Спір про стягнення заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції - Матеріали рішення 02/078

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі 33 700 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на створення (передачу) науково-технічної продукції відповідач мав відшкодувати фактичні витрати позивача по виконанню договору.

Позивач додатково звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, мотивуючи це тим, що за період існування заборгованості він зазнав збитків у вигляді інфляційних втрат.

Відповідач надав суду відомості про свою перереєстрацію, в зв'язку з чим правопреємником відповідача по справі є закрите акціонерне товариство "ХХХ''.

Відповідач відзиву на позов не надав, але звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив суд первісний позов залишити без задоволення, стягнути з відповідача за зустрічним позовом перерахований йому аванс, а також компенсувати витрати по сплаті державного мита.

Рішення по справі прийняте ХХ.ХХ.2001 року, оскільки судом було оголошено перерву в засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

ХХ.ХХ.1998р. між позивачем та відповідачем укладено договір на створення (передачу) науково-технічної продукції, згідно умов якого відповідач (Замовник) доручав, а позивач (Виконавець) приймав на себе обов'язки по виконанню робіт: "Розробка та створення дослідно - експериментальної корпусозварювальної машини та лінії по виготовленню корпусів жерстяної банки №7 з подовжннм зварним швом".

Договором (розділ 2) передбачено, що Замовник сплачує Виконавцеві погоджену суму в гривнях, еквівалентну 333 300 доларів США, при чому Замовник авансує проведення робіт по договору в розмірі 25% квартальної вартості робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи провадиться Замовником поетапно, з урахуванням авансу на підставі двосторонніх актів платіжним дорученням.

Договором (розділ 4) також передбачено відповідальність сторін на несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за договором, при чому пункт 4.4 договору передбачає, що якщо робота по договору припиняється не з вини Виконавця, то в такому випадку Виконавець зобов'язаний відшкодувати всі понесені Виконавцем фактичні витрати, відмовитись від прав на вже створену інтелектуальну власність. Виконавець зобов'язаний, на вимогу Замовника, надати звіт про виконані роботи.

Статтею 5.1 доповору передбачено, що договір набирає чинності з дня надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок позивача.

До зазначеного вище договору був укладений календарний план, який передбачав поквартальне виконання робіт за договором. Авансування квартальної вартості робіт за договором було проведено відповідачем в розмірі 47 500 гривень, при чому, за розрахунками позивача, його фактичні витрати на проведення робіт склали 81 200 гривень.

В зв'язку із вищенаведеним позивач пред'явив відповідачеві претензію №1 від ХХ.ХХ.2000 року із вимогою погашення заборгованості. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог № 00/00-01 від ХХ.ХХ.2001 року в сумі 5807,5 гривень.

Позивач, вимагаючи відшкодування витрат у розмірі 33 700 гривень. Також вимагає відшкодування збитків у вигляді інфляційних втрат, які, після проведення уточнюючих розрахунків, становлять суму 4 300,02 гривень. Разом, пред'явлена до стягнення сума становить 38 000,02 гривень. Позивач надав суду розрахунок фактичних витрат, що виникли при виконанні робіт за договором,

Відповідач позов не визнав, у зустрічному позові просив суд первісний позов залишити без задоволення, стягнути з відповідача за зустрічним позовом перерахований йому аванс, а також компенсувати витрати по сплаті державного мита, мотивуючи це тим, що відповідач за зустрічним позовом порушив термін проведення робіт із створення технічного завдання, встановлених в календарному плані, на вимогу позивача за зустрічним позовом відповідач не надав звіту по частково виконаних роботах, а також тим. що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору, порушивши, таким чином положення ст.162 Цивільного кодексу України (1540-06) , що передбачає недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на позов, в якому зустрічний позов не визнав в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на наступне.

Твердження позивача за зустрічним позовом про затримку у виконанні робіт з вини відповідача є безпідставним, оскільки згідно умов пункту 5.1 договору, договір набирає чинності з моменту здійснення відповідачем попередньої оплати за договором. Відповідач здійснив попередню оплату за договором у квітні 1999 року, що і зумовило затримку у виконанні робіт згідно календарного плану.

Щодо посилань позивача на процес виконання другого етапу робіт, то позивач стверджує, що начебто він неодноразово просив, відповідача надати квартальну вартість кожної із перелічених робіт. Відповідач начебто не надав квартальної вартості робіт із "незрозумілих" для позивача підстав. Начебто не отримавши відповіді на свої звернення позивач сплатив відповідачеві 45 834 гривні, виконуючи свої зобов'язання за договором.

Твердженим позивача за зустрічним позовом про необхідність надання відповідачем звітів про хід виконання робіт не заслуговують на увагу, оскільки, згідно умов договору відповідач не зобов'язаний надавати позивачеві додаткові відомості щодо квартальної вартості робіт і хід їх виконання. Вартість окремих етапів робіт визначена у календарному плані робіт, що є невід'ємною частиною договору і зобов'язанням позивача є перерахування на рахунок відповідача авансом 25% квартальної вартості відповідних робіт. Тільки після здійснення такого авансового платежу відповідач, згідно умов договору, виконує роботи за договором, а остаточний розрахунок за відповідний етап робіт проводиться на підставі акту, що укладається сторонами за результатами виконання того чи іншого етапу робіт. Звітування відповідача перед позивачем за виконану роботу проводиться тільки після виконання робіт за окремим етапом календарного плану, а сам договір не передбачає обов'язку відповідача звітувати перед позивачем за витрачання коштів, перерахованих в якості авансу.

До зустрічного позову позивачем були прикладені копії листів, які позивач відправляв відповідачеві. Відповідач надав суду докази того, що жодного з цих листів він ніколи не отримував.

Щодо посилання позивача за зустрічним позовом на порушення відповідачем положень статті 162 ЦК України (1798-12) , відповідач стверджує, що односторонньої відмови від виконання своїх зобов'язань за договором з його боку не було, оскільки припинення виконання робіт за договором виникло з боку позивача, оскільки обов'язком саме останнього було перерахування належної суми авансу відповідно до календарного плану виконання робіт, що не було зроблено.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обгрунтовані, підкріплені належним чином оформленими доказами. Позовні вимоги за зустрічним позовом не є вмотивованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1) Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2) Стягнути з Закритого акціонерного товариства "ХХХ" на користь Дослідного конструкторсько - технологічного бюро НДІ "ААА" 33700 гривень основного боргу, 4300,02 гривень збитків у вигляді інфляційних втрат, 395 гривень 08 коп. державного мита.

3) Повернути позивачеві Дослідному конструкторсько-технологічному бюро НДІ "ААА" 15.08 гривень державного мита. 4) У зустрічному позові Закритою акціонерною товариства "ХХХ" до Дослідною конструкторсько-технологічіюго бюро НДІ "ААА" відмовити в повному обсязі.