Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

За позовом: ВАТ "ХХХ"

До: ДПІ у Н-ському р-ні м. Києва

Про: визнання недійсним рішення від ХХ.ХХ.99 р.

Представники

Від позивача: Присутні

Від відповідача: Присутні

Обставини справи: Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання рішення ДПІ у Н-ському р-ні м. Києва №0 від ХХ.ХХ.99 р. та про визнання такими, що не підлягають виконанню інкасові доручення №1 , №2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення протирічить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач у відповіді на позовну заяву проти позову заперечує. Рішення прийняте ХХ.ХХ.99 р.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

ХХ.ХХ.99 р. ДПІ у Н-ському р-ні м. Києва було прийняте рішення, згідно якого до позивача були застосовані фінансові санкції по податку на прибуток у розмірі 4419 грн.

Зазначене рішення було прийняте на підставі акту перевірки № 00 від ХХ.ХХ.99 р. в якому зазначено, що позивачеві донараховано податок на репатріацію доходу нерезидента у сумі 14730 грн. та пеня у сумі 17786 грн., також донарахована сума внесків на фінансування дорожнього господарства розмірі 3348500 грн. та пеня 120026 грн. всього на загальну суму 501042 грн.

На підставі вищезазначеного рішення № 0 на р/р позивача відповідачем були виставлені інкасові доручення № 1 від ХХ.ХХ.99, №2 від ХХ.ХХ.99 р.

В акті перевірки зазначено, що підставою донарахування позивачеві податку на прибуток було встановлення факту порушення позивачем п. 2 , пі 3.1 ст. 13 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а саме не нараховано та не сплачено податок на репатріацію доходу нерезидента з лізінгової плати за оренду вантажних автомобілів "Рено".

Суд не може погодитись з вищезазначеними висновками з слідуючих підстав:

Позивач сплачував лізінгові платежі на користь фірми "УУУ", яка є резидентом Австрійської Республіки, як було встановлено в судовому засідані, позивач сплачував лізінгові платежі з другого півріччя 1998 р. та протягом 1999 р.

Протягом цього періоду діяли та діють такі міжнародні договори (що стосуються предмету спору). Учасником та правонаступником яких є Україна.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.09.92 р. "Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів" (2608-12) Україна є учасником цієї Конвенції (далі - Віденська конвенція).

Відповідно до ст.34 Віденської конвенції (2608-12) всі договори СРСР, які були чинними у момент правонаступництва України продовжують бути чинними по відношенню до України.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про правонаступництво України" (1543-12) Укаїна є правонаступником прав та обов'язків за міжнародними договорами СРСР.

ХХ.ХХ. 1981 р. СРСР уклав з Австрійською республікою Угоду "Про уникнення подвійного оподаткування ", яка набула чинності з 01.10.82 р. (040_010) (далі - Угода).

Відповідно до ст.ст. 2, 5 - 10, 12 Угоди доход австрійської юридичної особи (фірма "УУУ") у вигляді лізінгових платежів підлягає оподаткуванню в Австрійській Республіці.

17.03.99 р. Україна ратифікувала, укладену Урядом України та Урядом Австрійської Республіки Конвенцію "Про усунення подвійного оподаткування" (далі - Конвенція (500-14) ) .

Відповідно до ст. 7 Конвенції (500-14) , прибуток фірми "УУУ", отриманий в Україні, в тому числі, у якості лізінгових платежів оподатковується в Австрійський республіці.

Відповідно до ст. 9 Конституції України (254к/96-ВР) всі вищенаведені міжнародні договори є частиною національного законодавства України.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач не виконав умов, зазначених у п. 4.2. Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво (затверджено Наказом ДПА № 29 від 16.01 98 р., далі - Порядок (z0136-98) ) , а тому доход фірми "УУУ" підлягає оподаткуванню, а відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР ) позивач повинен був утримати суми податку нерезидента при перерахуванні лізингових платежів, оскільки:

По-перше, зазначений порядок застосовується до тих нерезидентів, що проводять діяльність на території Україні через постійні представництва, а фірма "УУУ" постійного представництва на території України не має.

По-друге п. 4.2. зазначеного Порядку (z0136-98) встановлює вимоги щодо нерезидента, які (вимоги) не містяться у вищезазначених міжнародних договорах. А отже є такими, що суперечать міжнародним договорам.

За таких обставин, суд вважає , що оспорюване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України і тому підлягає визнанню недійсним.

Відносно позивної вимоги щодо визнання інкасових доручень такими. Що не підлягають виконанню суд встановив:

інкасове доручення №1 від ХХ.ХХ.99 р. на суму 153376 грн., призначення платежу 30% штрафні санкції.

інкасове доручення №2 від ХХ.ХХ.99 р. на суму 22761 Враховуючи те, що оспорюване рішення на підставі якого було виставлено інкасові доручення було прийняте лише в частині стягнення інкасових санкцій і не передбачає стягнення на утримання дорожнього господарства., суд вважає згадані інкасові доручення такими , які виставлені відповідачем безпідставно.

За таких обставин. Суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Ст.ст. 33, 49, 77, 82-85 АПК України (1798-12) ,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва №0 від ХХ.ХХ.99 р.

Інкасові доручення №1, №2 визнати такими, що не підлягають виконанню.

Стягнути з ДПІ у Н-ському районі м. Києва на користь ВАТ "ХХХ" 85 грн. державного мита.

Видати наказ.