Спір про визнання недійсними актів опису майна та рішеннь органу ДПІ про вилучення транспортного засобу - Матеріали рішення 01/107

Позивач просить визнати недійсними акти опису майна від ХХ.ХХ.00,ХХ.ХХ.00,ХХ.ХХ.00 і ХХ.ХХ.00, складені відповідачем та рішення останнього № 1 від ХХ.ХХ.00р., № 2 від ХХ.ХХ.00р. та № 3 від ХХ.ХХ.00р. про вилучення транспортного засобу.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланнями на порушення відповідачем порядку стягнення рухомого майна, яке знаходиться а податковій заставі внаслідок наявності у структурного підрозділу товариства заборгованості по платежах до бюджету. Позивач вказує на те, що власником описаного майна є безпосередньо товариство, яке не надавало згоди на опис та вилучення цього майна, що передбачено законодавством.

ХХ.ХХ.01р. позивачем заявлено клопотання, в якому він просить суд вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про відновлення становища, яке існувало до порушення права власності шляхом зобов'язання відповідача повернуть вилучене по оспорюваних актах опису майно або відшкодувати його балансову вартість.

Суд не знаходить достатніх підстав для задоволення названого клопотання, оскільки вимоги, в ньому викладені, є предметом розгляду окремої заяви, яка повинна бути оформлена і подана до суду в порядку, встановленому Господарськім процесуальним кодексом України. При цьому позивач, відповідно до ст.ст. 22,88 ГПК України (1798-12) вправі збільшити розмір позовних вимог (у даному випадку доповнити) при умові сплати держмита та подання доказів щодо направлення заяви про доповнення на адресу відповідача.

За згодою сторін в засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення по цій справі (ст.35 ГПК України (1798-12) ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на находження майна механізованої колони №1 , яка є структурним підрозділом підприємства позивача, у податковій заставі у зав'язку із наявністю податкової заборгованості, а також на правомірність складання оспорюваних актів опису та прийняття рішень про вилучення транспортних засобів внаслідок викладених обставин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив :

- ХХ.,ХХ.07., ХХ. та ХХ.ХХ.2000р. представниками Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції (відповідача) складені акти опису майна, що належить, як зазначено в цих актах, механізовані колоні №1 ВАТ "ХХХ";

- вказані акти складені на підставі Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває в податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків, реалізації такого майна та завірені начальником податкової інспекції;

- ХХ, ХХ.ХХ., ХХ.ХХ.2000р. відповідачем прийняті рішення № 1,2,3 про вилучення транспортних засобів які також належать механізованій колоні №1 ВАТ "ХХХ";

- на момент складання актів від ХХ.ХХ. та ХХ.ХХ.2000р. та вказаних рішень механізована колона №1 м. Н-ська Т-ської обл. входила до складу відкритого акціонерного товариства "ХХХ" (позивача) як структурний підрозділ, що підтверджується Статутом товариства та Положенням про структурні підрозділи, а також довідкою Т-ського обласного управління статистики № 000 від ХХ.ХХ.1999р., наданими в матеріалах справи;

- відповідно до незваних Статуту та Положення майно, передане товариству засновником, є власністю останнього, структурні підрозділи товариства користуються цим майном при здійсненні виробничої діяльності;

- викладені обставини підтверджуються у тому числі інвентаризаціонним описом основных фондів, балансом підприємства, актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу;

- на підставі рішення загальних зборів акціонерів товариства від ХХ.ХХ.2000р. створено дочірнє підприємство "Механізована колона №1" Статут якого зареєстровано Н-ським міськвиконкомом ХХ.ХХ.2000р.;

- актом прийому-передачі від ХХ.ХХ.2000р., майно, зазначене в оспорюваних актах та рішеннях передано до Статутного фонду дочірнього підприємства.

Пунктом 2 Указу Президента України від 04.03.1998р. № 167/93 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" (167/98) встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності перебувають у податковій заставі.

Пунктом1 Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 22.06.1998 (941-98-п) передбачено, що рухове майно - це все власне майно підприємства.

Відповідно до пункту 9 названого Порядку (941-98-п) питання виділення майна, що перебуває у податковій заставі вирішується за письмовою згодою між заставодавцем і органом державної податкової служби за участю експерта.

Таким чином, для погашення, податкової заборгованості платника податків реалізації підлягає тільки майно, яке знаходиться безпосередньо у власності такого платника.

Враховуючи, що на момент складання актів опису від ХХ.ХХ.,ХХ.ХХ. та ХХ.ХХ.2000р. та рішень про вилучення транспортних засобів майно, зазначене в останніх не належало на праві власності механізованій колоні № 1. м. Н-ська , відсутність письмової згоди щодо виділення цього майна, господарським судом зроблено висновок, що відповідачем неправомірно здійснена процедура опису та виділення рухомого майна позивача.

За таких обставин оспорювані акти опису від ХХ.ХХ.,ХХ.ХХ. та ХХ.ХХ. 2000р. та рішення повинні бути визнані недійсними.

З огляду на викладене доводи відповідача судом не прийняті до уваги.

Крім того, згідно із п.12 вказаного вище Указу Президента України (167/98) звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків може бути здійснено органами державної податкової служби тільки уразі неможливості забезпечити погашення податкової заборгованості за рахунок коштів платника та сум , які йому належить одержать від дебіторів.

На момент розгляду справі, відповідачем не подано доказів вжиття перелічених вище заходів погашення податкової заборгованості.

При цьому при здійсненні процедури реалізації майна відповідачем порушені вимоги пункту 9 порядку (941-98-п) , оскільки у разі відсутності заставодавця , органу податкової служби та експерта виділенню підлягає майно, що не призначене і не використовується у виробничому циклі. Як вбачається з оспорюваних актів та рішень, а також доказів, поданих позивачем, представниками податкової інспекції описане майно, яке використовується підприємством безпосередньо у виробничій діяльності.

Що стосується акту опису майна від ХХ.ХХ.2000 р., то у позивача відсутнє право вимоги щодо визнання такого акту недійсним, оскільки на момент складання останнього майно перебувало у власності іншої юридичної особи - дочірнього підприємства "Механізована колона №1" , що не оспорюється самим позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГпК України (1798-12) , суд -

- визнати недійсними акти опису майна механізованої колони №1 від ХХ.ХХ.00р., ХХ.ХХ.00р., ХХ.ХХ.00р., складені та затверджені Н-ською об'єднаною державною податковою інспекцією та рішення Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції про вилучення транспортних засобів від ХХ.ХХ.2000р., ХХ.ХХ.2000р. та ХХ.ХХ.2000р. №1, №2, №3.

- стягнути з Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції на користь ВАТ "ХХХ" 35 грн. витрат по сплаті держмита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.