Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.

суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І. та Щотки С.О.,

розглянувши касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українина постанову Вищого господарського суду України від 20 лютого 2007 року № 9/205-06-5910 у справі за позовом концерну "Веселка" до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17 березня 2006 року № 11-рш,

У червні 2006 року концерн "Веселка" подав до господарського суду Одеської області позов до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17 березня 2006 року № 11-рш. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно визнано, що для суб’єктів підприємницької діяльності та підприємств, які діють на ринку "Новий", існують бар’єри для укладання договорів на постачання електричної енергії та вони повинні двічі сплачувати за спожиту електричну енергію (т. 1, а.с. 2-6).

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 липня 2006 року позов концерну "Веселка" до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено. Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17 березня 2006 року № 11-рш (т. 1, а.с. 239-245).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року вищевказане рішення суду залишено без змін (т. 1, а.с. 294-298).

Постановою Вищого господарського суду України від 20 лютого 2007 року № 9/205-06-5910 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року залишено без змін (т. 2, а.с. 53-59).

Це рішення та постанови мотивовані тим, що відсутні підстави для визнання позивача монополістом на ринку комунальних послуг. Щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними, то до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Ухвалою Верховного Суду України від 26 квітня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20 лютого 2007 року № 9/205-06-5910 за касаційною скаргою Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, де поставлено питання про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Висновки Вищого господарського суду України зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, а тому всі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Таким чином, передбачений цією нормою строк є присічним.

Посилання судів на те, що на оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України поширюється трирічний строк позовної давності, не грунтуються на законі.

У зв’язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України від 20 лютого 2007 року № 9/205-06-5910, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року і рішення господарського суду Одеської області від 14 липня 2006 року підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід врахувати зазначене та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями - 111-17-- 111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 20 лютого 2007 року № 9/205-06-5910, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 року і рішення господарського суду Одеської області від 14 липня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Посилання судів на те, що на оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України поширюється трирічний строк позовної давності, не грунтуються на законі.