За позовом Приватного Підприємства "ХХХ"

До Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.Києва

Про визнання недійсним рішення

Представники:

від позивача - Присутні

від відповідача - Присутні

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення ДНІ у Н-ському районі м. Києва № 0 від ХХ.ХХ.2001 року "Про застосування і стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування". За спірним рішенням позивачу було донараховане податок на додану вартість у сумі 19 972,24 гривень, пеня по податку на додану вартість у сумі 14 649,64 гривень, фінансові санкції на податок на додану вартість в розмірі 100% у сумі 19972,24 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішення не відповідає вимогам чинного податкового законодавства України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) позивач неправомірно відніс до податкового кредиту витрати по силачі податку, то не підтверджені податковими деклараціями.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

ХХ.ХХ.2001р. відповідачем прийняте рішення № 0 про донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 19 972,24 гривень, пені по податку на додану вартість в сумі 14 649,64 гривень, фінансових санкцій на податок на додану вартість в розмірі 100% в сумі 19 972 грн. 24 коп.

Зазначене рішення прийняте на підставі акту "Про результати дотримання вимог податкового законодавства України позивачем при взаєморозрахунках з ПП "УУУ" за листопад 1998 р. № 11 від ХХ.ХХ.2001р.

З Акту перевірки вбачається, що ХХ.ХХ.1998 року між позивачем та ПП "УУУ" був укладений договір консигнації № 1 на продаж товарів, згідно умов якого останній (за текстом договору - консигнант) поставив на склад позивача (за текстом договору - консигнатор) товари для їх реалізації позивачем в магазині останнього, причому прано власності на товар залишалось за консигнантом (пункт 7.1. договору).

Із загальної кількості наданого позивачеві товару товар на суму 1021114,80 грн. був повернутий позивачем консигнанту (за накладною №1 від ХХ.ХХ.1999 року), а за залишок товару позивачеві були перераховані грошові кошти в сумі 119834,40 гри., в т.ч. ПДВ в сумі 19 972,24 гри. Одночасно ПП "УУУ" надало позивачеві податкові накладні за №1 від ХХ.ХХ.1998 року, №2 від ХХ.ХХ.1998 року, №3 від ХХ.ХХ.1998 року. На підставі пункту 4.7. етапі 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) позивач відповідно збільшив суму податкового кредиту па суму 19 972,24 грн.

Згідно пояснень представника відповідача, приватне підприємство "УУУ" зареєстровано Т-ською РДА у місті Києві ХХ.ХХ.1998 року, про що зроблено запис в журналі обліку і реєстрації за № 0000, Як платник податків ПП "УУУ" взято на облік ДПІ у Т-ському районі міста Києва ХХ.ХХ.1998 року. Рішенням Д-ського районного суду м.Києва від ХХ.ХХ.2000 року установчі документи ПП "УУУ" визнані недійсними з моменту реєстрації. Рішенням Д-ського районного суду м.Києва від ХХ.ХХ.2000 року свідоцтво платника ПДВ ПП "УУУ" визнане недійсним із моменту його видачі.

Згідно вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , забороняється приймати до виконання первинні документи, то суперечать законодавчим і нормативним актам. П.п. 7.2.1 та 7.2.6 етапі 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що податкові накладні видаються та складаються виключно платником податку на додану вартість. Жодним із чинних на сьогодні законодавчих або нормативних актів не передбачається обов'язок сторони угоди перевіряти правоздатність іншої сторони угоди. Органам податкової служби України не надано права визнання недійсними податкових накладних, а також чинне законодавство не передбачає випадків автоматичної втрати чинності первинною документацією, до якої відносяться податкові накладні. Визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи не тягне за собою недійсності угод, укладених такою юридичною особою.

Податкові накладні, складені приватним підприємством "УУУ", відповідають вимогам чинного законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення. Чинним законодавством України також не передбачено порядку перевірки складання податкових накладних із боку позивача. А від так, судом на приймаються як безпідставні заперечення відповідача з посиланням ни те, що позивач мив передбачити випадки порушення іншою стороною угоди умов договору або положень чинного законодавства з боку відповідача.

Відповідачем не доведено невідповідність вимогам чинному законодавству України господарської операції за договором, укладеним між позивачем та ПП "УУУ".

Обов'язок доказування певних обставин при застосуванні податкового права віднесено на відповідача.

Стаття 6 Конституції України (254к/96-ВР) визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.

Відповідно до етапі 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що спірне рішення прийняте з порушенням чинного законодавства на підставі акту, який не відповідає фактичним обставинам, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті держмита підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 85,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33,49, ст.ст. 82-85, 116 АПК України (1798-12) ,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 0 від ХХ.ХХ.2001р, "Про застосування і стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування".

Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.Києва на користь приватного підприємства "ХХХ" 85 грн. витрат по сплаті державного мита.

Видати наказ.