Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Шицького І. Б.,

Суддів: Барбари В. П., Гуля В. С.,

Карпечкіна П. Ф., Колесника П. І., Новікової Т. О., Черногуза Ф. Ф.,

Щотки С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі № 14/268 за позовом комунального підприємства "Київпастранс" Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо до товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний" про дострокове розірвання договору оренди,

У вересні 2004 року комунальне підприємство "Київпастранс" Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо звернулося у господарський суд м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний" про дострокове розірвання договору

Справа № 3-1125к07 Код – 2/15/19

Доповідач: С. О. Щотка

оренди № 11/98-Д від 11 серпня 1998 року, предметом якого є нежитлове приміщення колишнього цеху технічного огляду трамваїв загальною площею 4 400 кв. м. з прибудинковою впорядкованою територією загальною площею 18 913 кв. м., що розташована у м. Києві по вул. П. Усенка, 7/9.

У жовтні позивач уточнив позовні вимоги та просив розірвати спірний договір, а також виселити відповідача із займаних приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний", як орендар за договором № 11/98-Д від 11 серпня 1998 року, систематично порушує умови договору, а з 1 січня 2004 року припинило виконання договірних зобов'язань по сплаті орендної плати за користування орендованим майном. Частина боргу по орендній платі була стягнута за рішенням господарського суду м. Києва від 27 липня 2004 року у справі № 2/194, у зв'язку з чим заборгованість відповідача на час звернення з позовом до суду становить 366 368, 18 грн. Вимога про розірвання договору за згодою сторін залишена відповідачем без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний" подало зустрічний позов до комунального підприємства "Київпастранс" Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо про стягнення 1 686 242, 40 грн., затрачених на ремонтно-будівельні роботи по поліпшенню орендованого приміщення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20 грудня 2005 року подану товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний" позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 1, 3, 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23 грудня 2005 року затверджено мирову угоду, укладену між сторонами по справі та припинено провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Мировою угодою сторони домовилися вважати чинним той примірник договору оренди № 11/98-Д від 11 серпня 1998 року, який було надано позивачем разом із позовною заявою та іншими матеріалами справи; відповідач визнав існування боргу в сумі 562 275, 86 грн. за користування орендованим приміщенням; у зв'язку з несплатою вказаної суми боргу, сторони домовилися про припинення договору оренди № 11/98-Д від 11 серпня 1998 року; з моменту затвердження мирової угоди судом, нежитлове приміщення, яке надавалося в користування за договором оренди № 11/98-Д від 11 серпня 1998 року, вважається повернутим позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2006 року ухвалу господарського суду м. Києва від 23 грудня 2005 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2006 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 23 грудня 2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

22 березня 2007 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Київпастранс" у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність оскаржуваної постанови положенням Конституції України (254к/96-ВР) та неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого господарського суду і направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суду України зробив висновок про те, що вказаними господарськими судами неповно встановлені обставини у справі, а відтак, обставини, які мають суттєве значення не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова оцінка їм не надавалась, що призвело до неповного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін. Зокрема, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України господарські суди не з'ясували обсяг повноважень посадових осіб позивача та відповідача, які підписали договір оренди №11/98-Д від 11 серпня 1998 року; не надали правову оцінку відмінностям, наявним у пунктах 2.1 тексту договору, наданого позивачем до позовної заяви (т.1, а.с.8) та оригіналі договору (т.1, а.с.131-136); не забезпечили проведення судової почеркознавчої експертизи та експертизи технічного дослідження документів з метою з'ясування питань щодо давності виготовлення договору та дійсності підписів і печаток на ньому; не перевірили доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний" щодо понесення ним витрат на ремонтно-будівельні роботи по поліпшенню орендованого майна на суму 1 686 242, 40 грн.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року №11 (v0011700-76) (зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1981 року за № 4, від 25 грудня 1992 року за № 13 та від 25 травня 1998 року за № 15) "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Відтак, у рішенні суд повинен відобразити саме ті обставини, які входять в предмет доказування у справі, а отже мають значення для даної справи.

Здійснюючи касаційний перегляд, Вищий господарський суд України дійшов правильного висновку про те, що предметом судового розгляду у справі є вимоги про розірвання договору та виселення відповідача з орендованого приміщення через невиконання зобов'язань за договором, зокрема, щодо сплати орендної плати та комунальних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Разом із тим, касаційний суд безпідставно не прийняв до уваги висновки апеляційного господарського суду, відповідно до яких факт існування заборгованості відповідача перед позивачем щодо орендної плати є доведеним, підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами звірки розрахунків між сторонами.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за спірним договором у період з травня по грудень 2003 року встановлена також у рішенні господарського суду м. Києва від 27 липня 2004 року у справі № 2/194 за позовом комунального підприємства "Київпастранс" в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо до товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок Східний" про стягнення 116 400, 71 грн. Встановивши неналежне виконання відповідачем у період з травня по грудень 2003 року зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором № 11/98-Д від 11 серпня 1998 року, факт укладення та дійсність якого сторонами не оспорювався, господарський суд м. Києва рішенням від 27 липня 2004 року позов задовольнив повністю та стягнув з відповідача на користь позивача 116 400, 71 грн. основного боргу та судові витрати. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Крім того, постановою господарського суду м. Києва від 24 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 25 липня 2006 року у справі № 44/225-6 за заявою Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо комунального підприємства "Київпастранс" про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний", останнє визнане банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Верховного Суду України від 21 вересня 2006 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25 липня 2006 року у справі № 44/225-6.

В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не спростований судом касаційної інстанції висновок апеляційного господарського суду щодо дійсності спірного договору та наявності повноважень у директора депо на укладення договору в силу довіреності № 228 від 31 травня 1995 року.

Зазначаючи в оскаржуваній постанові про необхідність з'ясування питання щодо відмінностей у пунктах 2.1 тексту договору, наданого позивачем до позовної заяви та оригіналі договору, Вищий господарський суд України не звернув увагу на те, що вказаним пунктом договору передбачені умови та послідовність передачі позивачем орендованого майна відповідачу, відносно яких у сторін розбіжності відсутні, а наявна у тексті цього пункту відмінність не може мати правового значення для вирішення спору.

Слід зазначити, що ухвалою господарського суду м. Києва від 13 грудня 2004 року за клопотанням відповідача була призначена судова почеркознавча експертиза та експертиза технічного дослідження документів, з дорученням її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, куди була направлена справа з доданими до неї матеріалами. Однак, у зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Ринок "Східний" ухвали суду про оплату вартості експертиз та вимоги Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо надання додаткових документів, від останнього надійшло повідомлення про неможливість надання висновку по цій справі. 28 березня 2005 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про повторне направлення справи для проведення експертиз, посилаючись на те, що неоплата їх вартості мала місце з поважних причин. Ухвалою суду від 28 березня 2005року провадження у справі було зупинено до проведення експертиз, призначених ухвалою суду від 13 грудня 2004 року та отримання висновку експерта. Однак, 9 листопада 2005 року до суду надійшло клопотання відповідача про відмову від клопотання про призначення експертизи через відсутність коштів для її оплати.

За таких обставин, господарський суд обґрунтовано, у відповідності до вимог частини 2 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 (v0008700-97) (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15 (v0015700-98) ) "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", здійснив розгляд справи за наявними у ній доказами.

Безпідставною є також вказівка суду касаційної інстанції на необхідність перевірки при новому розгляді справи доводів відповідача щодо понесення ним витрат на ремонтно-будівельні роботи по поліпшенню орендованого майна та їх вартості, оскільки, передбачені сторонами в договорі оренди № 11/98-Д від 11 серпня 1998 року, а також у змінах та доповненнях до договору від 31 березня 2003 року порядок, розмір та строк внесення орендної плати не перебувають в причинно-наслідковій залежності від здійснення витрат на поліпшення орендованого майна. Відтак, питання щодо відшкодування вказаних витрат підлягає вирішенню в окремому позовному провадженні.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд розглянувши мирову угоду, перевірив повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання, встановив, що умови вказаної угоди не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, стосуються лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору, не зачіпають інтересів інших осіб. Роз'яснивши сторонам у відповідності до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України наслідки затвердження судом мирової угоди, місцевий господарський суд правомірно затвердив мирову угоду та припинив провадження у справі.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова Київського апеляційного господарського суду залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (2022-10) щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність здійснення правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв'язку з цим наведений у статті - 111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями - 111-17-- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України,

постановила:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі № 14/268 (rs391529) скасувати.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2006 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.