Спір про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень органу ДПІ про сплату податку на прибуток, застосування штрафних санкцій по ньому, про сплату податку на додану вартість та штрафних санкцій по ньому - Матеріали постанови 01/262

Заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідача: № ХХХХХХХХХХ\0 від ХХ.09.2003 р. про сплату податку на прибуток в сумі 223320 грн., та штрафних санкцій 44664 грн.; № YYYYYYYYY\0 від ХХ.09.2003 р. про сплату податку на додану вартість в сумі 286099 гря. та штрафних санкцій 289054 грн., мотивуючи тим що висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам і є безпідставними.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали мотивуючи тим, що позивач порушив вимоги чинного законодавста і не здійснював належним чином бухгалтерський облік господарських операцій, занизив валовий дохід у 1 кварталі 2003 р. та безпідставно включив до складу податкового кредиту витрати на оплату ПДВ у квітні-травні 2003р.

Суд, вислухавши піісдставників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідачем у встановленому порядку, в період з ХХ.08.2003 р. по ZZ.09.2003 р. була здійснена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за результатами якої VV.09.2003 р. складено акт документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем за № ХХХХ/ХХ-ХХХ/ХХХХХХ57 за період з ХХ.07.2002 р. по ХХ.07.2003 р.

Відповідач, посилаючись на дані оборотно-сальдової відомості за 1 квартал 2003 р. та наданий позивачем до ДПІ у м.Черкаси розрахунок приросту балансової вартості товарних запасів зробив висновок, що позивачем не відображено по податковому обліку в 1- у кварталі 2003 р. списания собівартості цегли по рахунку 28.281 "Товари на складі" на суму 854569 гри.

Достовірність реалізації цегли в кількості 1251,2 т.шт. на суму 1028486,4 гри. в т.ч. ПДВ 371414,40 гри. та проведення цієї операції підтверджується податковою накладною № ХХ5 від YY.07. 2003 р., включенням до податкового зобов'язання за липень 2003 р. ПДВ в розмірі 171414,40 гри., та суми валового доходу в розмірі 857072 грн.

За даними бухгалтерського обліку позивача, рух товару за період з ХХ.08.2003 р. по ZZ.09.2003 р. становив:

- залишок на ХХ.01.2003 р. - 3291364,36 грн.;

- реалізовано - 2152282,39 грн.;

- придбано - 1761467,77 грн.;

- залишок на ХХ.04.2003 р. 2900549,74 гріг.

Посилання відповідача в акті документальної перевірки від ХХ.09.2003р. (стор.7) на п.1.4. Наказу Міністерства фінансів України № 124 від 11.06.1998 р. "Про затвердження Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів" (z0417-98) є безпідставним, оскільки наказом Мінфіну від 20.02.2003р. №146 (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 25 лютогого 2003р. за №161/7482 (z0161-03) ) наказ Мінфіну № 124 (z0417-98) визнано таким, що втратив чинність з 20.02.2003 р.

Одночасно з цим, перевіряючі при здійсненні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, безпідставно відрахували з залишків на початок періоду (на ХХ.01.2003.) балансову вартість цегли, як використану не у господарській діяльності без посилання на первинний документ, що є порушенням Закону України "Про державну податкову службу" (509-12) та наказу ДПА України від 16.09.2002, №429 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності" (z1023-02) , у відповідності з яким за кожним відображеним у акті перевірки фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідно п.5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) висновок відповідача про те, що позивач в 1 кварталі 2003 р. занизив валовий дохід на 465,4 гри. є безпідставним, так як фактична балансова вартість товару, на складі позивача станом на ХХ.04.2003 р. відповідає фактичній різниці між залишком на ХХ.01.2003 р. і фактичній реалізації в 1-му кварталі 2003 р.

В розділі 2.1. "Валові доходи" акту документальної перевірки від VV.09.2003 р. відповідачем зазначено, то позивач отримав дохід від здійснення торгівлі борговими зобов'язаннями з й 1 квартал 2003 року - 14509,6 гри. Вказаний висновок зроблено на підставі перевірки двох договорів, а саме:

- ХХ.09.2002 року між позивачем та ТОВ "YYY" м. Донецьк укладений договір про переуступку боргових зобов'язань. За даним договором до позивача перейшло право вимоги з "Боржника" А-я ТЕС 585490,40 грн.

- ZZ січня 2003 року позивач передав право вимоги боргу новому кредитору Асоціації ФПТП "ZZZ" м. Донецьк на суму 600000 00 грн. включивши в цю суму 14509,6 грн. боргових зобов'язань А-я ТЕС перед позивачем.

ДПІ м. Черкаси не прийняла доводи позивача та акт звірки взаєморозрахунків між А-я ТЕС та ВІФ "ХХХ" від YY.04.2003р., з якого вбачається, що 14509,6 грн. не є доходом від здійснення торгівлі борговими зобов'язаннями, а тому позивач не порушив п.п. 4.1.2 п.4 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а саме не мав підстав включати в доход підприємства в 1-му кварталі 2003 року суму 14509.6 грн.

Крім того. Закон України "Про оподаткування при6утку підприємств" (334/94-ВР) не містить прямих вказівок на включення вартості боргових вимог в склад валових витрат, оскільки на податковий облік впливає тільки фінансовий результат від здійснення таких операцій. Таким чином, з різниці в номінальній вартості боргових вимог, які зазначені в вищевказаних договорах (585490,40 грн. та 600000, 00грн.) не вбачається, що позивач отримав дохід та не можна зробити висновок, що останній порушив пп. 4.1.2 п.4 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , не включивши до валового доходу суму 14 509,6 грн.

Акт перевірки не містить доказів висновку відповідача про те, що позивач в лютому 2003 року отримав цеглу на суму 854569 грн. і не відкоригував 170.913,8 грн. податку на додану вартість, який був віднесений до складу податкового кредиту по першій із подій, й саме по отриманню цегли на суму 854569 грн., яка була використана підприємством не у господарській діяльності.

Позивач навів доводи, якими спростовує висновки ДПІ у м. Черкаси в частині безпідставного визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 23320 грн. Факт придбання позивачем цегли на суму 854569 грн. не доведено. Доводи позивача про те, то вказана сума виникла внаслідок помилки при внесені проводок в бухгалтерський облік і є різницею між залишком товару на складі на ХХ.04.2003 р. згідно поданого розрахунку 2900,5 тис. грн. та даних оборотно сальдової відомості на цю дату в сумі 2045,9 тис. грн. Позивач не відобразив в декларації про ПДВ за лютий 2003 р. 170913,8 грн, з якості податкового кредиту, а вказана цегла була реалізована позивачем в липні 2003 р. та у відповідності до декларації про ПДВ сума податку на додану вартість врахована як податкове зобов'язання.

Висновок відповідача (п.2.4) про заниження позивачем оподатковуваного прибутку за 1 квартал 2003 р. в сумі 744,4 тис. грн., суд вважає не обгрунтованим, виходячи із слідуючого.

Валові доходи і валові витрати повинні визначатись тільки на підставі належним чином оформлених первинних документів. Позивачем дані вимоги були виконані, оскільки реалізацію цегли на ТОВ "VVV" оформлена видаткова накладна та виписана податкова накладна. Дані документи були оформлені і проведені по обліковим регістрам YY липня 2003 року.

У розділі 2.5 "Податок на додану вартість" акту документальної перевірки (стор.13) зазначено, що підприсмство не мало підстав на включення до складу податкового кредиту витрат на оплату ПП "RRR", м. Дніпропетровськ податку на додану вартість в квітні 2003 року в сумі 64711,37 грн., в травні 2003 року в сумі 50473,65 грн.

Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачає не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку у випадку відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає.

Ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) покладає обов'язок перевірки податкової звітності постачальника на державні податкові органи в межах їх повноважень. Позивач не має права перевіряти податкову звітність постачальника, і зокрема, податкові накладні № ХХ04 від ZZ.04.2003 р. та № 2ХХ5 від ХХ.05.2003 р.

За умовами договорів від ХХ.04.2003р. та ХХ.05.2003р. позивачем (покупець) на відповідальне зберігання ПП "RRR" м. Дніпропетровськ (продавець) було передано вугілля: - по договору від ZZ.04.03, вугілля на суму 388268.24 грн., в тому числі ПДВ 64711,37 грн.; - по догопору від ХХ.05.03. вугілля на суму 302841,90 грн., в тому числі ПДВ - 50473,65 грн.

Позивач не здійснював подальшу реалізацію придбаного вугілля третім особам. Вугілля перебувало за місцем знаходження продавця (ПП "RRR" м. Дніпропетровськ), а в липні 2003 року вугілля було реалізовано цьому ж підприємству, що підтверджується вндатковою накладною №ХХ1 нід ХХ липня 2003 року та податковою накладною №ХХ1 від ХХ липня 2003 року.

Відповідачем не спрстовано доводи позивача про те що податкове зобов'язання зі сплати ПДВ з цієї операції було скориговано, нараховано та сплачено у повному обсязі, про що зроблено запис у книзі продажу товарів (робіт, послуг), а також відображено в декларації про ПДВ за липень 2003 року податкове зобов'язання в сумі 115185, 02грн, а валові доходи з цієї операції у розмірі 575925,12 грн. нараховані в липні 2003 року, що знайшло відображення в декларації по податку на прибуток підприємств.

Таким чином, зроблений відповідачем в акті перевірки (п.2.5) висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання є необгрунтованим.

Позивач не отримав від відповідача розрахунку штрафних (фінансових) санкцій згідно отриманого податкового повідомлення-рішення від YY.09.2003р. № YYYYYYYYYY/0 Враховуючи викладене, позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України (1798-12) , суд

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати повідомлений - рішення ДПІ м. Черкаси №ХХХХХХХХХХ\0 від ХХ.09.2003р. про сплату ВІФ "ХХХ" податку на прибуток в сумі 223320 грн.. та штрафних санкцій 44664 грн., № YYYYYYYYYY/0 від YY.09.2003 р. про сплату ВІФ "ХХХ" податку ла додану вартість в сумі 286099 грн., та штрафних санкцій 289054 грн.