За позовом ТОВ "ХХХ"

До Н-ська регіональна митниця

Про повернення ПДВ в сумі 20873 грн. 57 коп.

Представники:

Від позивача присутні

Від відповідача присутні

Рішення винесене ХХ.ХХ.2000 р. після оголошеної перерви (ст. 77 АПК України (1798-12) ).

Обставини справи:

На розгляд Арбітражного суду передані вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути ПДВ в сумі 20873 грн. 57 коп. (за уточненим розрахунком позивача).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , а також Законом "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено звільнення від ПДВ при ввезенні товарів на митну територію України для підприємств, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Матеріалами справи встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" з ХХ.ХХ. 2000 року перейшло на спрощену систему оподаткування за ставкою 10%, що підтверджується Свідоцтвом № 0 від ХХ.ХХ. 2000 року, виданого Н-ською районною податковою інспекцією м. Києва.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 та п. 3.1.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платниками податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, а об'єктом оподаткування є ввезення (пересилання) товарів на митну територію України.

Таким чином, є безспірним той факт, що позивач повинен сплачувати податок на додану вартість, та про відсутність у нього пільг щодо звільнення від оподаткування ПДВ.

Як передбачає п. 10.2 ст. 10 вищеназваною закону, контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи. З цього слід зробити висновок, що, як для податкової інспекції, так і для митних органів при контролі за сплатою ПДВ норми податкового законодавства є єдині.

За таких обставин дія Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) розповсюджується і на взаємовідносини між позивачем і відповідачем.

Відповідно до свідоцтва № 0, виданого Н-ською ДПІ м. Києва, позивач є платником єдиного податку.

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (746/99) ст. 6 даного Указу передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок у розмірі 10 відсотків не є платником ряду податків, в тому числі податку на додану вартість.

Ця мотивація закону говорить про те, що в склад єдиного податку входить і сплата ПДВ при митному оформленні товарів, за виключенням мита та митних зборів.

ХХ.ХХ. 2000 року ТОВ "ХХХ" внаслідок відмови розмитнити ввезені товари задекларовані за вантажною митною декларацією № 7 і № 8, перерахувала на рахунок № 00000 в АППБ "ТТТ" м. Києва суми ПДВ 10435 грн. 63 коп. і 10500 грн. Вказані суми перераховані платіжними дорученнями № 1 від ХХ.ХХ.2000 р. і № 3 від ХХ.ХХ.2000 р.

Враховуючи, що ці суми перераховані позивачем безпідставно (в частині ПДВ на імпорт) позов обгрунтований і підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 49, 82-84 АПК України (1798-12) , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Н-ську регіональну митницю повернути ТОВ "ХХХ" ПДВ в сумі 20873 грн. 57 коп.

Стягнути з рахунку Н-ської регіональної митниці на користь ТОВ "ХХХ" 208 грн. 74 коп. держмита.

Видати наказ.