмита у сумі 85 грн., витрати із інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а також витрати позивача по веденню судового процесу - витрати на проїзд представника позивача до суду і до місця проживання, а також добові на загальну суму 479,8 грн., які підтверджено доданими до справи документами.

Керуючись ст. 33, 49, 82-85 ГПК України (1798-12) , В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним п. 4.2 Порядку N 103 (z0016-02) , зареєстрованого у Мін'юсті України 10.01.2002 р. N 16/6304, в частині слів: "у випадку, визначеному в пункті 3.4 цього Порядку, - дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату".

( Абзац третій виключено на підставі Постанови Київського апеляційного госпордарського суду N 25/166 (va166805-03) від 15.09.2003)

Стягнути з ДПАУ (м. Київ, Львівська площа, 8, рахунок у банку відсутній) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу (с. Желябовка Нижньогірського району АР Крим) 682,8 грн. судових витрат.