Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого                  Шицького І.Б.

суддів:                      Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., 

                             Колесника П.І., Потильчака О.І., 

                             Черногуза Ф.Ф. і Щотки С.О.,

за участю представників ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" – Булаха О.І. та Літкевича В.С.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 року № 26/142 (rs479190) у справі за позовом ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ЗАТ "Телекомінвест-Київ" про стягнення 285 120, 79 доларів США,

У березні 2006 року ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало до господарського суду м. Києва позов до ЗАТ "Телекомінвест-Київ" про стягнення 285 120, 79 доларів США. Позовні вимоги мотивовані тим, що на порушення вимог ст. 526 ЦК України відповідач має заборгованість перед позивачем за угодою № 278-ВК від 31 липня 2000 року про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 17-ОУ від 12 серпня 1998 року (а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду м. Києва від 17 серпня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі – позивач) до ЗАТ "Телекомінвест-Київ" (далі – відповідач) про стягнення 285 120, 79 доларів США (а.с. 64-65).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року вищевказане рішення суду залишено без змін (а.с. 87-89).

Постановою Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 року № 26/142 (rs479190) постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року залишено без змін (а.с. 125-127).

Це рішення та постанови мотивовані тим, що позивач скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів, звернувши стягнення на заставлене майно. Крім того, ним пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 березня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 року № 26/142 (rs479190) за касаційною скаргою ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", де поставлено питання про скасування цієї постанови, постанови Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року і рішення господарського суду м. Києва від 17 серпня 2006 року та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах (а.с. 186).

Заслухавши доповідача, представників ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки Вищого господарського суду України зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, а тому всі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Як встановлено судами, 31 липня 2000 року сторони уклали угоду № 278-ВК про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 17-ОУ від 12 серпня 1998 року, за яким відповідач визнав і підтвердив свій борг перед позивачем у розмірі 370 324, 46 доларів США та зобов'язався його погасити у повному обсязі в строк до 5 грудня 2001 року (а.с. 4-10).

У подальшому, 20 грудня 2002 року та 31 березня 2003 року сторони укладали додаткові угоди № 1 і № 2 до угоди № 278-ВК (а.с. 12, 14).

На забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 17-ОУ від 12 серпня 1998 року сторони уклали договори застави № 14-к від 12 серпня 1998 року, № 459 від 22 лютого 1999 року та додаткову угоду № 1 до нього від 23 липня 2001 року (а.с. 36-49).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчі написи № 3496 від 25 грудня 2001 року та № 849 від 28 березня 2002 року, на підставі яких звернено стягнення на майно відповідача, що було предметом застави згідно з договорами застави № 14-к від 12 серпня 1998 року та № 459 від 22 лютого 1999 року (а.с. 59-62).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що позивач скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів, звернувши стягнення на заставлене майно.

Проте, такі висновки суперечать положенням ст. 546 ЦК України щодо того, що зобов'язання може забезпечуватись заставою, ст. 593 ЦК України стосовно випадків припинення права застави, зокрема, застава припиняється реалізацією предмета застави, та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про заставу", відповідно до якої заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання. Тобто, таке виконання може відбутися за рішенням суду способом стягнення коштів з боржника, а не за рахунок заставленого майна, що автоматично припинить звернення стягнення на заставлене майно.

Крім того, суди вказали, що позивач пропустив строк позовної давності.

Разом з тим, суди не взяли до уваги, що згідно з п. 8.1 угода від 31 липня 2000 року № 278-ВК про реструктуризацію боргу залишається чинною до повної сплати відповідачем заборгованості по боргу (а.с. 9).

У відповідності з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судами не було враховано, що 20 грудня 2002 року та 31 березня 2003 року сторони укладали додаткові угоди № 1 і № 2 до угоди № 278-ВК.

У зв'язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 року № 26/142 (rs479190) , постанова Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року і рішення господарського суду м. Києва від 17 серпня 2006 року підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід врахувати зазначене, правильно обчислити строк позовної давності та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями - 111-17-- 111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 7 лютого 2007 року № 26/142 (rs479190) , постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року і рішення господарського суду м. Києва від 17 серпня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Висновки суду суперечать положенням ст. 546 ЦК України стосовно того, що зобов'язання може забезпечуватись заставою, ст. 593 ЦК України стосовно випадків припинення права застави, зокрема, застава припиняється реалізацією предмета застави, та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про заставу", відповідно до якої заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання.