П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Шицького I.Б.,
суддів:
Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,
Новікової Т.О., Потильчака О.I.,
Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,
за участі представника
відповідача -
Дем'яновського Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Леосвіт" на постанову
Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року у справі
№1/530-22/164 ( rs309870 ) (rs309870)
за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Капітоль" до товариства з обмеженою
відповідальністю "Леосвіт" про витребування майна з чужого
незаконного володіння,
в с т а н о в и л а:
У травні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Капітоль" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись
на те, що відповідно до договору найму від 4 червня 2005 року йому
було передано рухоме майно, зазначене у додатку №1 до цього
договору. Оскільки спірне майно перебуває у незаконному володінні
відповідача, позивач просив суд про задоволення позовних вимог.
Одночасно товариством з обмеженою відповідальністю "Капітоль"
було подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення
арешту на вказане майно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24 травня
2006 року порушено провадження у зазначеній справі, вжито заходів
до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та
заборонено відповідачу і будь-яким іншим особам вчиняти будь-які
дії, спрямовані на відчуження зазначеного майна.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
31 липня 2006 року вказану ухвалу місцевого господарського суду
скасовано в частині вжиття заходів до забезпечення позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня
2006 ( rs309870 ) (rs309870)
року постанову апеляційного господарського
суду скасовано, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 15 лютого
2007 року за касаційною скаргою товариства з обмеженою
відповідальністю "Леосвіт" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського
суду України.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
постанови суду касаційної інстанції та передачу справи на новий
розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування скарги зроблено
посилання на невідповідність оскаржуваної постанови положенням
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та різне застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону у
аналогічних справах.
Позивач не використав наданого законом права на участь свого
представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши
матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи
без змін ухвалу місцевого господарського суду, Вищий господарський
суд України виходив із того, що, задовольняючи клопотання
товариства з обмеженою відповідальністю "Капітоль" про
забезпечення позову, господарський суд дійшов обгрунтованого
висновку про те, що існує загроза втрати спірного майна та
зниження його вартості. За таких обставин вважав, що у Львівського
апеляційного господарського суду не було визначених законом
підстав для скасування запобіжних заходів.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
забезпечення позову допускається в будь-якій
стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду.
Згідно з частиною 1 статті 67 Кодексу позов забезпечується
зокрема накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать
відповідачеві, та забороною іншим особам вчиняти певні дії, що
стосуються предмета спору.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
предметом даного позову є витребування наймачем - товариством з
обмеженою відповідальністю "Капітоль" - орендованого ним майна,
яке знаходиться у володінні іншого наймача - товариства з
обмеженою відповідальністю "Леосвіт". Отже, позовні вимоги
стосуються лише орендних відносин.
Статтею 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права
власності. Право приватної власності є непорушним.
Зі змісту частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що за договором найму (оренди) наймодавець
передає або зобов'язується передати наймачеві майно лише у
користування.
Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на
спірне майно та заборона відповідачу і будь-яким іншим особам
вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження, суперечить
вищезазначеній нормі, викладеній у частині 1 статті 67
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
порушує права власника цього майна, який на момент прийняття
оскаржуваної ухвали не був встановлений судом і не залучався до
участі у даній справі. Фактично вказаною ухвалою місцевий
господарський суд, з висновками якого погодився Вищий
господарський суд України, обмежив власника спірного майна у
здійсненні прав, передбачених статтею 41 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
При наявності в матеріалах справи правовстановлюючих
документів на будівлю кіноконцертного комплексу з відповідним
обладнанням, оформлених на ім'я Дякович Мирослави Михайлівни, та
заяви вказаної особи про те, що спірне майно є її власністю,
висновок суду касаційної інстанції про те, що предметом даного
спру є не кіноконцертний комплекс (нерухоме майно), а рухоме
майно, вказане у доданому до позовної заяви переліку є
передчасним.
Також нелогічною є заборона суду вчиняти будь-які дії,
спрямовані на відчуження спірного майна саме відповідачем,
оскільки з матеріалів справи вбачається, що дана особа взагалі не
наділена таким правом.
Крім того, у рішеннях судів першої та касаційної інстанцій
відсутнє обгрунтування, яким чином невжиття застосованих судом
заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити
неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
У зв'язку з цим прийняті у даній справі постанова Вищого
господарського суду України та ухвала Господарського суду
Львівської області не можуть залишатися в силі.
Водночас незаконною є постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 31 липня 2006 року, оскільки з наявного у
матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення
№1606703 вбачається, що ухвала Львівського апеляційного
господарського суду від 14 липня 2006 року, якою прийнято до
розгляду апеляційну скаргу відповідача та призначено час судового
засідання, не була надіслана на поштову адресу товариства з
обмеженою відповідальністю "Капітоль". Ця обставина дає підстави
для висновку, що позивача не було повідомлено належним чином про
час і місце засідання суду апеляційної інстанції, а це відповідно
до пункту 2 частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є безумовною підставою для скасування
зазначеної постанови.
За таких обставин всі постановлені в справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Керуючись статтями 111-17-111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Леосвіт" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 7 грудня
2006 ( rs309870 ) (rs309870)
року, постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 31 липня 2006 року та ухвалу
Господарського суду Львівської області від 24 травня 2006 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий I.Б. Шицький
Судді: В.П. Барбара
В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.I. Колесник
Т.О. Новікова
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
С.О. Щотка