За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"

До Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Києва

Про визнання недійсним рішення від ХХ.ХХ.1999 року Представники:

від позивача Присутні

від відповідача Присутні

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва (надалі - ДПІ) № 3 від 30.11.1999 року про стягнення з позивача земельного податку в сумі 16 336,22 гривень, застосування до позивача фінансових санкцій на суму 16566,83 гривень та нарахування позивачеві пені на суму 9 656,56 гривень. Загальна сума, що підлягає стягненню за рішенням ДПІ становить 42 559.61 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оспорюване рішення ДПІ не відповідає вимогам чинного законодавства України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачеві у позові, посилаючись на те, що в порушення норм чинного земельного законодавства України позивач сплачував земельний податок за меншу площу земельної ділянки, при чому відповідач посилається на те, що у базі даних земельного кадастру за позивачем зареєстрована земельна ділянка більшої площі, за яку і необхідно сплачувати земельний податок.

Рішення у справі прийнято ХХ.ХХ.2001 року в зв'язку із оголошенням судом перерви в засіданні через необхідність витребування нових доказів.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

ХХ.ХХ.1999 року ДПІ у Н-ському районі міста Києва було прийняте рішення № 3 про донарахування позивачеві земельного податку в сумі 16 336,22 гривень, застосування до позивача фінансових санкцій на суму 16 566,83 гривень та нарахування позивачеві пені на суму 9 656,56 гривень.

Вказане рішення було прийняте на підставі акту планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю № 2 від ХХ.ХХ.99 року, який був складений ревізорами-інспекторами ДПІ у Т-ському районам. Києва. В акті перевірки зазначено, що позивач є власником водно-спортивної бази, що знаходиться в місті Києві по вул. М-ській, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від ХХ.ХХ.1997 року та акту передачі від ХХ.ХХ.1997 року. На підставі статті 30 Земельного кодексу України (561-12) до позивача, при передачі права власності на будівлі і споруди, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівля, споруди та інше майно водно-спортивної бази. Площа вказаної земельної ділянки становить 10 998,58 м2, яка значиться в базі даних державного земельного кадастру на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування з ХХ.ХХ.1998 року. Перевіркою було встановлено, що в 1998-1999 роках розрахунок і сплата земельного податку позивачем проводилась за площу 8000 м". У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що у відповідності з нормами чинного земельного законодавства України, а саме ст.ст. 2, 13 Закону України " Про плату за землю " (2535-12) ст. 96 Земельного кодексу України (561-12) , та документів, що є у відповідача, а саме довідки про грошову оцінку земельної ділянки Київського міського управління земельних ресурсів, за позивачем закріплена земельна ділянка площею 10 998.58 м і саме із розрахунку цієї площі позивачеві необхідно сплачувати податок на землю.

ХХ.ХХ.2000 року Арбітражним судом міста Києва було прийняте рішення у справі № 00/000 про визнання недійсними відомостей, внесених до державного земельного кадастру України, стосовно земельної ділянки, зареєстрованої за позивачем. Судом було встановлено, що в базі даних Державного земельного кадастру України за позивачем має бути зареєстрована земельна ділянка загальною площею 8000 м2. Зазначене рішення набрало чинності у встановленому порядку і оскаржене не було.

Суд доходить висновку про те, що в період з 1998 по 1999 рік позивачем правомірно нараховувався і сплачувався земельний податок за земельну ділянку площею 8 000 м2, при чому правильність визначення даних щодо площі земельної ділянки було підтверджено зазначеним вище рішенням Арбітражного суду міста у Києва від ХХ.ХХ.2000 року у справі № 00/000.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що за період з 1998 по 1999 рік позивачем, при нарахуванні і сплаті земельного податку порушень допущено не було. Таким чином суд вважає, що оспорюване рішення прийнято на підставі необгрунтованих висновків і підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст. 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва № 3 від ХХ.ХХ.1999 року .

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита і 69 (шістдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.