П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого:
Щицького I.Б.,
суддів:
Барбари В.П.,
Гуля В.С.,
Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.I.,
Новікової Т.О.,
Потильчака О.I.,
Черногуза Ф.Ф.,
Щотки С.О.,
за участю представника Генеральної прокуратури України -
Савицької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Генерального прокурора України в інтересах держави в особі
Засульської сільської ради на постанову Вищого господарського суду
України від 31 жовтня 2006 року у справі за позовом прокурора
Недригайлівського району Сумської області в інтересах держави в
особі Засульської сільської ради до товариства з обмеженою
відповідальністю "Сумиптахоспілка"
про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ
"Сумиптахоспілка" до Засульської сільської ради про визнання
договору недійсним,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року прокурор Недригайлівського району
звернувся у господарський суд Сумської області в інтересах держави
в особі Засульської сільської ради Недригайлівського району
Сумської області з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю "Сумиптахоспілка" про стягнення 62 105, 77 грн.,
в тому числі: боргу по орендній платі за землю 15575,74 грн. та
пені 46530,03 грн. на умовах договору оренди земельної ділянки
від 1 січня 2003 року, укладеного між сторонами.
Відповідач подав зустрічний позов про визнання вказаного
договору оренди недійсним.
Рішенням господарського суду Сумської області від 15 грудня
2005 року у задоволенні позову відмовлено; зустрічний позов
задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди
земельної ділянки від 1 січня 2003 року. Суд керувався ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 15 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
та мотивував рішення тим, що в спірному договорі
відсутні істотні умови щодо цільового призначення земельної
ділянки, строків передачі земельної ділянки, місця її
розташування, а також відсутній акт визначення меж земельної
ділянки.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
18 квітня 2006 року вказане рішення суду першої інстанції у справі
залишено без змін з тих же підстав. Також суд апеляційної
інстанції зазначив, що на момент укладення спірного договору
оренди від 1 січня 2003 року ТОВ "Сумиптахоспілка" не існувало,
оскільки таке підприємство зареєстроване лише 29 вересня 2003
року.
Постановою Вищого господарського суду України від 31 жовтня
2006 року рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без
змін.
У касаційному поданні ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2006
року з підстави її невідповідності рішенням Верховного Суду
України з питань застосування судом норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 8 лютого 2007 року порушено касаційне
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 31 жовтня 2006 року у справі № 3/583-05.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Генеральної
прокуратури України, обговоривши доводи касаційного подання і
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без зміни постанову апеляційної інстанції та
рішення господарського суду першої інстанції у справі, Вищий
господарський суд України виходив з того, що судові рішення
грунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки договір
на підставі якого позивач заявив вимоги щодо стягнення
заборгованості по орендній платі не відповідає законодавству та є
недійсним, а отже він не породжує ніяких правових наслідків, крім
тих, що пов'язані з визнанням його недійсним.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
договір набуває чинності після досягнення домовленості
з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної
реєстрації.
Iстотними умовами договору оренди землі згідно ст. 14
зазначеного Закону
, яка несе
ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його
частини; відповідальність сторін.
Як було встановлено судами і вбачається із матеріалів справи,
1 січня 2003 року між сторонами у даній справі укладено договір
оренди земельної ділянки площею 2,7 га під будівлями та
господарськими дворами.
В пункті 2.1. договору зазначено, що земельна ділянка
надається в оренду з метою цільового використання. Ціль
використання вбачається із клопотання ТОВ "Сумиптахоспілка" про
надання в оренду землі, яка знаходиться під виробничими об'єктами
Недригайлівського комбікормового заводу, з подальшим цільовим
використанням та з плана - схеми розміщення даної земельної
ділянки, що є додатком №1 до договору оренди, згідно якої на ній
розміщуються вказані виробничі об'єкти.
П.2.2.1 договору визначено термін його укладення - 5 років -
по 31 грудня 2008 року.
Сторони договору обумовили розмір орендної плати 10088, 99
грн., що складає 1,5% вартості земельної ділянки, і повинна
сплачуватись не пізніше 30 числа кожного кварталу грошима, які
перераховуються до місцевого бюджету Засульськоі сільської ради.
На підставі п.5.2. договору, орендар зобов'язується сплатити пеню
у розмірі 1% від недоїмки заборгованості орендної плати за кожний
день її прострочення.
Як вбачається із договору, він був підписаний обома
сторонами, скріплений печатками і набрав чинності з 16 грудня 2003
року - дня його державної реєстрації.
При цьому, як зазначав позивач, відповідач вже користувався
цією земельною ділянкою до укладення спірного договору оренди, і
цільове призначення її не змінювалося.
Враховуючи викладені обставини, не можна погодитися з
висновком судів, що ТОВ "Сумиптахоспілка" не існувало на момент
укладення договору оренди, який обгрунтований лише фактом
державної реєстрації вказаного підприємства, оскільки суди не
з'ясували, яким чином було створено вказане підприємство і чи не є
воно правонаступником прав і обов'язків іншого підприємства.
Визнаючи спірний договір недійсним, суди не врахували
положення ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо моменту, з якого угода
вважається недійсною, а саме: угода, визнана недійсною,
вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого
змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на
майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на
майбутнє.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від
29 грудня 1976 року за № 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про
судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими, тому вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Касаційне подання Генерального прокурора України
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 31 жовтня
2006 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18 квітня 2006 року та рішення господарського суду Сумської
області від 15 грудня 2005 року у справі № 3/583-05 скасувати,
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Шицький I.Б.
Судді: Барбара В.П.
Гуль В.С.
Карпечкін П.Ф.
Колесник П.I.
Новікова Т.О.
Потильчак О.I.
Черногуз Ф.Ф.
Щотка С.О.