П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2007 м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Шицького І.Б.,
суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.І., Новікової Т.О.,
Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,
за участі
представників:
позивача – Веремчука В.Є., Веремчук М.А.,
відповідача – Москальонова В.Ю., Муратіді Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
військової частини 59131 (відділ капітального будівництва
Чорноморського флоту Російської Федерації) Міністерства оборони
Російської Федерації на постанову Вищого господарського суду
України від 12 квітня 2005 року у справі
№20-6/294-7/732-2/103-5/353 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю “Юреко” до військової частини 59131 (відділ
капітального будівництва Чорноморського флоту Російської
Федерації) Міністерства оборони Російської Федерації про
спонукання до виконання договірних зобов’язань,
в с т а н о в и л а:
У липні 2000 року мале приватне підприємство “Юреко”
(правонаступником якого є товариство з обмеженою
відповідальністю “Юреко“ звернулося до господарського суду з
позовом до військової частини 59131 (відділ капітального
будівництва Чорноморського флоту Російської Федерації) про
виконання зобов’язання в натурі за договором про сумісну
діяльність по організації інвестування будівництва житлового
будинку.
Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та
просив суд стягнути з військової частини 59131 (відділ
капітального будівництва Чорноморського флоту Російської
Федерації) 11 346 836 грн. 59 коп. ринкової вартості майна, яке
є часткою позивача в спільному майні, та зобов’язати відповідача
підписати акт прийому-передачі на трикімнатну квартиру №49 по
вулиці Шостака, 5 у місті Севастополі.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 29 листопада
2004 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 10 січня 2005 року, позов
задоволено. На користь товариства з обмеженою відповідальністю
“Юреко” з військової частини 59131 (відділ капітального
будівництва Чорноморського флоту Російської Федерації) стягнуто
11 346 836 грн. 59 коп. ринкової вартості спірного майна та
зобов’язано останню підписати акт прийому-передачі на
вищезазначену трикімнатну квартиру.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 квітня 2005
року вказані судові рішення залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 березня
2007 року за касаційною скаргою військової частини 59131
Міністерства оборони Російської Федерації порушено провадження з
перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого
господарського суду України.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану
постанову з підстав її невідповідності положенням Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, рішенням Верховного Суду України з
питань застосування норм матеріального права, міжнародним
договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України, різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону у аналогічних справах,
порушення судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та
перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Севастополя
від 29 листопада 2004 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 10 січня 2005 року, Вищий
господарський суд України виходив із того, що спірні відносини
виникли у зв’язку з договорами про сумісну діяльність з
організації інвестування будівництва житлових будинків для
військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації,
які були укладені військовою частиною 59131 (відділ капітального
будівництва Чорноморського флоту Російської Федерації) в
інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації та малим
приватним підприємством “Юреко” (правонаступником якого є
товариство з обмеженою відповідальністю “Юреко”) у період з 1993
року по 2000 рік і саме вказана військова частина є належним
відповідачем у справі, оскільки не виконала взяті на себе
зобов’язання.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до положень статей 1, 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому
процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи і в установленому порядку набули
статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках,
передбачених законодавчими актами України, – державні та інші
органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької
діяльності.
Статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території
України визначено Угодою між Україною і Російською Федерацією
про статус і умови перебування Чорноморського флоту Російської
Федерації на території України від 28 травня 1997 року, яка
ратифікована Законом України від 24 березня 1999 року і набула
чинності 12 липня 1999 року. Відповідно до цієї Угоди з’єднання
та військові частини Чорноморського флоту Російської Федерації,
дислоковані на території України, визначено як військові
формування (стаття 2) та передбачено, що військові формування
здійснюють свою діяльність в місцях дислокації відповідно до
законодавства Російської Федерації (стаття 6).
Статтями 49, 51, 52 Цивільного кодексу Російської Федерації
передбачено, що юридичні особи діють на підставі статуту, або
установчого договору і статуту, або лише установчого договору. У
випадках, передбачених законом, юридична особа, яка не є
комерційною організацією, може діяти на підставі загального
положення про організації даного виду. Юридична особа вважається
створеною з моменту її державної реєстрації і з цього ж моменту
набуває правоздатності.
Всупереч наведених норм Закону, постановляючи рішення про
стягнення з військової частини 59131 (відділ капітального
будівництва Чорноморського флоту Російської Федерації) 11 346
836 грн. 59 коп. та зобов’язуючи її здійснити певні дії, суди не
перевірили, чи є вказана військова частина юридичною особою та
чи може вона бути відповідачем у даній справі, а якщо ні, то в
чиїх інтересах і на підставі ким наданих повноважень вона діяла
та хто буде належним відповідачем.
Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29 грудня 1976 року №11 роз’яснив,
що обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскільки зазначеним вимогам постановлені судові рішення не
відповідають, вони не можуть залишатися в силі та підлягають
скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної
оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та
обов’язки сторін, і, залежно від встановленого, правильно
застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні
правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17-111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу військової частини 59131 (відділ капітального
будівництва Чорноморського флоту Російської Федерації)
Міністерства оборони Російської Федерації задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 12 квітня 2005
року, постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 10 січня 2005 року та рішення Господарського суду міста
Севастополя від 29 листопада 2004 року скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.