Спір про визнання недійсним рішення органів ДПІ щодо застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" - Матеріали рішення 01/092

Рішення приймається ХХ.ХХ.2001р. оскільки у відповідності до ст. 77 ГПК України (1798-12) у судовому засіданні об'являлася перерва.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва 7 від ХХ.ХХ.2001р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994р. (185/94-ВР) із змінами і доповненнями до нього від 07.05.1996р. № 184/96 (184/96-ВР) . Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на порушення позивачем вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994р. (185/94-ВР) та відсутності передбачених чинним законодавством підстав для звільнення від відповідальності, встановленої для позивача як порушника зазначеної норми.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, -

суд встановив:

Спірним рішенням позивачу нараховано до сплати в бюджет пеню в сумі 9224488,00 грн.

Рішення прийнято відповідачем на підставі акту від ХХ.ХХ.2001р. за № 1 позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог системи валютного регулювання і валютного контролю, згідно листа АКБ "ААА" № 0 від ХХ.ХХ.2000р. за період з ХХ.ХХ.1999р по ХХ.ХХ.2001р.

Із акту перевірки вбачається, що між позивачем та фірмою "ВВВ" (м.Лондон, Англія) укладено зовнішньоекономічні контракти № 1 від ХХ.ХХ.1998р. та № 2 від ХХ.ХХ.1998р., на виконання яких з ХХ.ХХ.1999р. до ХХ.ХХ.1999р. позивачем перераховані за межі України валютні кошти на загальну суму 2728450,00 доларів США.

Згідно додаткової угоди від ХХ.ХХ.1999р. до вищезазначених контрактів, валютні кошти в сумі 82950.00 доларів США, що були перераховані по контракту № 1 від ХХ.ХХ.1998р. зараховані в оплату контракту № 2 від ХХ.ХХ.1998р.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Під час перевірки відповідачу була надана індивідуальна ліцензія НБУ № 7 на перевищення законодавче встановлених строків розрахунків за імпортну продукцію за контрактами № 1 від ХХ.ХХ.1998р. та № 2 від ХХ.ХХ.1998р. на суму 2728450,00 доларів США на термін з ХХ.ХХ.1999р. по ХХ.ХХ.1999р. на підставі розпорядження КМУ від ХХ.ХХ.1999р.

Станом на 26.09.1999р. сплачений товар на митну територію України не надійшов, його поставка була здійснена у 2000 році, тобто - з порушенням вимог ст.2 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Відповідно до ст.4 зазначеного Закону (185/94-ВР) порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону (185/94-ВР) , тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно з нормою частини 2 статті 4 Закону (185/94-ВР) у разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону (185/94-ВР) , не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до укладеної між сторонами Арбітражної угоди від ХХ.ХХ.1999р. до контракту № 1 від ХХ.ХХ.1998р. позивач звернувся з позовною заявою до Третейського суду при Київській третейській палаті про зобов'язання фірми "ВВВ" (м.Лондон, Англія) виконати умови контракту. Ухвалою № 0 ХХ.ХХ.1999р. суд розпочав провадження у справі і рішенням від ХХ.ХХ.1999р. позов задовольнив.

Враховуючи те, що чинним законодавством України - законами "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) та "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" (351-14) - третейські суди при обласних відділеннях Торгово-промислової палати України не визначені як такі, рішення яких дозволяють зупиняти нараховування та сплату пені, судом не приймається твердження позивача про суперечність спірного рішення законодавству України з посиланням на зазначену обставину.

Розмір застосованих фінансових санкцій не перевищує рівня, встановленого законодавством, а тому права позивача не порушує.

Щодо посилань позивача на те, що Закон не передбачає відповідальності за "порушення термінів розрахунків по імпортним операціям", як зазначено в акті перевірки, та відповідальності за "порушення термінів надходження імпортного товару", як зазначено у спірному рішенні, то суд в цій частині вважає, що недоліки оформлення рішення відповідача про застосування фінансових санкцій не змінюють суті допущеного з боку позивача порушення.