Спір про визнання недійсним рішення органу ДПІ про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення вимог чинного законодавства України в частині здійснення валютної операції - Матеріали постанови 01/282

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.11.2000 р. у справі N 000 позовні вимоги Корпорації "ХХХ" до ДПІ у Ж-му районі м. Києва щодо визнання недійсним рішення від ХХ.10.2000 р. N ХХ2 були задоволені, з огляду на те, що Корпорація "ХХХ", за договором комісії N USE-ХХ9 від ХХ.12.99 р. вчинила дій, які відповідно до п. 1 ст. 1 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) кваліфікуються як "валютна операція"; переходу права власності на валютні цінності між позивачем та третьою особою не відбувалось, а на утримання комісіонером належних йому сум з усіх сум, що надійшли від третьої особи, не потребувалось індивідуальної ліцензії.

ДПІ у Ж-му районі м. Києва, не погоджуючись з рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.11.2000 р. у справі N 000, звернулася з заявою про його перевірку в порядку нагляду, в якій просить дане судове рішення скасувати, посилаючись на те, що позивач, як комітент, здійснив платіж на користь комісіонера (ДК "YYY"), надавши дозвіл на утримання останнім частини валюти, що надійшла від третьої особи, а тому, на думку відповідача, відбувся перехід права власності на валютні цінності, що в свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) потребувало індивідуальної ліцензії НБУ.

Перевіркою матеріалів справи встановлено:

ДПІ у Ж-му районі м. Києва було прийнято рішення від ХХ.10.2000 р. N ХХ2 про застосування та стягнення з Корпорації "ХХХ" фінансових санкцій у розмірі 9364978,64 грн. за порушення останньою вимог чинного законодавства України в частині здійснення валютної операції між комітентом та комісіонером з порушенням п. "г" п. 4 ст. 5 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) .

Як вбачається з акту перевірки, відзиву відповідача на позовну заяву та заяви про перевірку рішення в порядку нагляду, відповідач вважає, що позивач, як комітент та ДК "YYY", як комісіонер за укладеним між ними договором комісії N USE-ХХ9 від ХХ.12.99 p., здійснили валютну операцію (у вигляді розрахунків між собою у валюті), чим порушили підпункт "г" п. 4 ст. 5 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , а тому, посилаючись на Указ Президента України від 27.06.99 р. N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредиту, позик в іноземної валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" (734/99) , та Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , відповідач вважає, що до позивача підлягають застосуванню фінансові санкції у сумі 9364978,64 грн.

ХХ.12.99 р. між Корпорацією "ХХХ" (комітент) та ДК "YYY" (комісіонер) був укладений договір комісії N USE-ХХ9, відповідно до якого, комісіонер взяв на себе зобов'язання від свого імені та в інтересах комітента укласти договір з нерезидентом стосовно продажу останньому товару згідно відомості.

Пунктом 4.2 договору комісії передбачена загальна ціна товару у розмірі 4894500 доларів США. В свою чергу сторони домовились про те, що комісійна винагорода (різниця між тією більш вигідною ціною за якою комісіонер реалізує товар нерезиденту та ціною, визначеною комітентом у п. 4. 2. Договору) буде утримуватись комісіонером самостійно (п. 5.5. договору комісії).

Як вбачається з матеріалів справи у зв'язку з веденням Радою Безпеки ООН ембарго стосовно Ефіопії та Еритреї; поставка товару на користь Міністерства Оборони Ефіопії не була та не могла бути здійснена в повному обсязі.

Відповідно до акту перевірки, що міститься в матеріалах справи, загальна сума, від реалізації товару за договором комісії складала 6615500 доларів США. Сума в розмірі 4890000,01 дол. США була перерахована комісіонером на рахунок комітента, а сума в розмірі 1725499,99 грн, що є різницею між ціною комітента та тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер продав товар, була утримана комісіонером у якості комісійної винагороди відповідно до положень договору комісії N USE-ХХ7.

Відповідно до ст. 408 ЦК України (1540-06) комісіонер вправі утримувати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього за рахунок комітента.

Так як грошові кошти (родові речі) не надходили на рахунок позивача, а надійшли відразу на рахунок ДК "YYY", то при утриманні комісіонером комісійної винагороди за договором комісії N USE-ХХ7, право власності на валютні кошти в сумі 1725499,99 дол. США (комісійну винагороду) від позивача до ДК "YYY" не переходило.

Таким чином, утримання комісіонером комісійної винагороди в розмірі 1725499,99 дол. США не є валютною операцією в розумінні п. 2 ст. 1 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

Відповідно до п.п. 2 п. 3, п. 6 Інструкції Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" (v0204500-96) , затвердженою Постановою Правління НБ України від 2 серпня 1996 року N 204, безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів за платіжними документами з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Як вбачається з матеріалів справи розрахунків платіжними дорученнями шляхом перерахування валютних коштів від позивача до ДК "YYY" не відбувалось.

Таким чином, суд вважає що утримання комісіонером комісійної винагороди в розмірі 1725499,99 дол. США не є валютною операцією відповідно до ст. 1 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

Утримання комісіонером комісійної винагороди є виконанням зобов'язання комітента перед комісіонером щодо комісійної винагороди, яке не здійснювалось шляхом розрахунків та за допомогою платіжних документів.

Зважаючи на все зазначене вище, та виходячи з того, що сторони, на підставі ст. 408 ЦК України (1540-06) , не передбачили платежів щодо комісійної винагороди за договором комісії, між сторонами не відбувалось використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, а тому у комітента та комісіонера не виникло потреби у придбанні індивідуальної ліцензії НБУ ("г" п. 4 ст. 5 Декрету KM України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) ) при утриманні комісіонером комісійної винагороди.