3-1064к07 Про стягнення суми зобов'язань за договором на виконання робіт з реконструкції Будинку культури - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Алуштинської міської ради на постанову Вищого господарського суду України (rs638886) від 10 жовтня 2006 року у справі за позовом прокурора міста Алушти в інтересах держави в особі виконавчого комітету Алуштинської міської ради, відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "КримПроектСтрой" про стягнення 153 321, 14 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю. "КримПроектСтрой" до виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Алуштинської міської ради, відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради про стягнення 275 073, 43 грн.,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2005 року прокурор міста Алушти завернувся у господарський суд Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі виконавчого комітету Алуштинської міської ради, відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КримПроектСтрой" про стягнення 153 321, 15 грн., в тому числі 150 886, 40 грн. невикористаного авансу та 2 434, 74 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №1 від 27 січня 2004 року на виконання робіт з реконструкції Будинку культури міста Алушти.

В процесі розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 61 570, 20 грн. невикористаного авансу та 5 468, 58 грн. пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КримПроектСтрой" подало зустрічний позов до виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Алуштинської міської ради, відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради, відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради про стягнення збитків у розмірі 275 073, 43 грн., посилаючись на неналежне виконання відділом капітального будівництва Алуштинської міської ради взятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2006 року позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "КримПроектСтрой" на користь відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради 61 570, 20 грн. В частині вимог про стягнення 5 468, 58 грн. пені відмовлено. В частині вимог про стягнення 89 316, 40 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України (1798-12) . У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд керувався п.4 ст. 11 ст.ст. 525, 526 ЦК України (435-15) , п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 (1764-2001-п) , і виходив з того що заперечення відповідача про опанування коштів у серпні 2005 року виконанням робіт на суму 50 425, 20 грн. є необгрунтованими, оскільки такі роботи не були прийняті замовником, відповідач не надав документів, які підтверджують відправку Замовнику акту виконаних робіт. Крім того, на час складення відповідачем акту виконаних робіт за серпень 2005 року, він мав вже здійснити повернення не опанованої частини авансу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року рішення суду першої інстанції у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 67 038, 78 грн. відмовлено, в частині вимог про стягнення 89 316, 40 грн. - провадження у справі припинено. Зустрічний позов в частині вимог до відділу капітального будівництва Алуштинської міської ради задоволено. У задоволенні зустрічних позовних вимог до виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Алуштинської міської ради - відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що актами прийняття виконаних робіт за червень 2005 року на суму 80 438, 40 грн., за серпень 2005 року на суму 50 425, 20 грн., за жовтень 2005 року та довідкою про вартість виконаних робіт на суму 11 118 грн. підтверджено використання товариством з обмеженою відповідальністю "КримПроектСтрой" авансу. При цьому невикористану частину авансу відповідач повернув позивачу.

Щодо пені, то суд виходив з того, що умовами договору не передбачена пеня за несвоєчасне повернення авансу, тому такі вимоги відповідно до положень ст. 547 ЦК України (435-15) , є необгрунтованими.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про стягнення 227 135, 95 грн ( в тому числі пені - у розмірі 42 197, 95 грн.), суд виходив з того, що відділ капітального будівництва Алуштинської міської ради неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за спірним договором щодо строків оплати виконаних робіт, внаслідок чого ним було завдано позивачу за зустрічним позовом збитки. При цьому суд керувався ст. 850, 886 ЦК України (435-15) , ст. 322 ГК України (436-15) , ст. 2-5 Закону України "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду ( контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів" (1641-14) .

Постановою Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції у справі залишено без змін.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22 березня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2006 року у справі №2-21/2254-2006.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Генеральної прокуратури України, обговоривши доводи касаційного подання і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі, Вищий господарський суд України виходив з того, що остання грунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій 27 січня 2004 року відділом капітального будівництва Алуштинської міської ради та ТОВ "КримПроектСтрой" укладений договір №1 на виконання робіт з реконструкції будинку культури м. Алушти, ціна яких згідно п.2.1. договору визначена у сумі 1 950 250 грн.

Між сторонами за цим договором було укладено додаткову угоду від 22 березня 2005 року, якою збільшено договірну ціну робіт, встановлену

п 2.1 договору, до 2 868 000 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України (435-15) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та іншій правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 526 ЦК України (435-15) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 323 ГК України (436-15) визначено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Розділо м пункту 6.1. спірного договору сторони передбачили, що Замовник сплачує вартість робіт відповідно до Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 (1764-2001-п) ( далі - Порядку).

Відповідно до п.19 Порядку встановлено, що замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором ( контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 % вартості річного об'єму робіт. Підрядник зобов'язується використовувати наданий аванс на придбання та поставку необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом

3-х місяців після отримання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Кінцеві розрахунки здійснюються у двох тижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та підписання акта державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.18 Порядку розрахунки здійснюються згідно з актами приймання виконаних робіт.

Згідно вказаних положень та умов договору, додаткової угоди до нього відділ капітального будівництва перерахував ТОВ "КримПроекСтрой" платіжним дорученням № 71 від 8 квітня 2005 року суму авансу на придбання матеріалів та конструкцій у розмірі 30% від суми договору, що склало 275 325 грн.

У червні 2005 року відповідач виконав роботи на суму 80 438, 40 грн., що підтверджено актом виконаних робіт, підписаним сторонами 8 липня 2005 року.

У серпні 2005 року, жовтні 2005 року замовник не приймав виконані роботи за актами, при цьому за умовами договору та положеннями Порядку на цю дату підрядник мав повернути суму невикористаного авансу.

За таких обставин не можна погодитися з висновком судів апеляційної та касаційної інстанцій про використання ЗАТ "КримСтройПроект" авансу у розмірі 50 425, 20 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що ЗАТ "КримСтройПроект" частково повернуло невикористаний аванс, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо стягнення суми 61 570, 20 грн. - не опанованого авансу, який підлягав поверненню.

Згідно ч.1 ч. ст. 877 ЦК України (435-15) підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

При цьому ч.3 цієї статті встановлено, що підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника.

Наслідки невиконання підрядником встановлених обов'язків визначено ч.4 ст. 877 ЦК України (435-15) . У цьому випадку підрядник який не виконав даних обов'язків, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконання ним додаткових робіт і відшкодування завданих цим збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Враховуючи той факт, що відділ капітального будівництва Алуштинської міської ради належним чином виконав всі взяті на себе зобов'язання за спірним договором щодо строків оплати виконаних робіт шляхом перерахування авансу, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і Вищий господарський суд України помилково дійшли висновку щодо наявності підстав для стягнення збитків на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КримПроектСтрой".

Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6,8 Конституції України (254к/96-ВР) не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України (254к/96-ВР) і ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст. 111-18 ГПК України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2006 року прийнято на підставі фактичних обставин та наявних матеріалів справи у відповідності до норм матеріального і процесуального права ,є законним та обгрунтованим, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі підлягають скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у справі - залишенню в силі.

Керуючись ст. 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах, Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України (rs638886) від 10 жовтня 2006 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2006 року у справі № 2-21/2254-2006 скасувати, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2006 року - залишити в силі.