Спір про визнання недійсними рішень органу ДПІ та визнання інкасового доручення таким, що не підлягає виконанню - Матеріали постанови 01/278

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від ХХ.11.2000 позов ЗАТ "ХХХ" був задоволений частково у вигляді визнання недійсним рішення ДПІ у Ж-му районі м. Києва N ХХХХ-04 від ХХ.09.2000 р. в частині застосування фінансової санкції шляхом донарахування і стягнення пені в сумі 1197,18 грн. і фінансової санкції в сумі 5086,80 грн. на донараховану суму ПДВ; визнання недійсним рішення ДПІ у Ж-му районі м. Києва N ХХ-04 від ХХ.09.2000 р. в частині застосування фінансової санкції шляхом донарахування і стягнення пені в сумі 1459,91 грн. і фінансової санкції в сумі 1137,00 грн. на донараховану суму податку на прибуток; визнання таким, що не підлягає виконанню інкасового доручення ДПІ у Ж-му районі м. Києва N ХХ9 від ХХ.10.2000 року.

ЗАТ "ХХХ" звернулося з заявою про перевірку в порядку нагляду рішення Арбітражного суду м. Києва від ХХ.11.2000 р. у справі N 000, в якій просить дане судове рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. Заява про перевірку в порядку нагляду мотивована тим, що дане судове рішення не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм чинного законодавства про оподаткування.

Перевіркою матеріалів справи встановлено:

ДПІ у Ж-му районі м. Києва були прийняті рішення Києва N ХХХХ-04 від ХХ.09.2000 р. та N ХХ-04 від ХХ.09.2000 р., що оспорюються позивачем.

Згідно рішення N ХХХХ-04 від ХХ.09.2000 р. з позивача підлягали стягненню донарахований податок на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 2543,40 грн., пеня у розмірі 1197,18 грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 5086,80 грн. (двократний розмір). Згідно рішення N ХХ-04 від ХХ.09.2000 р. з позивача підлягали стягненню донарахований податок на прибуток у сумі 3790 грн., пеня у розмірі 1459,91 грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 1137 грн.

Дані рішення відповідача були прийняті останнім на підставі акту перевірки від ХХ.08.2000 року N ХХ3, в якому зазначено, що позивач безпідставно відніс в 1999 році до складу валових витрат витрати, пов'язані з оплатою приватному підприємству "YYY" послуг (розміщення реклами в засобах масової інформації) і у зв'язку з чим безпідставно відніс до податкового кредиту суми ПДВ, які входили до складу вартості послуг ЗАТ "ХХХ" мало господарські правовідносини з Приватним підприємством (далі - ПП) "YYY", пов'язані з необхідністю розміщення реклами в засобах масової інформації.

ПП "YYY" виставило позивачеві рахунок N ХХ4 від ХХ.03.99 р. на суму 15260,40 грн. в тому числі ПДВ (2543,40 грн.) за рекламу в ЗМІ.

Позивач сплатив вказану у зазначеному вище рахунку суму ПП "YYY" платіжним дорученням N ХХ44 від ХХ.03.99 р. В цю суму були включена вартість реклами та ПДВ. ПП "YYY" виписало позивачеві податкову накладну N ХХ8 від ХХ.03.99 р.

ПП "YYY" було зареєстровано як платник ПДВ і на підставі оригіналу податкової накладної N ХХ8 від ХХ.03.99 р. позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ(2543,40 грн.).

До заяви про перевірку в порядку нагляду позивач додав Акт прийому робіт (датований квітнем 1999 року), складений між позивачем та ПП "YYY", в якому зазначено, останнє виконало для позивача усі замовлені позивачем роботи якісно та в строк, а позивач розрахувався з ПП "YYY" у повному обсязі. Відносно даного акту прийому робіт позивач як в позовній заяві, так і в заяві про перевірку в порядку нагляду зазначає про допущення позивачем помилки при його складанні. В підтвердження фактичного виконання приватним підприємством "YYY" робіт для позивача, останній надав копію сторінки газети "ААА", на якій опублікована реклама клієнтів позивача, розміщення якої замовляв позивач у ПП "YYY".

Вищевикладене свідчить про те, що у позивача, з урахуванням зазначених документів та доказів (рахунок-фактура, податкова накладна тощо) були підстави для віднесення витрат, пов'язаних з оплатою виконаних приватним підприємством "YYY" робіт щодо розміщення замовленої позивачем реклами, до валових витрат.

За таких обставин, у разі наявності у позивача виписаної приватним підприємством "YYY" податкової накладної та доказів здійснення позивачем оплати за отриману ним послугу (розміщення реклами у засобах ЗМІ), позивач правомірно, у відповідності до статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , відніс до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені приватному підприємству "YYY" у складі вартості робіт.

Враховуючи викладене, підстави для донарахування (стягнення) відповідачем позивачеві податку на прибуток, ПДВ, пені та застосування фінансових санкцій не вбачаються. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки та рішеннях відповідача, що оспорюються позивачем, є безпідставними, оскільки суперечать наданим позивачем доказам - первинним бухгалтерським документам, що підтверджують отримання позивачем від ПП "YYY" послуг з розміщення реклами.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 106, 108 АПК України (1798-12) , -

Постановив:

Рішення Арбітражного суду м. Києва від ХХ.11.2000 у справі N 000 змінити, виклавши його резолютивну частину наступного змісту. "Позов задовольнити.

Визнати недійсними рішення ДПІ у Ж-му районі м. Києва N ХХХХ-04 від ХХ.09.2000 р. та рішення ДПІ у Ж-му районі міста Києва N ХХ-04 від ХХ.09.2000 р.

Визнати таким, що не підлягає виконанню інкасове доручення ДПІ у Ж-му районі м. Києва від ХХ.10.2000 року N ХХ9.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ж-му районі м. Києва на користь Закритого акціонерного товариства "ХХХ" 85 грн. державного мита. Видати наказ.

про перевірку рішення в порядку нагляду