Спір про визнання недійсним рішення органів ДПІ та визнання таким, що не підлягає виконанню інкасове доручення - Матеріали рішення 01/072

про визнання недійсним рішення №1 від ХХ.ХХ.2000р. та визнання таким, що не підлягає виконанню інкасове доручення (розпорядження) № 8 від ХХ.ХХ.2000р.

Представники:

Від позивача Присутні

Від відповідача Присутні

Обставини справи:

СП "ХХХ" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Т-ному районі м. Києва про визнання недійсним рішення №1 від ХХ.ХХ.2000р. (позовна заява) та визнання таким, що не підлягає виконанню інкасове доручення (розпорядження) №8 від ХХ.ХХ.2000р. (доповнення до позовної заяви).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновок відповідача про порушення позивачем законодавства про оподаткування не відповідає обставинам справи та не грунтується на законі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність позовних вимог та на те, що ПП "УУУ" зареєстроівано як платник ПДВ лише ХХ.ХХ.98р. (відзив на позовну заяву).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши поясненя представників сторін, суд встановив:

Рішенням заступника начальника ДПІ у Т-ному районі М.Києва від ХХ.ХХ.2000р. до позивача застосовані фінансові санкції за порушення законодавства про оподаткування.

Оскаржуване рішення винесене на підставі акту про результати додаткової перевірки СП "ХХХ" з питання дотримання вимог законодавства України при відображенні в обліку господарських операцій по взаєморозрахунках з ПП "УУУ" №2 від ХХ.ХХ.2000 ДПІ у Т-ному р-ні М.Києва.

Підстави для нарахування недоїмки по ПДВ в сумі 3553. 33 грн та фінсанкцій по ПДВ в сумі 3553, 33 грн., викладені в акті перевірки співпадають з підставами, викладеними у відзиві на позовну заяву. Пеня у сумі 1869, 05 грн. нарахована згідно "довідково", що не є рішенням ДПІ.

На підставі вищезазначеного рішення були виставлено інкасове доручення (розпорядження) № 8 від ХХ.ХХ.2000р.

Однак, з висновками, викладеними ДПІ у Т-ному р-ні м Києва в акті перевірки, суд не може погодитись з наступних підстав:

1. Закон дає повний і вичерпний перелік всіх обов`язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

2. Згідно до п. 7.4.5 ЗУ Про ПДВ (168/97-ВР) , не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.

Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової накладної.а також міри відповідальності в разі її відсутності. Тобто, згідно вищезазначеного Закону (168/97-ВР) , на податковий кредит не можна розраховувати лише в одному випадку - взагалі за відсутності податкової накладної.

3. Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) не передбачено для платника податку та не надано йому права вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів, тощо).

4. Закон України "Про ПДВ" (168/97-ВР) не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.

5. Закон України " Про державну податкову службу в Україні " (509-12) не містить в собі повноважень податкових органів, які б дозволяли б останнім вважати недійсними податкові накладні.

6. Згідно з п. 7.4.1 ЗУ Про "ПДВ" (168/97-ВР) , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

7. П. 7.5 цього Закону (168/97-ВР) визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

А) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

Б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. 7.2.6 Закону України Про "ПДВ" (168/97-ВР) податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу, тобто у необмежений законом строк. Віднесення сум податку проводилось на підставі податкової накладної № 4 від ХХ.ХХ.98 на суму 21320 грн. (в т.ч. ПДВ-3553, 33 грн.) ( ПП "УУУ": зареєстровано як платник ПДВ ХХ.ХХ.98 (стор.2 акту перевірки: відзив на позовну заяву, відповідь ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва від ХХ.ХХ.2000р.). Тобто на дату виписки даної податкової накладної підприємство не було зареєстровано як платник ПДВ.

Податкова інспекція документально не довела, що позивач не здійснив сплату ПДВ (банківська виписка залучена до матеріалів справи).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Однак, згідно п. 2.14 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) відповідальність за несвоєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи (тобто особи з боку контрагента СП "УУУ", а не позивача).

Також, приймаючи оспорюване рішення, податкова інспекція не врахувала, що юридична відповідальність особи, в т. ч. юридичної, має індивідуальний характер, а відтак, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник, а не особа, яка вступила з ним в договірні правовідносини і не порушила при цьому норми закону.

Відповідно до частини 2 п. 7.4.5. вищевказаного Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , фінансові санкції застосовуються до платника податку у випадку, коли на момент перевірки буде встановлена необґрунтованість сум, віднесених до податкового кредиту податковими накладними.

Враховуючи те, що позивач на момент віднесення сум ПДВ до податкового кредиту і на момент здійснення перевірки мав податкову накладну, суд вважає, що позивач не вчинив ніяких дій спрямованих на заниження податків, а тому фінансові санкції у відношенні нього застосуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, оспорюване рішення ДПІ у Т-ному районі м. Києва в частині застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 3553, 33 грн. є таким, що не відповідає вимогам законодавства про оподаткування.

За таких обставин рішення ДПІ у Т-ному р-ні М.Києва №1 від ХХ.ХХ.2000р. підлягає визнанню недійсним в частині застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 3553,ЗЗгрн.

Інкасове доручення (розпорядження) №8 від ХХ.ХХ.2000 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в сумі 5422, 38 грн.

Витрати по сплаті держмита підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 42, 50 грн.

Забезпечення позову підлягає скасуванню. Ухвала від ХХ.ХХ.2001 підлягає визнанню такою, що втратила чинність.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 68, 82-85 АПК України (1798-12) , -

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Т-ному р-ні М.Києва № 1 від ХХ.ХХ.2000р. по відношенню до Спільного підприємства "ХХХ" в частині застосування фінансових санкцій по податку на додану вартість в сумі 3 553. 33 грн.

Визнати інкасове доручення (розпорядження) № 8 від ХХ.ХХ.2000 таким, що не підлягає виконанню в сумі 5 422, 38 грн.

Стягнути з рахунку Державної податкової інспекції у Т-ному р-ні М.Києва на користь Спільного підприємства "ХХХ" 42, 50 грн. витрат по сплаті держмита.