Спір про стягнення боргу у зв`язку з неповерненням інноваційної позики за інноваційним договором - Матеріали рішення 02/076

Заявлені вимоги про стягнення 2340000 грн. боргу у зв`язку з неповерненням інноваційної позики за інноваційним договором № 00/00 від ХХ.ХХ.98 р. по зустрічному позову про відшкодування 3 116 013, 40 грн. збитки у вигляді неодержаного прибутку та 2 380 460, 46 грн. прямі збитки за інноваційним договором № 00/00 від ХХ.ХХ.98.

Відповідач - ЗАТ "ХХХ" позовні вимоги відхиляє повністю, посилаючись на те, що:

- позивач свої зобов`язання щодо внесення інноваційного вкладу у повному обсязі в строк, передбачений календарним планом, до ХХ.ХХ.98 р. (III кв.) не виконав, тому підприємство виконало інноваційний проект частково;

- не були виконані договори під інноваційну програму (які є невід`ємними частинами інноваційного проекту) з причин недофінансування інвестором;

- враховуючи зазначене, ЗАТ "ХХХ" змушене було звернутись до Арбітражного суду м. Києва із позовною заявою про розірвання інноваційного договору, який за рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001 р. по справі № 0/000 було розірвано;

- ЗАТ "ХХХ" створено внаслідок реорганізації ЗАТ "ААА" шляхом виділення і яке є його правонаступником. Відповідач АКБ "УУУ" заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що:

- позивач, який є правонаступником Київського міського відділення Державного інноваційного фонду України в односторонньому порядку відмовився від виконання інноваційного договору;

- у позивача немає правових підстав вимагати виконання зобов'язання від АКБ "УУУ", який є порушенням за договором поручительства № 000 від ХХ.ХХ.98 р., у зв`язку з тим, що згідно зі ст.194 ЦК України (1540-06) порука припиняється з припиненням забезпеченого зобов`язання, зокрема, неможливістю виконання цього зобов`язання (ст. 222 ЦК України (1540-06) ).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Інноваційний договір між Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України та ЗАТ "ААА" було укладено ХХ вересня 1998 року № 00/00.

Згідно з п.4.2. договору підприємство зобов`язувалося використовувати вклад інвестора виключно на виконання проекту, відповідно до кошторису витрат.

ХХ.ХХ.1998 р. Державний інноваційний фонд, як інвестор розпочав фінансування проекту. Протягом вересня 1998 року підприємству було перераховано 1 270 000 грн., ще 730000 грн. перераховано ХХ жовтня 1998 року.

Відповідно до ст.4.5. інноваційного договору, підприємство зобов`язувалося до 15 числа місяця, що йде за останнім місяцем кварталу, надавати інвестору фінансовий звіт про використання вкладу з розшифровкою усіх проведений витрат, а за вимогою інвестора баланс підприємства, а також інші матеріали, що стосуються виконання проекту.

Звіт за III квартал 1998 року підприємством був наданий не в повному обсязі. Крім того, відповідно до поданого звіту, частина інвестиційних коштів була використана не за призначенням, в порушення ст. 4.5. договору.

Листом № 000 від ХХ.ХХ.1998 р. інвестор пропонував підприємству надати всі необхідні документи.

Відповідь на цей лист була направлена лише ХХ.ХХ.1999 року (більше ніж через рік з моменту виявлення факту нецільового використання інноваційних коштів) і повідомлено інвестора про те, що інвестиційні кошти дійсно використовувалися не за призначенням.

У відповідності до п.6.1. Договору, підприємство має право на одержання від інвестора вкладу (внесків) у розмірах і строки, що обумовлені календарним планом робіт при умові цільового використання інноваційних коштів. Тобто, якщо підприємство використовує інноваційні кошти не за призначенням, воно не має права на подальше фінансування.

Ст. 2.3. договору встановлювалося, що до повного перерахування платежів, затвердження технічного звіту виконання проекту та виконання інших умов договору всі матеріальні цінності, придбані ЗАТ "ААА" у рамках інвестиційного договору не можуть бути відчужені без письмової згоди на то Інвестора.

Відповідно до п.12.3. Договору Сторони зобов`язані вчасно повідомляти один одного про зміни юридичної адреси, банківських реквізитів, статуту, передбачувану зміну власності та про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію Проекту та виконання зобов`язань за Договором.

ХХ.ХХ.1999 року загальні збори акціонерів ЗАТ "ААА" прийняли рішення про реорганізацію ЗАТ "ААА" шляхом виділення ЗАТ "ААА" та перейменування ЗАТ "ААА" у ЗАТ "Холдингова компанія "ААА" яка є правонаступником всіх прав і обов'язків ЗАТ "ААА", крім тих, що по розподільчому балансу перейшли до ЗАТ "ААА". Про реорганізацію ЗАТ "ААА", Київське міське відділення інноваційного фонд було повідомлено тільки через місяць після здійснення такої реорганізації.

Таким чином, без згоди інвестора, придбане для виконання інвестиційного договору майно, було передано підприємству ЗАТ "ААА".

Посилання ЗАТ "ААА" на ту обставину, що відчуження придбаного по інноваційному договору обладнання є прерогативою акціонерів не відповідає чинному законодавству, оскільки, ст. 201 ЦК України (1540-06) передбачає, що перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора. При здійсненні реорганізації ЗАТ "ААА", Українську державну інноваційну компанію вчасно повідомлено не було, будь-якої згоди на переведення боргу по інноваційному договору ЗАТ "ААА" не надавалося. Зазначене свідчить, що передача зобов'язань ЗАТ "ААА" відбулося з порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, при проведенні реорганізації підприємства не було вчасно надано інвестору ряд документів, а саме: розподільчий баланс, установчі документи, що являлось перешкодою для здійснення контролю за використанням інноваційних коштів.

Проведення реорганізації, менше ніж через рік після укладання інноваційного договору (інноваційний проект повинен реалізовуватися до 2001 року), свідчить про те, що ЗАТ "ААА" не мала на меті виготовляти інноваційну продукцію. Оскільки, як свідчить розподільчий баланс, практично всі активи були передані ЗАТ "Холдингова компанія ААА" і ЗАТ "ААА" не мала можливості реалізувати вказаний проект.

Після здійснення такої реорганізації перерахування коштів було припинено.

Відповідно до п. 5.5. договору, в разі використання вкладу інвестора на цілі що не передбачені в проекті інвестор має право в односторонньому порядку розірвати інвестиційний договір.

Враховуючи ту обставину, що кошти використовувалися не за цільовим призначенням та зважаючи не проведену реорганізацію підприємства, ХХ.ХХ.2000 року інвестор направив підприємству лист №2 з пропозицією розірвати договір та повернути грошові кошти.

ХХ.ХХ.2000 року ЗАТ "ХХХ" звернулася з позовною заявою про дострокове розірвання інноваційного договору в зв`язку з неможливістю та недоцільністю його виконання, з посиланням на те, що Інноваційна компанія не виконала свої зобов`язання по перерахуванню інноваційного вкладу (п. 3.1. договору).

ХХ.ХХ.2001 року Інноваційна компанія направила зустрічну позовну заяву про розірвання інноваційного договору та повернення інноваційних коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що ЗАТ "ААА" порушило умови договору (нецільове використання коштів, реорганізація без повідомлення компанії, передача іншій особі обладнання придбаного па виконання інноваційного договору).

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2001 року по справі № 0/000, позов ЗАТ "ХХХ" задоволене, інноваційний договір № 00/00 від ХХ.ХХ.98 року розірвано, в зв`язку з неможливістю та недоцільністю подальшого виконання інноваційного проекту № 00-0000/00, суд прийшов до висновку, що Інноваційна компанія не мала права призупиняти фінансування.

Постановою Арбітражного суду м. Києва про перевірку рішення в порядку нагляду від ХХ.ХХ.2001 року рішення по справі залишено без змін.

Постановою Вищого Арбітражного суду України від ХХ.ХХ.2001 року рішення та постанова Арбітражного суду м. Києва залишені без змін з інших мотивів, викладених у цій постанові. Такими мотивами є те, що звіт за ІІІ квартал 1998 року позивачем був наданий не в повному обсязі, а частина перерахованих інноваційних коштів була використана не за призначенням, факт нецільового використання грошових коштів підтверджується ЗАТ "ХХХ" і Акти перевірки цільового використання бюджетних грошових коштів КРУ від ХХ.ХХ.2000 р. В порушення умов договору, без згоди Української державної інноваційної компанії майно, придбане для виконання інноваційного договору, було передано іншій особі. Судом зазначено, що за таких обставин, згідно ст. 6.1. договору, Українська державна Інноваційна компанія мала право призупинити фінансування проекту в зв`язку з нецільовим використанням грошових коштів.

Відповідно до ст. 9.3. інноваційного договору, при розірванні договору з ініціативи підприємства у випадку неможливості або недоцільності подальшої реалізації проекту, підприємство протягом двох тижнів перераховує Інвестору всі платежі. При цьому підстави розірвання інноваційного договору не впливають на обов`язок ЗАТ "ХХХ" повернути інноваційні кошти.

На виконання умов інноваційного договору, між АКБ "УУУ" і Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Компанія, укладено договір поруки відповідно до умовам якого АКБ "УУУ" відповідає за виконання зобов'язань по поверненню ЗАТ "ХХХ" грошових коштів. Згідно з ст. 192 ЦК України (1540-06) , в разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Зустрічні позовні вимоги ЗАТ "ХХХ" про відшкодування збитків не обгрунтовані, оскільки не доведені факти існування збитків та вина Інноваційної Компанії в їх заподіянні.

Звертаючись з зустрічною позовною заявою, ЗАТ "ХХХ" зазначає, що на виконання інноваційного договору були укладені договір № 1 від ХХ.ХХ.1997 року з ВП "ВВВ" і № 8 у від ХХ.ХХ.1997 року з ВП "ССС" і невиконання умов цих договорів призвело до заподіяння збитків.

Таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки інноваційний договір між Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України та закритим акціонерним товариством "ААА" було укладено ХХ вересня 1998 року, а договори з атомними електростанціями, як свідчить позивач, були укладені ХХ.ХХ.97 року та ХХ.ХХ.1997 року (майже за рік до укладання інноваційного договору). Таким чином, виконання умов договорів укладених з АЕС, жодним чином не пов`язане з виконанням умов інноваційного договору.

З приводу укладання та виконання договорів з АЕС, вважаємо за необхідне повідомити таке:

Інноваційний договір від ХХ.ХХ.1998 року укладався з метою розробки, створення та освоєння виробництва клапанів СК 0000-00000, СК 0000-000, клапану типу "ТТТ".

При цьому, відповідно з Календарним планом робіт (додаток № 2 до інноваційного договору), в І-Ш кварталах 1998 року планувалося розробити технологічну документацію, виготовити, випробувати дослідні зразки. У III кв. 1998 року - II кв. 1999 року передбачалося придбання та монтаж обладнання, сировини, матеріалів, комплектуючих, проведення пусконалагодужвальних робіт, доробка і коригування технічної документації, технічна підготовка виробництва. У III кв. 1999 року - І кв. 2001 року планувалося серійне виробництво.

Отже, згідно з умовами інноваційного договору, серійне виробництво клапанів не могло відбутися раніше III кв. 1999 року.

Відповідно з договором № 1 від ХХ.ХХ.1997 року, ЗАТ "ААА" взяло на себе зобов'язання виготовити клапани і поставити їх ВП "ВВВ" в III кварталі 1998 року.

Зазначене свідчить, що зобов`язання ЗАТ "ААА" щодо виготовлення клапанів по цьому договору не пов`язане з виконанням інноваційного договору, оскільки серійне виробництво клапанів по інноваційному договору передбачалося не раніше III кв. 1998 року.

А отже відсутній причинний зв`язок між укладанням договорів з АЕС і укладанням та виконанням інноваційного договору.

Відповідно з умовами договору поставки продукції від ХХ.ХХ.1997 року, укладеному між ВП "ССС" і ЗАТ "ХХХ", останнє зобов'язувалося в 1998 році поставити 150 клапанів СК 0000-000, а в 2000 році 54 клапанів типу "ТТТ" (створення і розробка яких лише через дев`ять місяців передбачалась умовами інноваційного договору, а серійне виробництво яких могло бути розпочате не раніше III кв. 1999 року). Виробництво інших клапанів і деталей, передбачених специфікацією до договору від ХХ.ХХ.1997 року, інноваційним договором не передбачалась.

В момент укладання договорів з АЕС, інноваційний договір укладений не був і у ЗАТ "ААА" не було жодних гарантій, що цей інноваційний договір буде укладено.

Отже твердження ЗАТ "ХХХ" про те, що договори з АЕС, укладені на виконання інноваційного договору не відповідають дійсності.

Таким чином Українська державна інноваційна компанія не може відповідати за неналежне виконання ЗАТ "ААА" договорів на поставку продукції, укладених з АЕС.

Крім того, звертаючись з позовною заявою про відшкодування збитків, ЗАТ "ХХХ" не надало підтвердження того, що саме це підприємство є правонаступником ЗАТ "ААА" по укладеним договорам. Зазначимо, що ЗАТ "ХХХ" не надало суду точних даних про кількість виготовлених клапанів, по інноваційному договору. Так, згідно з Актом перевірки КРУ від ХХ.ХХ.01 р., наданому суду ЗАТ "ХХХ", з початку дії інноваційного проекту було виготовлено продукції на суму 11075750 грн., а саме:

- клапан запірний СК 0000-000, 182 шт. на суму 398964 грн.

- клапан запірний СК 0000-050, 622 шт. на суму 10578286 грн.

- клапан регулюючий СК 001, 1 шт. на суму 98500 грн.

В той же час, в зустрічній позовній заяві ЗАТ "ХХХ" зазначає, що було виготовлено:

- клапан запірний СК 00011-000-000 шт.

- клапан запірний СК 00000-050-000 шт.

Звертаючись з позовом про відшкодування завданих збитків, ЗАТ "ХХХ" зазначає, що ним були витрачені власні кошти на суму 2380460, 46 грн., в підтвердження цієї суми був наданий розрахунок збитків де в якості збитків зазначені витрати по ремонту даху корпусу № 2 в розмірі 834237, 60 грн., заробітна плата в розмірі 748149, 34 грн., виготовлення оснастки в розмірі 799586, 45 гри., про що свідчить Аудиторський висновок від ХХ.ХХ.2001 р. Приватного підприємства Аудиторська фірма "ППП" та висновок Київського центрального КБ арматуробудування від ХХ.ХХ.2001 р.

Зазначені суми не можуть розглядатися в якості збитків, оскільки: - Ремонт корпусу № 2 інноваційним договором не передбачався, отже проведення цього ремонту було здійснене ЗАТ "ХХХ" з метою збереження власного манна і не може вважатися збитками, оскільки Українська державна інноваційна компанія дах корпусу № 2 не пошкоджувала.

- До збитків ЗАТ "ХХХ" віднесло заробітну плату в розмірі 748 149, 34 грн., однак суду не булона дано підтвердження того, що зазначена заробітна плата виплачувалася саме за виконання робіт, пов`язаних з реалізацією інноваційного проекту. Крім того, у відповідності з кошторисом витрат що є додатком до інноваційного договору, витрати на сплату заробітної плати встановлювалися в розмірі 472255 грн.

- Згідно з умовами інноваційного договору, виготовлення оснастки, пристроїв, інструментів не передбачалося. Таким чином, вказані витрати ЗАТ "ХХХ" не пов`язані виконанням інноваційного договору.

Зат "ХХХ" не зверталось до суду з позовом про зобов'язання Інноваційної компанії виконати умови договору (перерахувати грошові кошти) з метою зменшення розміру збитків (ст. 211 ЦК України (1540-06) ), а відразу після прийняття рішення по справі № 0/000 ЗАТ "ХХХ" направила Інноваційній компанії претензію на суму 8344947, 48 грн., зазначивши, що 7031094 грн., це неотримані прибутки, а 1313853, 48 грн. збитки.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що ЗАТ "ХХХ" документально не довів, що поніс збитки, які йому спричинені з вини позивача за інноваційним договором, тому в зустрічному позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82-85 ГПК України (1798-12) , -

1. Первісний позов задовольнити.

Стягнути солідарне із Закритого акціонерного товариства "ХХХ" та Акціонерного комерційного банку "УУУ" на користь Української державної інноваційної компанії 2340000 грн. основного боргу. Видати наказ.