П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі:
Головуючого Шицького I.Б.
суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника
П.I.,
Новікової Т.О., Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф. і Щотки С.О.,
за участю представників державного підприємства "Управління
капітального будівництва та інвестицій" - Перемежка О.А. та
Генеральної прокуратури України - Спорого I.Г.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства
"Управління капітального будівництва та інвестицій" та касаційне
подання Генерального прокурора України на постанову Вищого
господарського суду України від 5 грудня 2006 року № 8/61
( rs310105 ) (rs310105)
у справі за позовом заступника Генерального прокурора
України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України,
Київської міської державної адміністрації та Київської міської
ради до державного підприємства "Управління капітального
будівництва та інвестицій" та ТОВ "Компанія "Трансенерго" про
визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди про пайову
(дольову) участь у будівництві від 28 грудня 2003 року № 22,
в с т а н о в и л а :
У січні 2006 року заступник Генерального прокурора України
(далі - позивач) подав до господарського суду м. Києва позов в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київської
міської державної адміністрації та Київської міської ради до
державного підприємства "Управління капітального будівництва та
інвестицій" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Компанія "Трансенерго"
(далі - відповідач-2) про визнання недійсною укладеної між
відповідачами угоди про пайову (дольову) участь у будівництві від
28 грудня 2003 року № 22.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна угода суперечить
нормам ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та положенням Законів України "Про
Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, "Про використання земель
оборони" та "Про інвестиційну діяльність" (т. 1, а.с. 2-6).
Рішенням господарського суду м. Києва від 31 липня 2006 року
позов задоволено. Визнано недійсною укладену між відповідачами
угоду про пайову (дольову) участь у будівництві від 28 грудня 2003
року № 22. Рішення мотивовано тим, що спірна угода суперечить ст.
77 ЗК України, ст. ст. 1, 4 Закону України "Про використання
земель оборони" ( 1345-15 ) (1345-15)
, ст. ст. 6, 14 Закону України "Про
Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
та положенням Указу Президента
України від 1 липня 1993 року № 240/93 ( 240/93 ) (240/93)
"Про
інвестування будівництва та придбання житла для
військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" (т.
1, а.с. 91-100).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 6
вересня 2006 року вищевказане рішення суду скасовано. У
задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 158-161).
Постановою Вищого господарського суду України від 5 грудня
2006 року № 8/61 ( rs310105 ) (rs310105)
постанову Київського апеляційного
господарського суду від 6 вересня 2006 року залишено без змін (т.
1, а.с. 293-299).
Ці постанови обгрунтовані тим, що державне підприємство
"Управління капітального будівництва та інвестицій" є самостійним
суб'єктом господарювання і наділений повноваженнями для вирішення
питань, які виникають в процесі здійснення його статутної
діяльності.
У касаційному поданні Генерального прокурора України та
касаційній скарзі державного підприємства "Управління капітального
будівництва та інвестицій" ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від 5 грудня 2006
року № 8/61 ( rs310105 ) (rs310105)
і постанови Київського апеляційного
господарського суду від 6 вересня 2006 року та залишення без змін
рішення господарського суду м. Києва від 31 липня 2006 року. При
цьому зазначено, що державне підприємство "Управління капітального
будівництва та інвестицій" не може надати як внесок у спільну
діяльність земельну ділянку, оскільки вона відноситься до
категорії земель оборони і не належить відповідачу-1 на праві
власності або постійного користування. На зазначеній ділянці
(військове містечко № 168) розташована 716 військова база
Генерального штабу Збройних Сил України. Виконання спірного
договору може привести до вимушеної передислокації вказаної
військової частини.
Укладенням спірної угоди сторонами фактично змінено цільове
призначення земельної ділянки з земель оборони на землі житлової
та громадської забудови. Це суперечить вимогам ч. 2 ст. 20
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, якою встановлено, що зміна
цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади
або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про
надання цих земель у користування.
Наслідками порушення порядку зміни цільового призначення
земель, відповідно до п. б ст. 21 зазначеного кодексу, є визнання
недійсними угод щодо земельних ділянок (т. 2, а.с. 1-5, 66-69).
Ухвалою Верховного Суду України від 22 лютого 2007 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 5 грудня 2006 року № 8/61
( rs310105 ) (rs310105)
за касаційною скаргою державного підприємства
"Управління капітального будівництва та інвестицій" і касаційним
поданням Генерального прокурора України (т. 2, а.с. 85).
Заслухавши доповідача, представників державного підприємства
"Управління капітального будівництва та інвестицій" і Генеральної
прокуратури України та перевіривши матеріали справи, Судова палата
у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційна скарга і касаційне подання підлягають задоволенню з
таких підстав.
Касаційна інстанція, залишаючи без змін постанову Київського
апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року,
послалась на те, що державне підприємство "Управління
капітального будівництва та інвестицій" є самостійним суб'єктом
господарювання і наділено повноваженнями для вирішення питань, що
виникають при здійсненні своєї статутної діяльності (т. 1, а.с.
297, 299).
Висновки, зроблені касаційною інстанцією, не відповідають
вимогам закону та суперечать даним, що містяться в матеріалах
справи.
Судами встановлено, що 28 грудня 2003 року державне
підприємство "Управління капітального будівництва та інвестицій",
що виступало в якості замовника, та ТОВ "Компанія Трансенерго" -
пайовик - уклали угоду № 22 про пайову (дольову) участь у
будівництві.
Відповідно до п. 2.1 предметом угоди є дольова (пайова)
участь пайовика у будівництві об'єкту за адресою: м. Київ, пр.
Відрадний, 42.
Згідно п. 1.1 об'єктом будівництва є житлові будинки на 448
квартир з соціальною інфраструктурою, а ділянкою - земельна
ділянка, розташована за зазначеною адресою (т. 1, а.с. 9-15).
Ділянка, де передбачено будівництво, розташована на
території військового містечка, де знаходяться об'єкти військових
частин А 0615 та А 2788, а також 209 школа молодших спеціалістів
та підприємство по ремонту майна продовольчої служби Міністерства
оборони України.
Рішення про передислокацію військових об'єктів Міністерством
оборони України не приймалось.
Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і
постійної діяльності військових частин, установ,
військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних
Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно
законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній
власності.
Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону
України "Про використання земель оборони" ( 1345-15 ) (1345-15)
.
Ст. 4 наведеного Закону визначено вичерпний перелік
використання земель оборони в господарських цілях.
Використання земель оборони в якості пайового внеску у
житловій забудові чинним законодавством не передбачено.
Згідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої
влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення
про надання цих земель у користування.
Будь-якого рішення щодо земельної ділянки, розташованої на
території військових частин, органами виконавчої влади або
місцевого самоврядування не приймалось (т. 1, а.с. 21).
Судами апеляційної та касаційної інстанцій не дано правової
оцінки зазначеним обставинам, хоча вони мають суттєве значення для
вирішення справи та саме їх наявністю обгрунтовувались підстави
позову.
Таким чином, постанови зазначених судових інстанцій не
спростовують висновків суду першої інстанції щодо невідповідності
угоди № 22 від 28 грудня 2003 року вимогам закону як підстави її
недійсності.
У зв'язку з цим оскаржену постанову Вищого господарського
суду України та залишену нею без змін постанову суду апеляційної
інстанції слід скасувати, а законне й обгрунтоване рішення суду
першої інстанції - залишити в силі.
Верховний Суд України в силу положень ст. ст. 6, 8
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
не вважає необхідним направити
справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це
суперечило б положенням ст. 125 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і ст. ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
в частині визначення статусу Верховного Суду України
та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і
викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування
законного рішення суду першої інстанції. У зв'язку з цим наведений
в ст. 111-18 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
перелік наслідків розгляду
касаційної скарги (касаційного подання) на постанову Вищого
господарського суду України не вважається правовою перешкодою для
прийняття зазначеного рішення.
Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 111-17-111-21 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу державного підприємства "Управління
капітального будівництва та інвестицій" та касаційне подання
Генерального прокурора України задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 5 грудня
2006 року № 8/61 ( rs310105 ) (rs310105)
і постанову Київського
апеляційного господарського суду від 6 вересня 2006 року
скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 31 липня
2006 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий I.Б. Шицький
Судді: В.П. Барбара
В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.I. Колесник
Т.О. Новікова
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
С.О. Щотка
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в угоді
визначені права та обов'язки відповідачів щодо будівництва об'єкта
на земельній ділянці всупереч встановленому законом спеціальному
правовому режиму земель, які обслуговують землі оборони.