За позовом ДП " ХХХ " , м.Київ

До Івано-Франківської митниці

Представники

Від позивача : Присутні

Від відповідача : Присутні

Суть справи:

Заявлено позов про визнання недійсним наказів відповідача № У від ХХ.ХХ.99р. та № У від ХХ.ХХ.99 . та про визнання такими, що не підлягають виконанню платіжних вимог № УУ та № УУ від ХХ.ХХ.99р. та ХХ.ХХ.99р.

Відповідач проти позиву заперечує, посилаючись на те, що розмитнення обладнання, закупленого відповідачем, було проведене неправильно, що було виявлено в ході додаткової перевірки. Наскільки ввезене обладнання за заключенням Державної митної служби України та Карпатської регіональної митниці є спецавтотранспортом, то мито повинно сплачуватись в розмірі 20% від вартості обладнання, а тому відповідач вважає, що правильно видав наказ та в відповідності з Законом " Про Єдиний митний тариф" (2097-12) провів безакцептне списання коштів з рахунку споживача, однаково правильно застосував пеню.

Ознайомившись з матеріалами справи та вислухавши представників сторін, заст. голови суду встановив, що позивач за договором комісії з підприємством "УУУ" закупив за кордоном нафтопромислове обладнання, розмитнення та декларування якого проводило ТзОВ "ZZZ", м. Н-ськ. Позивач сплатив мито, яке було вказано в графі 47 ВМД, а також сплатив за послуги ТзОВ "ZZZ" як сторона по зовнішньо-економічному контракту. В ході перевірки відповідачем на митниці в місці розмитнення обладнання було встановлено невідповідність субпозиції, вказаній в вантажно-митній декларації фактичному призначенню і субпозиції обладнання, яке закуплене за кордоном. Відповідно до листа Державної митної служби України від 25.08.98р. та листа Карпатської регіональної митниці установка підйомна "Азинмаш-37 АІ", що змонтована на автомобільному шасі КРАЗ-260 класифі- кується в товарній субпозиції 8705909000

, а тому відповідно з Законом України "Про Единий митний тариф" (2097-12) та постанови КМ України № 139 від 22.05.95р. "Про зміни ставок ввізного мита на товари, яких достатньо виробляється в Україні" (139-95-п) позивачем повинно бути сплачене мито в розмірі 20% від вартості ввезеного автотранспорту, а не 2 %, так як ввезений спецавтотранспорт був задекларований як підйомна установка. Позивач не подав суду ніяких заперечень стосовно неправильного визначення відповідачем субпозиції спірного обладнання. Поскільки позивач являється стороною по зовнішньо-економічному контракту, то він і повинен сплатити недобір мита в сумі 89052грн. в відповідності з Законом України "Про Единий митний тариф" (2097-12) і в свою чергу має право в порядку регресу стягнути цю суму з вантажоодержувача підприємства "УУУ".

Стосовно наказу на стягнення пені, та суд не вважає, що він прийнятий на законних підставах, виходячи з того, що відповідач знав про неправильне визначення субпозиції ще в серпні 1998 р., проте накази про стягнення мита та пені виставлено до виконання тільки 21 та 30.06.99р.

На підставі сказаного і в відповідності зі ст.124 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.25 Закону України "Про Единий митний тариф" (2097-12) Постановою Кабінету Міністрів України № 139 від 22.05.95р. "Про зміни ставок ввізного мита на товари, яких достатньо виробляється на Україні" (139-95-п) , керуючись ст. ст. 49,82-84 АПК України (1798-12) , заст. голови суду,-

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним наказ Івано-Франківської митниці № У від ХХ.ХХ.99р. про стягнення 64295грн. 72коп. пені з позивача та визнати такою, що не підлягає виконанню платіжна вимога № УУ від ХХ.ХХ.99р. на суму 64295грн. 72коп.

Стягнути з відповідача на користь позивача 340грн. держмита, видати наказ позивачу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Копію рішення направити банку, який обслуговує позивача.