За позовом Управління капітального будівництва при Н-ській державній адміністрації у м. Києві

До Підприємства "ХХХ" Всеукраїнської організації інвалідів "ХХХ"

Третя особа Громадська організація ''УУУ"

Про стягнення 42 000 грн.

Представники:

Від позивача Присутні

Від відповідача Присутні

Від третьої особи Присутні

Рішення прийняте в порядку ст.ст.69, 77 ГПК України (1798-12) .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі 13 000 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 0 від ХХ червня 2000 року відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачу 5 000 гривень до затвердження проектно - кошторисної документації.

Позивач додатково звернувся до суду із заявою в порядку ст.22 ГПК України (1798-12) про збільшення позовних вимог і збільшив ціну позову до 42 000 гривень, мотивуючи це тим, що, на думку позивача, увесь період існування заборгованості становить 9 місяців і, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем у сумі 3 000 гривень, стягненню підлягає сума 42 000 гривень.

Відповідач у відзиві на позов вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими і просить в позові відмовити, посилаючись на невідповідність укладеного договору в частині взаєморозрахунків між сторонами чинному законодавству.

ХХ.ХХ.2002 сторонами було подано суду клопотання про продовження вирішення спору до ХХ.ХХ.2002 року. Суд ухвалив задовольнити заявлене клопотання згідно ст.69 ГПК України (1798-12) .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив. ХХ.ХХ.2002 року між Н-ською районною державною адміністрацією м. Києва (за текстом договору - "замовник"), відповідачем (за текстом договору - "підрядник") та третьою особою (за текстом договору - "інвестор") був укладений генеральний інвестиційно-підрядний договір № 1 на будівництво житлового будинку у м. Києві по вул. Т-ській, 2.

Згодом, на підставі додаткової угоди до вказаного вище договору, функції замовника були передані Госпрозрахунковому управлінню по плануванню. архітектурі та будівництву при Н-ській райдержадміністрації м. Києва. Позивач надав суду докази того, що він є правонаступником Госпрозрахункового управління по плануванню, архітектурі та будівництву при Н-ській райдержадміністрації м. Києва і, відповідно, здійснював функції замовника при проведенні капітального будівництва.

ХХ.ХХ.2000 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 0, предметом якого було будівництво житлового будинку в м. Києві по вул. Н-ській 2, підключення його до інженерних мереж міста та прийняття об'єкту в експлуатацію державною комісією. Суд доходить висновку про те. що договір №2 є договором за своєю правовою природою є договором підряд) на капітальне будівництво.

Зазначений договір № 0 обумовлює взаємні права і обов'язки сторін, зокрема передбачає обов'язок відповідача здійснювати фінансування діяльності замовника у відповідності з чинним на той час ДНБ України IV-18.98 р. IV. Зокрема, до затвердження проектно-кошторисної документації для оперативного вирішення питань будівництва відповідач повинен був перераховувати позивачу 5 000 гривень щомісячно з дати підписання договору.

Позивач не надав суду доказів затвердження проектно-кошторисної документації, не надав суду доказів того, що саме ним виконувались роботи згідно пункту 2.1 договору №0.

Представник третьої особи пояснив суду, що договір № 0 укладався між позивачем та відповідачем в продовження договору № 1, який, зокрема, також передбачав, які саме роботи повинні були виконуватись замовником , відповідно, з якого моменту замовник був вправі вимагати отримання коштів на утримання служби замовника.

Наданий в якості доказу часткової сплати платежів за договором акт здачі-приймання виконаних робіт до договору № 0 на суму 3 000 гривень суд не може вважати належним доказом у справі, оскільки замовником в акті зазначений відповідач, який за своїм статусом підрядника не може виконувати функцій замовника за договором капітального будівництва.

Положення ДБН України, на які посилаються сторони у справі, дійсно передбачають виділення із загальної кошторисної вартості будівництва 2.5% коштів на утримання служби замовника із поступовою сплатою коштів на різних етапах будівництва. Але ДБН України чітко не встановлюють, з якого моменту замовник мас право на отримання сум на утримання служби замовника. Із загального змісту ДБН України суд доходить висновку про те, що таким моментом є затвердження проектно-кошторисної документації.

3 іншого боку, глава 29 Цивільного кодексу України (1540-06) встановлює взаємні права і обов'язки сторін для укладанні договорів підряду на комунальне будівництво.

Стаття 353 ЦК України (1540-06) встановлює, що замовник (позивач) зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування будівництва, а підрядник (відповідач) зобов'язаний власними силами і коштами побудувати і здати замовнику об'єкт.

Стаття 355 ЦК України (1540-06) , що встановлює права замовника в процесі виконання підряду на капітальне будівництво, не регламентує отримання ним винагороди від підрядника.

Стаття 357 ЦК України (1540-06) регламентує, що договори підряду на капітальне будівництво укладаються і виконуються відповідно до правил, що затверджуються Радою Міністрів СССР, або в установленому нею порядку.

Згідно умов "Положення про підрядні контракти в будівництві України", затверджених Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва та архітектури (протокол від 15.12.1993 року № 9) (v0009241-93) замовник - це учасник контракту. який визначає умови умови укладення контракту, приймає виконані роботи і проводить розрахунки за них із підрядником. В ролі замовника можуть виступати інвестор або за його дорученням інші фізичні чи юридичні особи.

Представником третьої особи було надано суду акт звірки розрахунків від ХХ.ХХ.2001 року між третьою особою та позивачем, згідно якого третя особа (інвестор) сплатила на користь позивача або за позивача суму у 64 562,94 гривень за фактичне виконання позивачем функцій замовника при проведенні підготовчого етапу капітального будівництва.

Таким чином, положення договору № 0, укладеного між позивачем і відповідачем, що стосуються проведення щомісячних платежів між відповідачем (підрядником) на користь позивача (замовника) суперечать чинному законодавству України, що регулює взаємовідносини між учасниками договор) підряд) на капітальне будівництво.

На підставі положень ч.І ст.83 ГПК України (1798-12) суд вважає за необхідне визнати недійсним пов'язаний з предметом спору договір № 0 від ХХ.ХХ.2000 року, укладений між позивачем та відповідачем, в частині п.2.2.1, що суперечить чинному законодавству України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача грунтуються на доводах, що суперечать чинному законодавству України і тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 48, 353, 355, 357 Цивільного кодексу України (1540-06) , ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним пункт 2.2.1 договору № 0 від ХХ.ХХ.2002 року.

2. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання - з ХХ.ХХ.02 р.