Спір про визнання недійсними договору кредитування, договору застави, акту прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нежилих приміщень - Матеріали рішення 02/072

До Акціонерного комерційного банку "УУУ", товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВ" і відділу Державної виконавчої служби Н-ського райуправління юстиції М.Києва

Про визнання недійсними договору кредитування, договору застави, акту прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нежилих приміщень Представники:

Від позивача Присутні

Від відповідача Присутні

Оголошена перерва в судовому засіданні до ХХ.ХХ.2001 року.

Обставини справи :

Позивач просить визнати недійсними кредитний договір № 8 від ХХ.ХХ.98, укладений між АКБ "УУУ" та ТОВ "Багатогалузева господарча асоціація "ХХХ", договір застави нежилого приміщення, укладений між тими ж сторонами, акт прилюдних торгів та свідоцтво про право власності на приміщення по вул. Н-ській, 7. Відповідно до ст.22 ГПК України (1798-12) позивач доповнив позовні вимоги та просить визнати недійсними додаткові угоди до кредитного договору № 1 від ХХ.ХХ.98, № 2 від ХХ.ХХ.98, № З від ХХ.ХХ.98, № 4 від ХХ.ХХ.98, № 5 від ХХ.ХХ.99, № 6 від ХХ.ХХ.99.

АКБ "УУУ" проти позову заперечує, посилаючись на те, що починаючи з травня 1999 року позивач зовсім не сплачував відсотки за користування кредитними коштами, листом від ХХ.ХХ.99 позивач запропонував щомісячно погашати кредит в сумі по 50.000 грн., за рішенням арбітражного суду М.Києва від ХХ.ХХ.2000 по справі № 0/000 з позивача стягнута заборгованість за кредитним договором № 8 від ХХ.ХХ.98, заборгованість стягнута за рахунок майна позивача (через відсутність грошових коштів у позивача на виконання рішення арбітражного суду змінено спосіб і порядок виконання рішення), договір застави підписаний президентом позивача у відповідності з його Статутом.

ТОВ "ВВВ" позов не визнає і зазначає, що згідно з п.2 ст.80 ГПК України (1798-12) провадження у справі слід припинити, оскільки є рішення арбітражного суду М.Києва по справі № 0/000 та постанова Вищого арбітражного суду України про перевірку рішення по справі № 0/000, якими визнано легитимність кредитного договору, укладеного між АКБ "УУУ" та ТОВ "ХХХ", ТОВ "ВВВ" придбало будівлю по вул. Н-ська, 7 у встановленому законом порядку, що підтверджується рішенням арбітражного суду М.Києва від ХХ.ХХ.01 по справі № 00/000.

Виконавча служба відзиву на позов не дала, представника в судове засідання не направила.

Із матеріалів справи вбачається, що за договором № 8 від ХХ.ХХ.98 АКБ "УУУ" надав кредит ТОВ "Багатогалузева господарча асоціація "ХХХ" на суму 1.200.000 грн. з оплатою 50 % річних та терміном повернення до ХХ.ХХ.2001. Кредитний договір відповідає вимогам ст.ст. 153,154 Цивільного кодексу (1540-06) , цільове призначення кредиту договором не визначено.

Додатковими угодами № 2 від 14.07.98, № 3 від ХХ.ХХ.98 сторони підтверджували кредитну ставку в розмірі 50 % річних, від суми 700.000 грн. за згодою обох сторін встановлена відсоткова ставка 60% річних.

Пунктом 16 Положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95 (v0246500-95) передбачено, що розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлюється банком і визначається в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

На лату укладення кредитного договору № 8 і додаткових угод №1 - № 3 облікова ставка складала 82 %, що засвідчує надання позивачеві кредиту на пільгових для нього умовах. Жодних доказів підписання позивачем кредитного договору і додаткових до нього угод на невигідних для позивача умовах останній не надав.

Листом № 1 від ХХ.ХХ.99 позивач визнав заборгованість за кредитним договором № 8 та запропонував погашати кредит по 50.000 грн. щомісяця починаючи з лютого 1999 року, в зв'язку з чим була сторонами підписана додаткова угода № 5 від ХХ.ХХ.99.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними кредитного договору № 8 та додаткових угод по кредитному договору № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним договору застави майна від ХХ.ХХ.98, згідно з яким позивачем передано у заставу банку "УУУ" нежилі приміщення за адресою: М.Київ, вул. Н-ська, 7, оскільки є неумісним посилання позивача на ст.6 Закону "Про заставу" (2654-12) , яка передбачає заставу майна спільної власності. Багатогалузева господарча асоціація "ХХХ" є товариством з обмеженою відповідальністю, діяльність якого регулюється Законом "Про господарські товариства" (1576-12) (п.4.1 Статуту ) , ст. 20 Закону " Про власність " передбачає, що суб'єктами колективної власності є господарські товариства.

Відповідно до ст.62 Закону України " Про господарські товариства " (1576-12) дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Стаття 9 Статуту ТОВ "Багатогалузева господарча асоціація "ХХХ" не вимагає угоди зборів учасників товариства на укладення договору застави. Рішенням засідання правління асоціації "ХХХ" № 1 від ХХ.ХХ.91 генеральний директор Ч. наділений повноваженнями підписувати без обмеження кредитні договори і договори застави. Генеральний директор Ч. підписав договір застави від ХХ.ХХ.98 зі сторони ТОВ БГА "ХХХ" у відповідності з наданими йому повноваженнями.

Рішенням арбітражного суду М.Києва від ХХ.ХХ.2001 по справі № 00/000 засвідчена правомірність придбання і володіння товариством з обмеженою відповідальністю "ВВВ" нежитловим будинком по вул. Н-ська,7 в М.Києві, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів № 1 від ХХ.ХХ.01, актом про проведення прилюдних торгів від 29.03.01, свідоцтвом про право власності ТОВ "ВВВ" на нежитловий будинок по вул. Н-ська,7. Згідно зі ст.35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони та рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.