За позовом ТОВ "ХХХ"

до ДПІ у С-ському районі м. Києва

про визнання недійсним рішення в частині

Представники:

Від позивача присуні

Від відповідача присутні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішення прийняте ХХ.09.02, оскільки в судовому засіданні ХХ.08.02 була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України (1798-12) .

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва N 4 від ХХ.03.02 в частині донарахування ПДВ в сумі 2238356,2 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 1119178,1 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач діяв в господарських операціях, зазначених в акті перевірки, як експедитор, обчислював ПДВ на підставі п. 1.4, 4, 7, 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а тому підстав для донарахування ПДВ і застосування штрафних санкцій до нього немає.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою застосування нульової ставки по ПДВ встановлено. Підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено: "надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України. У разі надання транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїздними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті." (20%). Перевіркою договорів, укладених з перевізниками встановлено, що в жодному з них не передбачається статус агента (довіреної особи) перевізника для Позивача. Згідно вищевказаних договорів, перевізники не уповноважували Позивача виступати від імені і за дорученням конкретного перевізника т. б. від їх імені і за їх дорученням виступати перед замовником, та від їх імені та за їх дорученням укладати договори на перевезення. Позивач не укладав угод, які тягли б за собою правові наслідки для перевізника: відшкодування агентові витрат, пов'язаних з виконанням агентського договору; сплата агентові обумовленої винагороди за виконану роботу тощо. Складання договорів здійснено як "Договір на транспортне - експедиційне обслуговування та перевезення вантажів в міжнародному сполученні". Предметом договорів є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів в міжнародному сполученні. В розділі 2 договорів "Загальні умови" вказується: "Експедитор та перевізник виступають від свого імені і за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори". В багатьох договорах, укладених Позивачем з підприємствами та фізичними особами, що надавали послуги, неможливо встановити чи є ці підприємства безпосередньо транспортними організаціями, які надають транспортні послуги (наявність ліцензії на перевезення вантажів або інше) або вони в свою чергу виступають також посередниками при купівлі-продажу послуг на перевезення між Позивачем та перевізниками (наприклад МП ВКП "ААА" м. Чернівці, МЧП "ЧЧЧ" с. Клітчин, Житомирської обл., ЧП "ТТТ" м. Львів). При перевірці Позивача подано декілька, договорів з третьою стороною, де транспортні організації на підставі договорів доручення між собою та приватними підприємцями доручають укладати від свого імені договори на транспортні перевезення (наприклад договір доручення N 1 від ХХ.04.01 р. між ПП З.Ю.С. (повірений) та ВТФ "ППП" (довіритель). Після цього здійснено укладання договорів між цими приватними підприємцями та Позивачем на транспортно-експедиційне обслуговування, де приватні підприємці виступають як перевізники. В цих випадках Позивач не може виступати довіреною особою перевізника, тому що він не має ніякого відношення до третьої сторони (транспортної організації). Ніякої винагороди за надані агентські послуги, які належало б отримувати від перевізників, Позивач не отримував та договорами воно не передбачено. Позивач не виконував транспортних послуг, але виписував податкові накладні з нульовою ставкою в порушення п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Фактично Позивач, укладаючи договори з перевізниками, здійснював купівлю транспортних послуг у перевізників з послідуючим продажем замовнику, відповідно самостійного надання транспортних послуг не проводило. Транспортних засобів на правах власності або в оренді ТОВ "ХХХ" не має. У випадку коли підприємство не є довіреною особою перевізника, а виступає як окремий продавець всього комплексу послуг, в тому числі і придбаних у платника-перевізника із нульовою ставкою, операції з такого продажу комплексу послуг підлягають оподаткуванню податком на додану вартість в повному обсязі за ставкою 20 відсотків бази оподаткування. Крім того, перевіркою встановлено, що в загальній сумі виконаних перевізниками транспортних послуг (абзац 4 розділу) є кошти, які належать перевізникам - фізичним особам-платникам єдиного податку. Такі особи не є платниками податку на додану вартість, тому на них не розповсюджуються норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Такі особи не мають права виписки податкових накладних, в тому числі по нульовій ставці. Перевіркою встановлена відсутність податкових накладних від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - неплатників ПДВ. До перевірки подані копії свідоцтв платників єдиного податку. Незважаючи на це, замовникам Позивач виписував податкові накладні безпідставно застосовуючи нульову ставку ПДВ по послугам, отриманим від таких фізичних осіб-неплатників ПДВ. Дані податкових накладних записані в книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) на загальних підставах. Обсяг виконаних транспортних послуг фізичними особами-неплатниками ПДВ, які продані Позивачем замовникам за 1999 р. - 2001 р. в загальному обсягу продажу по нульовій ставці становили 2313,4 тис. грн. В зв'язку з великим обсягом документообороту, вартість послуг отриманих від платників єдиного податку, обчислена виходячи з даних щомісячних декларацій по ПДВ як різниця між вартістю операцій оподатковуваних за нульовою ставкою та придбаних від підприємців послуг без ПДВ. Придбані послуги від фізичних осіб - платників єдиного податку в деклараціях по ПДВ Позивачем не відображались в рядку 15 - "придбані без податку на додану вартість вітчизняні та імпортні товари (роботи, послуги), вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні фонди і нематеріальні активи, які не підлягають амортизації". Таким чином, підприємством порушено п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) : "Об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з

цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків". Перевіркою договорів з замовниками встановлено, що в жодному з них нема посилання від імені і за дорученням якого перевізника виконуються транспортні послуги. Позивач по договорам з замовниками виступав експедитором (повіреною особою) замовника. Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок надодану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що: "База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначаються виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами); з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку". Таким чином, базою оподаткування ПДВ є не тільки сума виплаченої експедитору винагороди, а також і сума коштів, що передаються замовником для відшкодування витрат на перевезення. Податкові зобов'язання по ПДВ формуються у експедитора виходячи з усієї суми коштів, що надходять. Крім того, п. 4.7. ст. 4 Закону України " Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено: "У разі коли платник податку (далі повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або надання інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю". Таким чином, в порушення п. 6.1 ст. 6 та п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Позивачем занижено податкове зобов'язання по ПДВ: 2238356,2 грн. Враховуючи викладене, за результатами перевірки Позивачу донараховане до сплати 2238356,2 грн. податок на додану вартість та застосовані фінансові санкції по податок на додану вартість у розмірі 1114606,9 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням відповідача ДПІ у С-ському районі м. Києва N 4 від ХХ.03.02 вирішено стягнути з позивача ТОВ "ХХХ" серед іншого 2242927,4 грн. податку на додану вартість за порушення п. 6.2.4, 7.4.1, 7.4.4, 2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та застосовані штрафні санкції по ПДВ на підставі п. 17.1.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2141-14) в сумі 1121463,7 грн. Рішення прийняте на підставі акта перевірки N 2 від ХХ.02.02 (копія в справі), в якому серед іншого зазначено, що перевіркою застосування нульової ставки по ПДВ встановлено. Підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено: "надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України. У разі надання транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїздними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті." (20%). Перевіркою договорів, укладених з перевізниками встановлено, що в жодному з них не передбачається статус агента (довіреної особи) перевізника для Позивача. Згідно вищевказаних договорів, перевізники не уповноважували Позивача виступати від імені і за дорученням конкретного перевізника т. б. від їх імені і за їх дорученням виступати перед замовником, та від їх імені та за їх дорученням укладати договори на перевезення. Позивач не укладав угод, які тягли б за собою правові наслідки для перевізника: відшкодування агентові витрат, пов'язаних з виконанням агентського договору; сплата агентові обумовленої винагороди за виконану роботу тощо. Складання договорів здійснено як "Договір на транспортне - експедиційне обслуговування та перевезення вантажів в міжнародному сполученні". Предметом договорів є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів в міжнародному сполученні. В розділі 2 договорів "Загальні умови" вказується: "Експедитор та перевізник виступають від свого імені і за дорученням організацій, з якими вони мають прямі договори". В багатьох договорах, укладених Позивачем з підприємствами та фізичними особами, що надавали послуги, неможливо встановити чи є ці підприємства безпосередньо транспортними організаціями, які надають транспортні послуги (наявність ліцензії на перевезення вантажів або інше) або вони в свою чергу виступають також посередниками при купівлі-продажу послуг на перевезення між Позивачем та перевізниками (наприклад МП ВКП " ААА" м. Чернівці, МЧП " ЧЧЧ" с. Клітчин, Житомирської обл., ЧП "ТТТ" м. Львів). При перевірці Позивача подано декілька договорів з третьою стороною, де транспортні організації на підставі договорів доручення між собою та приватними підприємцями доручають укладати від свого імені договори на транспортні перевезення (наприклад договір доручення N 1 від ХХ.04.01 р. між ПП З. Ю.С. (повірений) та ВТФ "ППП" (довіритель). Після цього здійснено укладання договорів між цими приватними підприємцями та Позивачем на транспортне - експедиційне обслуговування, де приватні підприємці виступають як перевізники. В цих випадках Позивач не може виступати довіреною особою перевізника, тому що він не має ніякого відношення до третьої сторони (транспортної організації). Ніякої винагороди за надані агентські послуги, які належало б отримувати від перевізників, Позивач не отримував та договорами воно не передбачено. Позивач не виконував транспортних послуг, але виписував податкові накладні з нульовою ставкою в порушення п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Фактично Позивач, укладаючи договори з перевізниками, здійснював купівлю транспортних послуг у перевізників з послідуючим продажем замовнику, відповідно самостійного надання транспортних послуг не проводило. Транспортних засобів на правах власності або в оренді ТОВ "ХХХ" не має. У випадку коли підприємство не є довіреною особою перевізника, а виступає як окремий продавець всього комплексу послуг, в тому числі і придбаних у платника - перевізника із нульовою ставкою, операції з такого продажу комплексу послуг підлягають оподаткуванню податком на додану вартість в повному обсязі за ставкою 20 відсотків бази оподаткування. Крім того, перевіркою встановлено, що в загальній сумі виконаних перевізниками транспортних послуг (абзац 4 розділу) є кошти, які належать перевізникам - фізичним особам-платникам єдиного податку. Такі особи не є платниками податку на додану вартість, тому на них не розповсюджуються норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Такі особи не мають права виписки податкових накладних, в тому числі по нульовій ставці. Перевіркою встановлена відсутність податкових накладних від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - неплатників ПДВ. До перевірки подані копії свідоцтв платників єдиного податку. Незважаючи на це, замовникам Позивач виписував податкові накладні безпідставно застосовуючи нульову ставку ПДВ по послугам, отриманим від таких фізичних осіб - неплатників ПДВ. Дані податкових накладних записані в книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) на загальних підставах. Обсяг виконаних транспортних послуг фізичними особами - неплатниками ПДВ, які продані Позивачем замовникам за 1999 р. - 2001 р. в загальному обсягу продажу по нульовій ставці становили 2313,4 тис. грн. В зв'язку з великим обсягом документообороту, вартість послуг отриманих від платників єдиного податку, обчислена виходячи з даних щомісячних декларацій по ПДВ як різниця між вартістю операцій оподатковуваних за нульовою ставкою та придбаних від підприємців послуг без ПДВ. Придбані послуги від фізичних осіб - платників єдиного податку в деклараціях по ПДВ Позивачем не відображались в рядку 15 - "придбані без податку на додану вартість вітчизняні та імпортні товари (роботи, послуги), вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні фонди і нематеріальні активи, які не підлягають амортизації". Таким чином, підприємством порушено п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) : "Об'єкти оподаткування, що визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків". Перевіркою договорів з замовниками встановлено, що в жодному з них нема посилання від імені і за дорученням якого перевізника виконуються транспортні послуги. Позивач по договорам з замовниками виступав експедитором (повіреною особою) замовника. Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану, вартість" (168/97-ВР) встановлено, що: "База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначаються виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку". Таким чином, базою оподаткування ПДВ є не тільки сума виплаченої експедитору винагороди, а також і сума коштів, що передаються замовником для відшкодування витрат на перевезення. Податкові зобов'язання по ПДВ формуються у експедитора виходячи з усієї суми коштів, що надходять. Крім того, п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено: "У разі коли платник податку (далі повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (надання в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або надання інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю". Таким чином, в порушення п. 6.1 ст. 6 та п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) Позивачем занижено податкове зобов'язання по ПДВ: 2238356,2 грн. Враховуючи викладене, за результатами перевірки Позивачу донараховане до сплати 2238356,2 грн. податок на додану вартість.

До справи надані копії договорів позивача із замовниками перевезень, із перевізниками, а також документи про їх виконання (заявки, рахунки, податкові накладні, CMR, акти виконаних робіт).

З наданих документів вбачається, що при здійсненні операцій, зазначених в акті перевірки, позивач діяв як експедитор, тобто надавав послуги відповідно до Правил здійснення транспортноекспедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1993 р. N 770 (770-93-п) (із змінами та доповненнями).

Згідно із п. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України (ч. 1); у разі коли надання транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Відповідачем не заперечується той факт, що позивач не укладав договори на транспортування вантажів як довірена особа перевізника, про що зазначено і в акті перевірки, і у відзиві на позов. Зазначене також випливає із змісту договорів, копії яких надані до справи.

Отже, підстав оподатковувати здійснені позивачем операції на підставі ч. 2 пп. 6.2.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) за ставкою 20% немає.

Відповідачем також не заперечується правомірність оподаткування за нульовою ставкою міжнародних перевезень, організацію яких здійснив позивач к експедитор. Безпосередньо перевезень позивач не здійснював, а тому не здійснював продаж послуг.

За таких обставин у позивача відсутній об'єкт оподаткування згідно з п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо міжнародних перевезень, а тому підстав для донарахування суми ПДВ за ці послуги позивачу немає.

Той факт, що деякі з контрагентів позивача були платниками єдиного податку і не мали підстав для нарахування ПДВ та складання податкових накладних не впливає на обсяг податкових зобов'язань позивача.

Враховуючи наведене, висновки акта перевірки в цій частині помилкові, і прийняте на їх підставі рішення підлягає визнанню недійсним.

Крім того, штрафні санкції безпідставно застосовані до позивача з посиланням на п. 17.1.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки відсутні умови для застосування цієї норми щодо позивача.

Інші підстави для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а також донарахування інших податків та зборів і застосування штрафних санкцій по них, позивачем не оспорюються.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України (1798-12) ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсним рішення Державної податкової, інспекції у ському районі м. Києва N 4 від ХХ.03 02 в частині донарахування та стягнення податку на додану вартість в сумі 2238356,2 грн. та застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 1119178,1 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у С-ському районі м. Києва (на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" 203 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.