Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

Господарський суд Одеської області

У складі судді

Секретаря судових засідань

З участю представників сторін:

Від позивача - присутні

Від відповідача - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом спільного українсько-болгарського підприємства "ХХХ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"

про визнання договору оренди недійсним та стягнення боргу у сумі 137500грн.,

ВСТАНОВИВ:

Між спільним українсько-болгарським підприємством "ХХХ" і товариством з обмеженою відповідальністю "YYY" ХХ.09.1998р. був укладений договір оренди не житлового приміщення, загальною площею 2090 кв.м., яке розташоване за адресою: Одеська область, м.Б., вул. А-я, 41. Пунктом 7.1. укладеного договору встановлено, що орендар зобов'язується нести всі витрати по експлуатації орендованого приміщення. Однак, відповідачем умови укладеного договору не виконувалися, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договору оренди та стягнення боргу у сумі 137500 грн. із них: 68483 грн. заробітна плата охоронців, 24900грн. нарахування на заробітну плату, 34241грн. комунальні послуги, 9876грн. пеня. У судовому засіданні ХХ.02.2003р. позивач уточнив позовні вимоги та наполягав на визнанні договору оренди недійсним з підстав укладення угоди в протиріччя з статутними цілями діяльності спільного українсько - болгарського підприємства "ХХХ".

Відповідач у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що справа двічі призначалася до слухання, відзив на позов до суду не надав, на підставі чого справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст.75 ГПК України (1798-12) .

Досліджував матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до наступних висновків. ХХ.09.1998р. між сторонами по справі був укладений договір оренди будівлі дитячого садку, загальною площею 2090 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська область, м.Б., вул. А-я, 41. Згідно п.5.1. договору оренди розмір орендної плати за все орендоване приміщення складає 12грн. в місяць. З пояснень представника позивача вбачається, що заборгованість по орендної плати у відповідача відсутня. Позивач, посилаючись на п.7.1. договору оренди, просить стягнути витрати, яки були ним понесені з моменту укладення договору оренди, яки пов'язані з виплатою заробітної плати охоронцям у сумі 68483грн., нарахування на заробітну плату у сумі 24900грн. та комунальні послуги у сумі 34241грн. П.7.1. договору оренди передбачено, що орендар несе всі витрати по експлуатації орендованого приміщення. На думку суду, витрати на заробітну плату охоронцям не можуть бути віднесені до витрат по експлуатації орендованого об'єкту. Питання по оплаті послуг служби охорони умовами договору окремо не передбачені. В зв'язку з чим, суд вважає, що позов в частини стягнення витрат по заробітної платі охоронцям та нарахування на заробітну плату є необгрунтованим та задоволенню не підлягає. Безпідставними являються вимоги в частини стягнення пені. П.8.1. договору оренди передбачено стягнення пені у разі прострочки сплати орендних платежів. Однак, як вбачається із матеріалів справи та з пояснень представника позивача, заборгованість по орендним платежам відсутня. В зв'язку з чим, пеня не підлягає стягненню.

П.7.1. договору оренди передбачені обов'язки орендаря нести всі витрати по експлуатації орендованого приміщення. Витрати по експлуатації приміщення передбачають собою і витрати по оплаті комунальних платежів. З матеріалів справи вбачається, що комунальні витрати за весь період оренди сплачував позивач. Згідно розрахунку позивача, витрати, яки були понесені ним по оплаті комунальних послуг за період з ХХ.09.1998р. складають 34241 грн. Позивач звернувся з позовом до суду ХХ.12.2002р., в зв'язку з чим, ним втрачений строк на пред'явлення позову про стягнення заборгованості, яка виникла до ХХ.12.1999р. З клопотанням про поновлення строку позовної давності позивач до суду не звертався. На підставі чого, стягненню підлягає заборгованість по комунальних послугам у розмірі 20815грн.

У відповідності з вимогами ст. 161 Цивільного кодексу України (1540-06) , зобов'язання, прийняти на себе сторонами по договору, повинні виконуватися належним чином. Однобічна відмова від виконання зобов'язань не припустима.

У своїх позовних вимогах в частини визнання договору оренди недійсним позивач посилається на статтю 50 Цивільного кодексу України (1540-06) , якою встановлено, що угода, яка укладена юридичною особою в протиріччя з статутними цілями є недійсною. Згідно ст..1 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) від 27.03.1991р. №887-ХІІ з послідуючими змінами та доповненнями, підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. З даною метою створено і спільне українсько-болгарське підприємство "ХХХ". Попереднім директором СП "ХХХ" угода про оренду будівлі дитячого садку була укладена в протиріччя цілям підприємства, так як будівля, яка складає два поверху та загальна площа її складає 2090 кв.м. була здана в оренду, строком на 10 років за орендну плату в розмірі 12грн в місяць. В процесі розгляду даної справи судом встановлено, що крім перерахування орендної плати відповідач більш ніяких платежів по утриманню орендованого приміщення орендодавцю не здійснював. З огляду на викладене, керуючись ст. 50 Цивільного кодексу України (1540-06) , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частини визнання угоди недійсною, як укладеною в протиріччя цілям діяльності підприємства.

Виходячи із вищезазначеного, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати договір оренди від ХХ.09.1998р., укладений між спільним українсько-болгарським підприємством "ХХХ" та товариством з обмеженою відповідальністю "YYY" недійсним.

3. Стягнути з ТОВ "YYY" на користь СП "ХХХ" заборгованість у сумі 20815 (двадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн., державне мито в сумі 208 (двісті вісім) грн. 15 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Рішення набирає чинності згідно ст. 85 ГПК України (1798-12) .

Накази видати після набрання рішенням законної сили.