Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.

суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І. та Щотки С.О.,

за участю представників ТОВ "Ельдорадо-Дн" – Куликова І.А. та ТОВ "Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя" – Бакум Г.О.,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Ельдорадо-Дн" на постанову Вищого господарського суду України від 10 січня 2007 року № 34/166-06(6/114) у справі за позовом ТОВ "Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя" до ТОВ "Ельдорадо-Дн" (третя особа – Дніпропетровське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України") про розірвання укладеного між сторонами договору оперативного лізингу приміщень від 1 грудня 2001 року № 1/2001-Л,

У березні 2006 року ТОВ "Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя" подало до господарського суду Дніпропетровської області позов до ТОВ "Ельдорадо-Дн" (третя особа – Дніпропетровське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України") про розірвання укладеного між сторонами договору оперативного лізингу приміщень від 1 грудня 2001 року № 1/2001-Л. У подальшому позивач доповнив позов вимогою про виселення відповідача з приміщень магазину непродовольчих товарів на пл. Островського Миколи, буд. 1 у м. Дніпропетровську. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без згоди позивача передав у суборенду частину орендованого приміщення Дніпропетровському обласному управлінню ВАТ "Державний ощадний банк України", що є порушенням п.п. 3.3.4 договору та п. 2 ч.1 ст. 783 ЦК України (т. 1, а.с. 2-4, 114-115).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2006 року позов ТОВ "Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя" до ТОВ "Ельдорадо-Дн" (третя особа – Дніпропетровське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України") задоволено. Розірвано укладений між сторонами договір оперативного лізингу приміщень від 1 грудня 2001 року № 1/2001-Л. Виселено відповідача з приміщень магазину непродовольчих товарів на пл. Островського Миколи, буд. 1 у м. Дніпропетровську.

Рішення мотивовано тим, що у порушення вимог п. 2 ч.1 ст. 783 ЦК України відповідач передав у суборенду частину орендованого приміщення Дніпропетровському обласному управлінню ВАТ "Державний ощадний банк України". 23 березня 2006 року позивач надсилав відповідачеві пропозицію про розірвання договору з вимогою звільнити приміщення, однак той не надав відповіді (т. 2, а.с. 29-35).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачем порушено передбачений ст. 188 ГК України порядок розірвання договорів (т. 2, а.с. 87-89).

Постановою Вищого господарського суду України від 10 січня 2007 року № 34/166-06(6/114) постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2006 року залишено без змін. Постанова обґрунтована тим, що право позивача на звернення до суду за вирішенням цього спору не може бути обмежено передбаченим ст. 188 ГК України порядком вирішення такого спору (т. 2, а.с. 117-120).

Ухвалою Верховного Суду України від 5 квітня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 10 січня 2007 року № 34/166-06(6/114) за касаційною скаргою ТОВ "Ельдорадо-Дн", де поставлено питання про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду України та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах (т. 3, а.с. 13).

Заслухавши доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 1 грудня 2001 року між ТТЗТ "Югтранссторой" та ТОВ "Ельдорадо-Дн" (відповідач) було укладено договір № 1/2001-Л оперативного лізингу нежитлових приміщень (загальною площею 670 кв.м), розташованих у м. Дніпропетровську, пл. Островського, 1.

Згідно з п. 1.2 договору від 1 грудня 2001 року № 1/2001-Л строк дії даного договору встановлений до 30 листопада 2006 року.

21 вересня 2004 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, за реєстром № 2-6976, АТЗТ "Югтрансстрой" продав вказане приміщення позивачу, який є власником спірного приміщення, що не оспорюється сторонами.

1 жовтня 2004 року між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода № 2 до договору від 1 грудня 2001 року № 1/2001-Л оперативного лізингу нежитлових приміщень.

Згідно з п. 6 додаткової угоди від 1 жовтня 2004 року № 2 до спірного договору лізингоотримувач має право лише за письмовою згодою лізингодавця здавати об’єкт лізингу в тимчасове користування третім особам.

1 серпня 2005 року ТОВ "Ельдорадо-Дн" (орендар) уклав договір суборенди частини нежитлового приміщення площею 3,6 кв.м, орендованого ним у позивача, з Дніпропетровським обласним управлінням ВАТ "Державний ощадний банк України".

Строк дії договору суборенди встановлено до 30 червня 2006 року.

Вважаючи, що укладанням договору суборенди відповідач порушив умови договору № 1/2001-Л та права позивача як власника майна, передавши май­но без його дозволу у користування іншій особі, ТОВ "Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя" звернулося з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення на підставі п. 2 ст. 783 ЦК України.

При розгляді справи Вищий господарський суд України не взяв до уваги положення Конституції України (254к/96-ВР) та не застосував низку норм ЦК України (435-15) .

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було укладено спірний договір оренди нежитлового приміщення для розміщення у ньому та функціонування магазину електропобутових приладів і комп’ютерної техніки.

При цьому, для покращення своєї діяльності та з урахуванням інтересів споживачів відповідач передав невелику частину приміщення (3, 6 кв.м) у суборенду Дніпропетровському обласному управлінню ВАТ "Державний ощадний банк України" для розміщення територіально відокремленого безбалансового відділення банку, в якому функціонуватиме пункт обміну валют.

Частиною 7 статті 41 Конституції України встановлено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Статтею 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п’ятою цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Позивач всупереч інтересам споживачів та відповідача, подаючи до суду позов про розірвання укладеного між сторонами договору оперативного лізингу приміщень від 1 грудня 2001 року № 1/2001-Л та виселення відповідача з цих приміщень, зловживав своїм правом орендодавця.

У відповідності з ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин другої-п’ятої статті 13 цього Кодексу, що не було зроблено судовими інстанціями при розгляді цієї справи.

Неправильно застосувавши норми права, суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року. При цьому мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції слід вважати викладеною в редакції постанови Верховного Суду України.

Верховний Суд України в силу положень ст. ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і ст. ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений в ст. 111-18 ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями - 111-17-- 111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ТОВ "Ельдорадо-Дн" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 10 січня 2007 року № 34/166-06(6/114) (rs369563) скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.