Судова палата у господарських справах Верховного Суду 

України у складі:

головуючого               Шицького І.Б.,

суддів:                   Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., 

                          Колесника П.І., Новікової Т.О., 

                          Черногуза Ф.Ф.,

за участі представника

позивача –                Василенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонського морського торговельного порту на постанову Вищого господарського суду України від 10 квітня 2007 року у справі №7/26322 за позовом Херсонського морського торговельного порту до компанії "Альгемайне Бетайлігунгсфервальтунгс-унд Хандельс ГмбХ" про визнання недійсним договору,

У листопаді 2006 року Херсонський морський торговельний порт пред’явив позов до компанії "Альгемайне Бетайлігунгсфервальтунгс-унд Хандельс ГмбХ" про визнання недійсним укладеного між ними 28 червня 2006 року договору бербоут-чартера №8ТХ фрахтування на певний час неспорядженого і неукомплектованого екіпажем судна "Кілія".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13 листопада 2006 року в прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року вказану ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 квітня 2007 року постанову апеляційного господарського суду скасовано, ухвалу місцевого господарського суду залишено в силі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 31 травня 2007 року за касаційною скаргою Херсонського морського торговельного порту порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі ухвалу місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України виходив із того, що відповідач є іноземним підприємством і не має на території України філій, представництв чи інших відособлених підрозділів. Крім того, відповідно до умов пункту 26.2 спірного договору сторони узгодили, що будь-який спір, який виник по даному чартеру, належить розглядати трьома арбітрами в Нью-Йорку.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Стаття 124 Господарського процесуального кодексу України визначає компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, в якій зокрема вказано, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: місцезнаходження філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спору) суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом зокрема у випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача.

Як вбачається з наявної у матеріалах справах копії листа Міністерства економіки України від 1 грудня 2006 року за №135-25/1884 представництво компанії "Альгемайне Бетайлігунгсфервальтунгс-унд Хандельс ГмбХ" зареєстровано в Україні 25 грудня 2000 року №ПІ-2691. Вказана реєстрація є безстроковою і на даний час не скасована (а.с. 37).

Судами було встановлено, що договір бербоут-чартера №8ТХ від 28 червня 2006 року, який є предметом спору, складається з двох частин: боксової та текстової (а.с. 10-14).

У статті 26 "Право і арбітраж" другої (текстової) частини спірного договору було передбачено декілька варіантів розгляду спорів, що виникають з цього договору або у зв’язку з його виконанням.

Зі змісту вказаної угоди вбачається, що сторони погодилися на застосування саме пункту 26.1 договору, в якому вказано, що спори та протиріччя, які можуть виникнути щодо цього чартеру, вирішуються в судовому порядку.

За таких обставин Запорізький апеляційний господарський суд зробив правильний висновок про те, що з урахуванням чинного національного законодавства такі спори можуть розглядатися судами України.

Враховуючи викладене, у Вищого господарського суду України не було визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) підстав для скасування законної й обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду, у зв’язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статей 125, 129 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. Отже наведений у статті - 111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для залишення в силі Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року.

Керуючись статтями - 111-17-- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Херсонського морського торговельного порту задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs548931) від 10 квітня 2007 року скасувати, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.