Колегія Київського апеляційного господарського

суду в складі: головуючого - судді

суддів

розглянула апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДТП) у О-ському районі м. Києва (правонаступника ДПІ у М-ському районі м. Києва) на рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001 р. у справі № 00/000 (суддя П.)

за позовом ДПІ у М-ському районі м. Києва

до приватного підприємства (далі ПП) "ХХХ" (Відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми (далі ТОВ ВФ) "УУУ" (Відповідач 2)

про визнання угоди недійсною

Представники:

Позивача - присутні

Відповідача 1 - не з'явився;

Відповідача 2 - присутні

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши

докази, колегія, -

встановила:

Рішенням суду від ХХ.ХХ.2001 р. ДПІ у М-ському районі м. Києва відмовлено в позові до ПП "ХХХ" та ТОВ ВФ "УУУ" про визнання недійсною, з підстав передбачених ст.49 ЦК України (1540-06) , укладеної відповідачами усної угоди про реалізацію Відповідачем 1 Відповідачу 2 автозапчастин на суму 5795 грн. та стягнення з ТОВ ВФ "ХХХ" в доход держави 5795 грн. вартості отриманих за угодою запчастин. ДТП у М-ському районі м. Києва оскаржила вказане рішення суду і просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд при розгляді справи не врахував фактів, які підтверджують наявність у ПП "ХХХ", при укладенні спірної угоди, умислу на досягнення мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме фактів: реєстрації ПП "ХХХ" за втраченим паспортом, визнання статуту цього підприємства недійсним, неподання ним податкової звітності та несплати ним податків.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ВФ "УУУ" та його представник у судовому засіданні апеляційної інстанції просить рішення суду першої інстанції залишити без зміни, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

По справі встановлено, що проведеною ДПІ у М-ському районі м. Києва перевіркою діяльності ПП "ХХХ" з питань дотримання вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (акт № 7 від ХХ.ХХ.2001 р.) було встановлено, що це підприємство було зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності, М-ською райдержадміністрацією м. Києва ХХ.ХХ.1999 р. та, як платник податку на додану вартість - ДПІ у М-ському районі м.Києва ХХ.ХХ.1999 p., свідоцтво № 3. Засновником та директором названого підприємства значився К.

На протязі квітня-червня 1999 р. ПП "ХХХ" уклало ряд угод на виконання робіт, продаж товарів за якими на його рахунки надходили кошти від інших підприємств , в т.ч. і спірну угоду ТОВ ВФ "УУУ" відповідно до якої ПП "ХХХ" продало автозапчастини, а ТОВ ВФ "УУУ" - оплатило їх вартість. Оплата була проведена платіжним дорученням № 1 від ХХ.ХХ.1999 р. на загальну суму 5795 грн. ПП "ХХХ" були видані: накладна від ХХ.ХХ.1999 р. № 2, податкова накладна від ХХ.ХХ.1999 р. № 2 та рахунок-фактура № 2 від ХХ.ХХ.1999р.

Актом перевірки № 7 від ХХ.ХХ.2001 р. було також встановлено, що ПП "ХХХ" звітності до ДПІ у М-ському районі не подавало, податків не нараховувало і не сплачувало.

З акту перевірки та інших наданих позивачем документів вбачається, що реєстрація ПП "ХХХ" була здійснена за загубленим паспортом, установчі документи було підписано невстановленою особою. Рішенням Б-ського міського суду Київської області від ХХ.ХХ.00 р. статут ПП "УУУ" було визнано недійсним.

Викладені обставини підтверджуються копіями акту перевірки, платіжного доручення, накладних, рішення Б-ського міськсуду, іншими матеріалами справи.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав у рішенні, що позивачем не надано доказів достатніх для визнання її недійсною з підстав передбачених ст. 49 ЦК України (1540-06) оскільки не доведено умислу сторін на досягнення мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

З такими висновками колегія не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до п. 19 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (v_111800-99) у редакції від 26.04.2002 р. у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документу, що посвідчує особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 Цивільного кодексу (1540-06) незалежно від часу їх укладення.

Так як у матеріалах справи наявні докази реєстрації ПП "ХХХ" за загубленим паспортом, рішенням суду його статут визнано недійсним, висновки суду першої інстанції про відсутність умислу з боку цього підприємства на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, при укладенні спірної угоди, не відповідають обставинам справи.

У зв'язку з викладеним, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню. Оскільки докази наявності такого умислу при укладенні названої угоди з боку ТОВ ВФ "УУУ" відсутні, відповідно до ст.49 ЦК України (1540-06) , на його користь з ПП "ХХХ" повинні бути стягнуті суми отримані останнім за даною угодою, а вартість отриманих Відповідачем 2 автозапчастин підлягає стягненню з нього на користь держави. Керуючись ст. ст. 101-105 ГПК України (1540-06) , колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення арбітражного суду м. Києва від 27.04.2001 р. у справі № 00/000 скасувати. Постановити нове рішення. Позов задовольнити.

Усну угоду укладену у червні 1999 р. між ПП "ХХХ" та ТОВ ВФ "УУУ" про продаж автозапчастин на суму 5795 грн. визнати недійсною з підстав передбачених ст. 49 ЦК України (1540-06) .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "УУУ" на користь держави 5795 грн.

Стягнути з приватного підприємства "ХХХ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "УУУ" 5795 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Справу повернути до господарського суду м. Києва.